WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Політична система як ціле - Реферат

Політична система як ціле - Реферат


Реферат на тему:
Політична система як ціле
Новітня й сучасна політична історія з усією очевидністю показала, що сфера політичного життя не обмежується відношенням "держава - суспільство". Колишні терміни - держава, уряд, нація - мають вужчий правовий та інституціональний зміст. Вони належать до конкретної групи інститутів, характерних для сучасних західних суспільств. У XX ст., особливо в його останнє десятиріччя, перспективи аналізу державного управління зазнали серйозної зміни. З'явилося поняття "політична система", що стало домінувати і набуло значного поширення через охоплення всієї сфери політичної діяльності в суспільстві.
Згідно з Алмондом і Пауелом, спільним для всіх визначень "політичної системи" є те, що вона асоціюється із застосуванням узаконеної фізичної принуки в суспільстві. Істон говорить про авторитарний розподіл вартостей, Даль - про владу, управління і авторитет. Всі ці визначення мають на увазі легітимність санкцій, законне право карати, примушувати і підкоряти. Хоча політична система не будується виключно на силі, насильстві чи примусові, де її ставлення до насильства є важливою характерною властивістю. Вона визначає "політичний" компонент поняття.
"Система" передбачає взаємозалежність її складових частин і певні межі між нею і навколишнім середовищем. Межі політичних систем зазнають значних коливань. Скажімо, в період війни вони значно розсуваються, оскільки велика кількість людей залучається до військової служби, діяльність комерційних компаній регулюється і вживаються заходи стосовно внутрішньої безпеки.
Алмонд, Пауел, Істон і Даль - відомі американські політологи і соціологи. Г. Алмонд, зокрема, - професор Принстонського, згодом Стенфордського університетів. Був головою комісії із порівняльної політології при Раді соціальних досліджень (1954-1963 pp.), президентом Американської асоціації політичних наук (1965-1966 pp.). Д. Істон - професор Чіказького університету, в 60-і роки був головою тієї ж Американської асоціації політичних наук. У книзі "Політична система" (1953) глибоко проаналізував стан політичних наук, різко виступив проти гіперфактуалізму політології.
Коротше кажучи, поняття "політична система" місткіше, ніж поняття "державне управління", оскільки охоплює всіх осіб і всі інститути, що беруть участь у політичному процесі, а також неформальні і неурядові фактори, що впливають на механізм виявлення і постановки проблем, на вироблення і реалізацію рішень у сфері державних відносин.
Загальна теорія систем у повному, цілісному вигляді дуже рідко застосовувалась до аналізу політичних явищ. Одначе останнім часом цілий ряд засадничих понять цієї теорії став дуже популярним, особливо таких, як "система", "диференціація", "витривалість", "рівновага" і "зворотний зв'язок". У політичній науці, як і всюди, поняття і категорії теорії системи мають тенденції ставати загальновживаними. Крім того, загальна теорія систем привертає увагу політологів до проблем їх змінювання, кризи і патології. Два провідних у суспільних науках системних підходи - це підхід Т. Парсонса в загальній соціології (з виходом на політику) і підхід Д. Істона власне в політичній соціології.
Досить довго політологи дрібнили і відокремлювали політичну реальність замість того, щоб розглядати її як сукупність, своєю чергою включену до ще ширшої сукупності. Поняття "політична система" допускає таку переорієнтацію, оскільки система визначається як сукупність взаємопов'язаних елементів. Відповідно, політичну систему потрібно вивчати як сукупність політичних взаємодій, які спостерігаємо в даному суспільстві, як таку, що занурена в середовище і реагує на його вплив. Вона - частина соціального цілого, з яким перебуває в складних стосунках.
Талкот Парсонс розглядає суспільство як соціальну систему (хоча в його термінології ці поняття аж ніяк не тотожні), що містить у собі чотири підсистеми: адаптацію (економіка), цілеосягнення (політика), латентність (інститути соціалізації) та інтеграцію ("соціальна спільнота"). Між цими підсистемами виникає складна мережа взаємообмінів, бо кожна - це відкрита система, яка підтримує стосунки взаємодії із середовищем, що її оточує;
кожна система перебуває в безперервному зв'язку з трьома іншими, що складають її середовище.
Відштовхуючись від економічної теорії і, особливо, від теорії В. Леонтьева, Парсонс зводить взаємообмін між підсистемами до схеми "витрати - випуск". Тут завжди має місце двосторонній обмін. Кожна підсистема одержує від трьох інших елементи, фактори виробництва (витрати), які суттєві для її функціонування; взамін вона віддає їм продукт (випуск) своєї діяльності.
Інші автори, зокрема американські вчені Абкаріан і Масанат, щоправда, наполягають на особливому статусі політичної системи. Вони звертають увагу на те, що вона, функціонуючи в рамках політичної культури, посідає становище найвищої влади в соціальній системі.
У своєму апогеї політична система позначена двома характерними рисами. По-перше, універсальністю, адже поширюється на все суспільство. Інші заклади, зокрема релігійні та професійні організації, охоплюють лише частину цілого. По-друге, вона має виняткове право, монополію на примус у суспільстві. Перебуваючи на вершині ієрархії влади, вона, по суті, регулює рівень примусу в системах, нижчих від неї за ієрархією.
Розглядаючи політику як підсистему суспільства, Парсонс надає цьому термінові дуже широкого значення. У нього політика включає визначення колективних цілей, мобілізацію ресурсів і прийняття рішень, необхідних для досягнення цих цілей. Така політична діяльність властива не лише державним і суспільним інститутам: вона спостерігається в усіх громадських організаціях (партії, профспілки), навчальних закладах, на підприємствах і т. ін.
У політичній підсистемі Парсонс виокремлює три інститути (перший є джерелом двох інших): лідерство, органи влади і регламентація.
Під інституціоналізацією лідерства Парсонс розуміє "модель нормативного порядку, через який певні підгрупи завдяки становищу, яке займають у даному суспільстві, мають дозвіл і навіть обов'язок здійснювати ініціативи заради досягнення цілей спільноти разом з правом залучати до участі цю спільноту як ціле". Інститут лідерства, який визначається таким чином, має вияв на всіх рівнях. У глобальному суспільстві він постає як держава, в бюрократичних організаціях - у вигляді авторитетних посад.
Другий інститут - це інститут органів влади. Органи влади і влада - не синоніми. В перших друга акумулюється і звідти ж виходить. Так, особа, яка займає посаду в органах влади, користується певною сумою влади, яку вона може використати і пустити в обіг.
Третій інститут політики - регламентація. Вона полягає у виданні норм і правил, що складають чітку основу
Loading...

 
 

Цікаве