WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Суть і способи функціонування політичної влади - Реферат

Суть і способи функціонування політичної влади - Реферат

владою, яка чітко визначена конституцією і захищена від посягань центрального уряду. В цьому випадку система називається федеральною; за відсутності регіонального рівня або його слабкості (залежності від центру) система називається унітарною.
У США та Індії має місцефедеральна система управління, оскільки штати мають владу, надану їм відповідними конституціями. Англія являє собою унітарну систему, тому що, по суті, тут немає регіонального рівня, а місцева влада підпорядкована парламенту.
Розроблена Ч. Р. Мілсом пірамідальна модель розподілу влади в США своїми головними рисами дуже нагадує модель соціальної стратифікації Парето (у формі піраміди). Мілс ділить еліту на "правлячу" і "неправлячу" (конус піраміди), а знизу біля основи розміщує "нееліту" (маси, позбавлені ролі у виробленні політики чи використанні влади). Він також має на увазі принцип циркуляції, який передбачає "опускання" елементів еліти, котрі деградують, у нееліту і "просування" гідних із нееліти в еліту.
Різновиди влади. Вплив і авторитет - це різновиди влади. Про відмінності між впливом і владою ішлося вище. Владу в цілому можна відрізняти від авторитету, який є законно або формально санкціонованою владою.
Реальна і потенційна влада. Реальна влада здійснюється на практиці і цим відрізняється від потенційної, що є в резерві для можливого використання в майбутньому (процес її перетворення в реальну не завжди простий). Така влада відрізняється від перших двох типів. Це влада, яку приписують конкретному індивідууму, тобто особі, що має репутацію впливової людини.
Ліві і праві. Як уже зазначалось, головна тема досліджень Ч. Р. Мілса - безпрецедентна концентрація влади (у часі, що дорівнює життю майже цілого покоління) в руках невеликої, досить тісно згуртованої групи людей. Мілс доводить, що влада цієї групи обернено пропорційна масштабу і владі всього суспільства.
Владуща еліта - це ті, хто займає ключові позиції в прийнятті рішень у великих організаціях (чи в уряді). Мілс ототожнює цю еліту з "вищим класом". Різниця між двома американськими партіями (на відміну від європейських) має, швидше, прагматичний, ніж ідеологічний характер.
"Я хотів би охарактеризувати цю різницю - пише Т. Парсонс, - як різницю між "правими" і "лівими", адекватну американським умовам. У цьому розумінні американські праві концентрують увагу на організації економіки вільного підприємництва. Як "консервативна" в загальному - соціальному плані, така економіка фактично є центром динамічного розвитку суспільства. А з політичного погляду ця економіка, безумовно, консервативна, бо інституалізована на основі приватного підприємництва, до того ж таким чином, що будь-яка
позитивна політична діяльність одразу сприймається як загроза втручання". Політична влада, опинившись у руках соціалістичних партій, спрощено може бути названа "лівою", а влада в руках консервативних і традиційних елементів - "правою".
Неформальна влада. Вище розглядалось, як розподіляється "формальна" державна влада. Тепер коротко проаналізуємо владу "неформальну". В структурі державних інститутів наявні суб'єкти влади, формально підлеглі, але фактично самостійні в прийнятті рішень, з якими державним керівникам доводиться погоджуватись.
Найвищі військові і цивільні чини, здавалось би, мають одержувати вказівки від політичного керівництва, що здебільшого й відбувається. Однак складність функцій уряду в постіндустріальному суспільстві не дає можливості відносно невеликій групі політичних керівників у виконавчих та законодавчих органах держави підтримувати суворий контроль над тією ділянкою урядової діяльності, яку вони офіційно курирують. Так, значна частка відповідальності за прийняття рішень мимоволі передається експертам, що працюють в адміністративних органах і в самостійних політичних сферах. З огляду на це роль штатних державних службовців у неформальних структурах влади західних держав значно поважніша, ніж можна припустити.
Приватні особи та інститути також володіють владою в тих країнах, де приватний сектор існує поруч із державним і де держава не поширює контроль на всі сфери соціального життя. Щодо цього особливу роль відіграють два інститути: підприємства приватного бізнесу, особливо гігантські корпорації (як у США), і профспілки, що репрезентують інтереси робітників.
Ця сила, повноважна визначати рівень цін, заробітної плати, інвестицій в економіку, часом виявляється значно ефективнішою, ніж рішення уряду з економічної політики.
Влада приватних корпорацій, звичайно, може не без успіху врівноважуватися владою великих, добре організованих профспілок, до того ж не лише в певних (наприклад, рівень зарплати) сферах. Великий бізнес і великі профспілки можуть навіть об'єднати свої зусилля, звівши нанівець спробу уряду протистояти інфляції шляхом послідовного підвищення заробітної плати і цін.
Високий ступінь формальної концентрації влади в руках виконавчого органу центрального уряду (наприклад, у Франції) посилює позиції адміністративної еліти в неформальній структурі влади. Хоча депутатам часто не вдається вплинути на перебіг вироблення політики в Національній асамблеї через власний законодавчий орган, вони намагаються досягти бажаного шляхом адміністративних заходів; якщо потрібен закон, то уряд складе законопроект і подасть його на затвердження до парламенту.
В обох випадках доводиться мати справу з державними службовцями, котрі, без сумніву, вносять власний погляд у рішення, вироблені відповідним міністерством. Окрім того, в усіх західноєвропейських країнах великий вплив на економічну політику мають три типи груп інтересів: фермерські асоціації, асоціації підприємців і робітничі організації. Зі всіма трьома уряди консультуються під час вироблення економічної політики.
Політична влада як складний феномен. Політична влада - складне явище, яке завжди передбачає наявність інших форм влади, зокрема багатство, збройну силу, цивільну владу і вплив. "Теорія еліт", "групова теорія", "теорія влади" - всі вони пов'язані з питаннями влади. Представники цих ідей спробували виробити і "теорію політики", але їм не вдалося довести справу до кінця.
А проте ці підходи важливі, бо еліти, групи і влада відіграють дуже поважну роль у формуванні політичного феномена. Однак він не вичерпується концепціями еліт, груп чи влади, оскільки кожен із цих елементів не настільки універсальний, щоб охопити всю сферу політичної діяльності.
Роль влади у розв'язанні конфліктів. Влада - головний фактор у процесі розв'язання конфліктів. Якщо гроші - економічна валюта, то влада - валюта політична. Всі процеси розв'язання конфліктів зумовлюють використання партіями-суперницями своєї влади в різній мірі і в різних формах, а конфігурація влади (типи її розподілу серед груп, що змагаються) у будь-якому певному конфлікті визначає кінцевий результат, рішення.
Саме влада визначає, чи стане конкретний конфлікт конфліктом
Loading...

 
 

Цікаве