WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Політична система як ціле - Реферат

Політична система як ціле - Реферат

соціального контролю. До цієї категорії входять: право, професійні норми, статути партій і асоціацій і т. ін.
Таким чином, політична підсистема є автономна і відкрита система. Вона підтримує постійні стосунки і взаємообміни зрештою підсистем суспільства. Як і в економічній підсистемі, тут виявляється той самий тип обміну факторів (витрати) і продуктів (випуск). До речі, зауважимо, що в саме цих термінах Парсонс трактує і таку фундаментальну категорію політики, як влада, прирівнюючи функцію влади до функції грошей, розглядаючи її як просто знаряддя обміну, як посередника обміну всередині політичної підсистеми і обміну між останньою та рештою підсистем.
Якщо Талкот Парсонс заклав основи системного аналізу суспільного життя " цілому, то Девід Істон приклав загальну теорію систем до аналізу політики, після чого системний аналіз сприйняла й політологія.
На думку Істона, політика являє собою "вольовий розподіл вартостей", тобто авторитарне надання певного значення тому чи іншому явищу. Політичну систему можна визначити як сукупність взаємодій, через які відбувається вольовий розподіл вартостей. Політична система визначається як сукупність політичних взаємодій у даному суспільстві.
Iстон розглядає політичне життя як "систему поведінки, включену в навколишнє середовище і відтак яка зазнає його впливу, однак як таку, що має можливість відповідати і йому". "Системний аналіз політичного життя грунтується на понятті "системи, зануреної в середовище" і яка підпадає під вплив з його боку... Такий аналіз передбачає, що система, аби вижити, мусить мати здатність реагувати"1.
Пропонуючи розглядати політичну систему як "чорний ящик", Істон лишає без уваги те, що відбувається всередині його, оскільки системний аналіз охоплює, в основному, стосунки системи із середовищем. Останнє розглядається як внутрішньосоціальне і позасоціальне середовище.
Внутрішньосоціальне середовище включає неполітичні системи, які входять до того самого глобального суспільства, що й політична система, яку розглядаємо: екологічну, біологічну, психологічну, соціальну системи.
Позасоціальне середовище включає всі ті системи, що існують поза глобальним суспільством: міжнародні політичні, екологічні і соціальні системи.
Політична система - це не "закрита", а "відкрита" система, шо підтримує численні і різноманітні взаємозв'язки і взаємообміни із середовищем, що оточує її, занурена цілком у нього і перебуває з ним у складних стосунках.
Спираючись на методику балансового аналізу В. Леонтьева, Істон уподібнив політичну систему економічній. Політичний механізм функціонує так само, як економічний. У ньому також є те, що входить у механізм ("витрати"), і те, що із нього виходить ("випуск"). Є те, що живить систему, і те, що система продукує.
"Витрати" ("вхід"). Істон розрізняє два типи входу: вимога і підтримка. Вони повинні постійно надходити в систему, бо інакше вона перестане функціонувати через "недовантаження". Але разом з тим вони є потенційними джерелами її напруги і мають бути керовані. Надмірні вимоги стосовно спроможності системи утворювати відповідні результати (тобто розподіл вартостей) можуть призвести до її перевантаження або до потенційного застою. Високий рівень підтримки дуже бажаний для системи, та якщо через зовнішні причини вона не зможе задовольнити вимог, то втрачає підтримку та основи самозбереження. Таким чином, мова йде про певний динамічний баланс вимог і підтримки.
1. ВИМОГИ. Це поняття можна визначити як форму вираження думки про правомірність зобов'язального розподілу з боку суб'єктів влади. Вимога може бути вузькою, специфічною і простою, по суті, прямо висловлюючи образу чи невдоволення конкретними діями або явищами. Повінь, наприклад, може стимулювати вимогу будування дамби, виявлення корупції в уряді - вимогу посилити контроль над лобістською діяльністю. До політичної системи, окрім вимог, вводиться безліч різноманітної інформації: сподівання, думки, мотивації, ідеології, інтереси і переваги членів даної системи. Все це може збігатися з вимогами чи виступати як їхні детермінанти.
Нагромадження великої кількості вимог, до того ж нерідко таких, що суперечать одна одній, спричиняється до перевантаження, яке система може витримати і в певних межах абсорбувати. Це перевантаження може мати кількісний характер, якщо вимоги досить численні, і якісний характер, якщо вони надто складні.
Кількісне перевантаження пов'язане з фактичним накопиченням численних вимог, з якими перенасичена ними система більше не може впоратись. Наприклад, парламент не має можливості розглядати всі тексти законопроектів, які йому подають; уряд не може розглядати всі вимоги, якими його облягають, і т. ін. Істон порівнює це кількісне перевантаження з перевантаженням аеропорту: диспетчери втрачають можливість забезпечити нормальну посадку літаків у міру того, як їх прибуття і час посадки відсуваються.
Якісне перевантаження пов'язане зі складністю вимог, що ставляться до системи, - вони стосуються делікатних, важких проблем, на розв'язання яких потрібно багато часу.
Вимоги, отже, необхідно приводити у відповідність з можливостями системи. Істон вирізняє стосовно цього три головні функції.
а) Висловлення вимог. За допомогою цієї функції різні вимоги виявляються сформульованими, зверненими до політичної системи переважно через групи тиску. Процес, з допомогою якого окремі групи і люди ставлять вимоги до тих, хто виробляє політичні рішення, Алмонд назвав артикуляцією інтересів. Це - перший функціональний крок у ході політичної конверсії. Він може бути реалізований безліччю структур і найрізноманіт
нішим чином. Цей процес надзвичайно важливий, адже знаменує собою грань між суспільством і політичною системою.
Безліч структур - від некерованого натовпу до зборів бізнесменів - можуть брати участь у процесі артикуляції інтересів. Такі структури класифікуються за двома найважливішими компонентами: тип групи, що почала артикулювати інтереси, і тип каналу передачі вимог. Асоційовані групи завжди артикулюють свої інтереси через офіційні канали, регіональні чи родинні (неасоційовані) групи діють неофіційними каналами.
б) Регулювання вимог. Вимоги можуть швидко захлеснути систему, якщо їхній потік не фільтруватиметься, не спрямовуватиметься ("каналізуватиметься") по певних каналах і не регулюватиметься. Істон підрозділяє регулювання на структурне і культурне.
Структурне регулювання пов'язане із здійсненням спеціалізованих функцій у процесі фільтрування і передачі вимог. Доступ до політичної системи проходить через структурні "двері", які охороняються "воротарями". На вході до політичної системи вони каналізують, тобто спрямовують певними каналами і фільтрують вимоги, затримуючи одні і пропускаючи інші. Кількість і
Loading...

 
 

Цікаве