WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Суть і способи функціонування політичної влади - Реферат

Суть і способи функціонування політичної влади - Реферат


Реферат на тему:
Суть і способи функціонування політичної влади
?
В цілому суспільство володіє значно більшою владою, ніж безліч окремих індивидів. Однак ця "додаткова" влада ніколи не буває однаково доступна для всіх індивидів у суспільстві. В міру того, як дії складаються в певний порядок, можливість керувати ними на свій розсуд концентрується в руках невеликої групи людей.
Хоча в теорії збільшення влади суспільства необов'язково супроводжується концентрацією права свободи дій у використанні цієї влади, на практиці зазвичай одне супроводжує інше. Як правило, одні індивіди створюють певну систему усталених правил, а інші - керують нею. Здатність до соціальної дії стає значно доступнішою для одних, ніж для інших.
Соціальна влада - це здатність до дії в даному суспільстві, і тому вона переважно може бути визначена як дія, можлива в даному суспільстві. Соціальною владою володіють ті, хто користується правом на свій розсуд керувати соціальною діяльністю, тобто ті, хто володіє свободою дій у використанні усталеного порядку.
Соціальна влада визначається як розподіл знання, а знання - це загальноприйнята переконання, визнана віра, стало пов'язана із соціальною діяльністю.
Соціальна влада - це не продукт індивідуальних переконань, а характерна ознака групи індивідів, що взаємодіють, їхня загальна здатність до дії, і вона існує як розподіл знань, які індивіди несуть у собі й підтримують їх. Ця концепція дозволяє прояснити, чому суспільство з високорозвинутою технологією є в цілому могутнішим, ніж схоже за розмірами суспільство, що не має такої технології.
Влада міститься в суспільстві в цілому, однак право на її використання на свій розсуд зазвичай розподіляється більш селективно. Структура влади чи розподіл влади фактично є розподілом саме цього права. Коли кажуть, що одна особа володіє більшою владою, ніж інша, це означає, що вона має більшу свободу дій, тобто кажуть про владу, хоча точніше було б сказати про право на вільне її застосовування.
Влада індивіда, що володіє нею, фактично залежить від здатності до дії інших. Цей індивід подібний до, водія, який має в своєму розпорядженні автомобіль. Його влада міститься в самому автомобілі, залежить від характеру двигуна і т. ін. Водій розпоряджається нею і, можна сказати, володіє нею. Цілком аналогічно цьому індивід володіє владою лише в певному розумінні, оскільки вона міститься в соціальному контексті й перебуває поза її власником.
Ми надто схильні вважати, що влада властива тим індивідам, котрі володіють нею. Навіть коли виразно розуміємо, що це помилково, ми знову піддаємося такому способу думання і в наслідку робимо помилкові висновки. Можливо, в цьому нам слід винити нашу історію.
В Європі ще з феодальних часів зробили фетиш із ієрархії і вважали, що здатність використання влади сконцентрована у "вищих ешелонах" суспільства. Героїчні постаті випромінювали владу, світло цього випромінення осявало всіх. Навіть сама наша мова й лінгвістичні ідіоми побудовані на цій концепції.
Впливові постаті - це "владарі", вони "володіють" владою, влада "поділяється" чи "розподіляється" серед них. Це вже стало звичкою. Та залишається фактом також і те, що владою, здатністю до дії фактично володіють і ті, хто нібито безвладний, і тільки право її вільного використання надійно сконцентроване на найвищих рівнях суспільства.
Усунення шаха в 1979 р. знаменувало собою початок революційних змін в Ірані. Багато хто із західних політичних діячів були вражені цією подією. Значна кількість вчених-суспільствознавців і політологів виявила, що їхні ідеї потребують перегляду. Шах, зрештою, мав фантастичні нафтові доходи, арсенали сучасної зброї, величезні ресурси придушення, включно із знаменитою секретною поліцією, розгалужений державний апарат тощо. Священнослужителі, котрі підняли народ на революцію, не мали майже нічого. Шах певною мірою мав право свободи дій. Революція передала це право в інші руки і здобула перемогу. Саме так робили всі переможні революції, щоб відбувся перерозподіл знань про владу. Ми повинні чітко розуміти, що влада лежить поза і над межами володаря влади.
Соціальна влада в значній мірі втілена в усталеному порядку (рутині) і організованій взаємодії. В основному це твердження справедливе, однак його не слід інтерпретувати надто суворо. Візьмемо, для прикладу, бунт, який також є проявом влади. Той, хто починає бунт і веде його в правильному напрямку, володіє владою. Різні страйки, заколоти, заворушення тощо, якими б хаотичними вони не були, є проявом влади.
Без сумніву, що в міру того, як бунтівники, страйкарі та аналогічні групи стають організованішими, а їхні дії - кваліфікованішими і скоординованішими, влада цих осіб і груп, їхня здатність до дії підвищується. Зрозуміло, що той, хто володіє владою, бачить у високоупорядкованих і звичних діях надійніший інструмент, який можна використати на свій розсуд, ніж неслухняні безладні маси. І навіть слабкі загальні тенденції в колективній дії роблять їх вельми корисним інструментом.
У тих випадках, коли влада здійснюється за активної підтримки підлеглих, упорядкування і попередня організація дії відіграють значно меншу роль, оскільки старанні підлеглі завжди пам'ятатимуть про мету володаря влади та імпровізуватимуть, творчо адаптуватимуть свої дії для того, щоб сприяти досягненню його мети. Однак така думка була б хибною. Творча, новаторська колективна діяльність, найімовірніше, народжується поза організацією і поза порядком, що встановився.
Влада переважно, якщо не абсолютно, втілюється, а значить, і спирається на усталений порядок і організовані дії. Але саме право діяти на свій розсуд у використанні цього порядку і організації й означає володіння владою. Що ж являє собою це право? Не більш, ніж
здатність особи діяти або давати якийсь знак, після чого відбуваються відповідні зміни в даному порядку речей. Якщо її дії або знак змінює даний порядок так, як вона того хотіла, то це означає, що вона володіє правом свободи дій стосовно цього установленого порядку.
Таким чином, особа володіє владою в тій мірі, в якій порядки, що встановилися, піддаються її керівництву.
Владою може володіти і "колективна дійова особа", котра замінює індивідуум як володаря влади. Такою "колективною дійовою особою" може бути рада компанії, центральний комітет партії чи військова рада. Так само, як і індивід, ця особа розробляє свої процедури і практику, формує свої міркування і приймає рішення. Та проте її не можна ототожнювати із жодним індивідуумом, котрий входить до її складу.
Можуть бути відмінності між індивідом і колективною дійовою особою в тому, як вирішуються різноманітні завдання, з яким успіхом або труднощами, наскільки зберігається стабільність самої дійової особи, однак жодна з цих відмінностей не є фундаментальною. Колективна дійова особа може мати владу точно таким же чином, як і індивід, до того ж ця
Loading...

 
 

Цікаве