WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Суть і способи функціонування політичної влади - Реферат

Суть і способи функціонування політичної влади - Реферат

влада буде автономна і неподільна, оскільки про неї відомо, що нею володіє колективнадійова особа в цілому.
Влада може асоціюватися і з якимось закладом. Тут немає ніякої фундаментальної проблеми. Та в даному випадку можна зіткнутися з певними проблемами, які випливають із того факту, що індивід, котрий діє "як офіційна особа", та індивід як такий часто на практиці не розрізняються.
ДЖЕРЕЛА ВЛАДИ. Первісним джерелом влади, мабуть, була груба сила, адже донині вона охоче визнається такою. Цей факт допомагає пояснити, чому влада у свідомості народу часто ототожнюється з прямим насильством. Терор, організоване насильство використовувались урядами досить часто, аби продемонструвати, що сила такого роду зазвичай породжує поступливість, смиренність навіть з боку тих, хто особисто не відчуває на собі болю його наслідків. Але сила не єдине джерело влади. Тож чим ще зумовлена здатність впливати на дії людей?
З давніх-давен багатство було джерелом влади з тієї простої, але переконливої причини, що його володільці могли забезпечити людям засоби існування. Очевидно, не треба було багато часу, щоб пізнати зв'язок між багатством і владою.
Зазначимо наявність двох інших важливих джерел влади - займане становище і володіння інформацією.
З давнини джерелом влади було займане становище. Президент США розпоряджається владою в певних межах доти, доки займає цей пост. Того дня, коли він залишає Білий дім, знову стаючи приватною особою, його владні повноваження відразу втрачаються. В наші дні британські чи скандинавські монархи, незважаючи на їхнє високе становище, наділені дуже скромними повноваженнями. Те ж саме можна сказати і про президентів у багатьох парламентських республіках, як-от: Італія, Індія і ФРН. Це, одначе, не перекреслює значення займаного становища як джерела влади, оскільки влада в цих країнах сполучена з конкретною посадою (прем'єр-міністра або інших офіційних осіб держави).
Знання, інформація, досвід і особливі навики завжди були джерелом влади; особливо це було характерно для розвинутих цивілізацій, життя яких потребувало безлічі різноманітних навичок, злитих в єдине узгоджене й систематизоване ціле.
Значення знань і практичного досвіду наочно проявилося в нинішніх індустріально розвинутих суспільствах незалежно від їх ідеологічної орієнтації. Справді, наш час - епоха експертів; однак експерт з його вузькою спеціалізацією потребує того, щоб його оточення вміло переробляти інформацію і мало б знання в своїх конкретних галузях. Спеціалізація потребує координації, залежної, в свою чергу, від організації. Тому організація є ще одним важливим джерелом влади.
Роль тих, хто організовує і спрямовує зусилля експертів, цінується дуже високо, бо дозволяє здійснювати владу. Організація стає середовищем для становлення стосунків, що сприяють не тільки мобілізації ресурсів і людей, але й (що дуже важливо) втіленню в життя прийнятих рішень. Досить поглянути на державні чи приватні організації, щоб зрозуміти їх значення як джерела влади. Фактично посада має смисл тільки як елемент організації. Навіть досвід реалізується переважно в рамках організаційного середовища. Організація важлива як джерело влади і в іншому контексті. Те, що не під силу одному, досягається спільними зусиллями.
ВЛАДА І АВТОРИТЕТ. Очевидно, що авторитет - це якість, яку може мати і не мати суб'єкт влади. Якщо такий спроможний, не вдаючись до грубої сили, впливати на поведінку інших шляхом навіювання, наполегливості й переконування, можна сказати, що він має авторитет. Зрозуміло, що авторитет - якість набута. Вона пов'язана з визнанням влади без прямого силування чи явної готовності.
Авторитет часто визначається як влада, здатна викликати послух. Ханна Аренд писала, що авторитет означає владу, що спирається на злагоду. Його розпізнавальна ознака - безумовне, визнання влади тими, хто має виявляти покірність, водночас не треба ні примушувати, ані переконувати. Інакше кажучи, авторитет - це здатність, вроджена чи набута, чинити панівний вплив на якусь групу. Це прояв влади, і він передбачає послух тих, хто підпорядкований їй.
Людина, що має авторитет, володіє чимось таким, що може бути назване здатністю переконливо обгрунтувати як свої дії, так і те, що вона пропонує робити іншим. Отже:
а) авторитет грунтується на злагоді, тоді як влада - це можливість нав'язувати свою волю іншим;
б) авторитет - втілення аргументу, тоді як влада не має таких рис; в) примус - важливий елемент влади, не характерний для авторитету.
Авторитет може бути різним: традиційним, законним, конституційним і харизматичним. Останній передбачає відданість лідеру, наділеному особливою божественною винятковістю, героїзмом, гідним наслідування характером. Авторитет може спиратися і на законну силу, легітимність, громадську думку, релігію і походження.
Відносність влади. Оскільки влада є комбінацією чотирьох складних змінних, жоден індивідуум, група або держава не можуть володіти постійною чи абсолютною сумою влади. В одних її більше, ніж в інших, оскільки вплив невід'ємний від конкуретної мети, ситуації і змінюється в часі. Влада співвідноситься з конкретною метою, оскільки містить елементи необхідності, довіри, доброї волі.
Влада пов'язана і з конкретними ситуаціями, має тенденцію змінюватися залежно від них, надто під впливом влади, що конкурує, набирає різноманітних форм і користується різними ресурсами. Ресурси залежать від того, як змінюються згуртованість організації або її фінансові можливості; вплив здебільшого відповідає коливанням у престижі і довірі. Робітничий клас втрачає вплив у міру того, як економічний спад розколює його ряди і виснажує його ресурси; авторитет уряду стає слабшим у міру нагромадження свідчень його корумпованості й некомпетентності.
Владні стосунки. Є чотири способи визначення владних стосунків у конкретній ситуації:
1) Можна спробувати виміряти владу в аспекті окремого відомства, припустивши, що влада діє тільки в рамках офіційної установи. Однак водночас випускається з уваги роль впливових осіб і прихованих лідерів, а отже, реальне коріння влади.
2) Для заповнення цієї прогалини можна скористатися компетентними експертами, тобто зібрати спостереження і враження тих, хто тісно контактує з офіційними суб'єктами влади і має можливість спостерігати весь процес у дії. Ефективність цього методу значно знижена через відсутність надійного критерію для добору добре підготовлених спостерігачів.
3) Можна сконцентрувати увагу на реальному процесі прийняття рішень. Суть даного методу - виявлення фактичної діяльності людей, рівня їх участі в конкретному процесі прийняття рішень.
4) Одначе просто розглянути участь у процесі прийняття рішень замало, тут потрібно застосувати четвертий метод, який полягає в тому, щоб на основі порівняння діяльності різних учасників процесу прийняття рішень підійти до оцінення характеру і міри
Loading...

 
 

Цікаве