WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Політична система як ціле - Реферат

Політична система як ціле - Реферат

системи і засобів, за допомогою яких вони досягаються. Призначення і завдання політики полягають у тому, щоб сприяти популяризації ,цінностей і досягненню мети, яку визнає суспільство чи уряд, а зміст - це програма політичних дій, спрямованих на реалізацію цих цінностей і цілей. Тому аналіз державної політики є важливою сферою політологічного дослідження системи, адже мова йде про ціль, засоби і функції системи.
Розрізняють чотири типи політики, які нарізно чи в поєднанні одного з одним беруть участь у добиранні мети.
Екстракційна ("добувна") політика призначена для того, щоб брати в суспільстві людські й матеріальні ресурси для державних (суспільних) цілей. Вони включають податки, що складають доход держави, призов на військову чи альтернативну службу й інші заходи, що мобілізують талант і працю людей на виконання завдань, пов'язаних із досягненням поставлених цілей.
Регулювальна політика покликана впливати на поведінку всього суспільства або конкретних груп. Для боротьби з інфляцією може запроваджуватися регулювання заробітної плати і цін; можуть змінюватися процентні ставки і податки, щоб вплинути на вкладників; через правила техніки безпеки може регулюватися обсяг промислового виробництва; може бути прийнятий закон про рівні права з метою упорядкування поведінки власників,підприємців чи суспільства в цілому.
Дистрибутивна політика прямо чи побічно служить розподілу матеріальних і нематеріальних цінностей у суспільстві. За програмами соціального забезпечення та благодійності розподіляються гроші старим і незаможним; заходи із захисту громадянських прав мають за мету рівність можливостей; градація доходів і податкові заходи можуть бути спрямовані на перерозподіл доходів від заможнішої частини суспільства до бідняків.
Процедурна політика прямо чи побічно визначає структури і процедури, пов'язані з державним управлінням і політичною системою. До цієї категорії входить також контроль за лобістською діяльністю, процедура призначення і обрання посадових осіб, визначення владних відносин між різними рівнями і секторами державного управління, створення нових бюрократичних структур чи реорганізація старих.
Характерною рисою багатьох сучасних систем є дедалі збільшуване число груп, що висувають вимоги до держави, але не схильні водночас розширювати державні повноваження і ресурси, потрібні для задоволення цих вимог. Сучасна держава, як і сучасна економіка, залежить від масового й безперервного процесу виникнення нових вимог. Однак державна політика, яка стимулює зростання вимог, може привести до того, що уряд втратить здатність реагувати на них. Вплив, який справляє державна політика на стабільність економіки та її розвиток, зумовлено соціально-економічним середовищем. Матеріальні ресурси потрібні будь-якій системі, і хоча здатність одержувати їх до певної міри залежить від підтримки, яка надається уряду, самою їх наявністю ми завдячуємо економічному середовищу.
Обсяг матеріальних ресурсів визначається ресурсною базою суспільства (земля, корисні копалини, запаси енергії, населення) та ефективністю його економічної системи. Важливу роль може відіграти й державна політика, яка з тим чи іншим ефектом використовує результати економічної діяльності. Орієнтованим на споживача політико-економічним системам, в яких виробництво і розподіл матеріальних благ визначаються споживачем, котрий має ефективну купівельну спроможність, властиві свої переваги: вони здатні максималізувати виробництво і свободу вибору.
Однак державна політика необхідна, коли йде мова про достатність матеріальних ресурсів у майбутньому, про прийдешню енергетику чи потребу в продовольстві, капіталовкладення для гарантії економічного зростання, про можливість виснаження корисних копалин та інших основних природних багатств.
Третій, і останній, рівень аналізу - фракції, які сприяють збереженню і адаптації системи, тобто політичне рекрутування і політична соціалізація.
Політичне рекрутування - процес, з допомогою якого готується й добирається персонал, що візьме на себе головні ролі в політиці.
В будь-якій скількись диференційованій політичній системі належить забезпечувати виконання великої кількості політичних ролей тими індивідами, для котрих воно стає головною функцією. Звідки набирати виконавців політичних ролей? Які методи рекрутування політичного персоналу? - запитання, які треба ставити при вивченні цієї функції.
Політична соціалізація. Соціалізація є процесом, за допомогою якого засвоюються, інтеріоризуються соціальні норми. Впродовж усього свого життя людина одержує із середовища соціокультурні елементи, інтеріоризує (вбирає в себе) та інтегрує їх у свою особистість.
Соціалізація являє собою засвоювання знань, вірувань і почуттів - способу існування, розуміння і відчування, властивих саме тому суспільству, де людина живе; інтеграцію цієї культури в психічну структуру особистості людини і, отже, її адаптацію до соціального середовища. Відповідно шляхом політичної соціалізації елементи політичної культури впроваджуються у внутрішній світ індивідів, котрі інтеріоризують певні цінності та орієнтації політичної системи.
Можливості системи і те, якою мірою і яким чином вони реалізуються через її функції, є критерієм її ефективності (тобто її спроможності давати результат, створювати і розміщувати цінності). Як можливості системи, так і її відносна ефективність можуть бути оцінені на основі фактичної діяльності з погляду на ефект у ділі, для якого вона призначена, цілей, поставлених політичними елітами.
Однак взагалі для ефективності в будь-якій сфері політики вкрай важливою є наявність таких трьох властивостей:
1) Уміння своєчасно виробляти політику і приймати рішення тоді й там, коли й де вони конче потрібні. В демократичних системах ця якість зазвичай слабо розвинута (за винятком кризових ситуацій), зате демократії стоять на значно вищому рівні за іншими критеріями ефективності;
2) Здатність виробляти ефективну політику, що забезпечує позитивний результат;
3) Можливість і бажання успішно проводити в життя цю політику і, що дуже важливо, трансформувати записане на папері в реальну програму дій.
Використана література
1. Дікон Б. Глобальна соціальна політика. Пер. З англ.. - К., 1999. - 346 с.
2. Матвієнко, В.Я. Соціальні технології. К.: Укр. пропілеї, 2001.
3. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. - К., 1995. - 206 с.
4. Соколенко С.И. "Глобальные рынки ХХІ столетия: Перспективы Украины". - К.: Логос, 1998. - 568 с.
5. Холостова Е.И. Технологи социальной работы. Ученик. - К.: Изд-во: Инфра-М, 2003. - 400 с.
6. Шевчук П.І. Соціальна політика. - Львів: Світ, 2003. - 400 с.
Loading...

 
 

Цікаве