WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальні технології як частина соціальних стосунків - Реферат

Соціальні технології як частина соціальних стосунків - Реферат

прийомів, форм, методів, способів, засобів, потрібних для досягнення поставленої мети.
Отже, можна з повним правом зробити висновок, що й суб'єктивна сторона стає предметом соціальної технології, іншими словами, ця технологія виражає "переведення" суб'єктивної сторони людської діяльності на наукову основу.
Розчленування технології на структурні елементи дозволяє зрозуміти її:
а) як знання про суб'єктивну сторону людської діяльності;
б) як діяльність або технологізацію знання.
Звичайно, неможливо скласти технологічні карти (як це, наприклад, робиться у сфері матеріального виробництва) з реалізації кожного суспільного явища. Є якісна відмінність технологічних процесів формування економічних, соціальних, політичних і духовно-моральних явищ. Усі закони, за якими розвиваються ці явища, - лише результат діяльності мас, класів, соціальних груп.
Закони суспільства - це закони діяльності великих мас людей. Але разом з тим сама діяльність не просто є основою дії суспільних законів, а й визначена ними. Отже, найважливіша умова наукової організації людської діяльності - це пізнання механізму дії даних законів і вдосконалення механізму їх використання.
Практично таке знання реалізується в технології соціальної діяльності, що формується на основі нового соціально-технологічного мислення. Тут важливо мати на увазі не тільки зміни його структури або зв'язків елементів, що взаємодіють, але й те, що ефективність суб'єктивного фактора залежить від науково обґрунтованих рекомендацій з його розвитку і функціонування.
Другим не менш важливим фактором в організації діяльності є сам рівень пізнання суспільством об'єктів, процесів їх формування, всього механізму дії суспільних законів. А він свідчить, що ми наблизилися до тієї межі, коли вже не можемо задовольнитися лише описом, поясненням явищ соціальної дійсності. Конче потрібне наукове обґрунтування кожної практичної операції, кожного етапу, форми, засобу і методу соціальної діяльності людей. Так, важливо не тільки спрогнозувати, але й реалізувати те або інше суспільне явище.
О. Леонтьев, розглядаючи поняття операції як способу дії, за допомогою якої досягаються практичні або пізнавальні цілі, підкреслював, що "дія як елемент діяльності співвідноситься з метою, а операція співвідноситься з умовами дії, зі знаряддями праці; вона - форма дії"1. Мета дії, таким чином, визначається не тільки реальною умовою, але й самою діяльністю, детермінованою, в свою чергу, способами, прийомами поетапного її формування.
Наукова організація всіх видів діяльності здобуває свої "життєві права" як можливість. Однак, щоб реалізувати її, потрібна технологія соціальної діяльності, яка передбачає:
а) створення науково обґрунтованої соціально-технологічної моделі, що відображає процес цілеспрямованого перетворення (або формування) певного суспільного явища і враховує вимоги стратегічного вирішення, специфічні й необхідні властивості, зв'язки, стосунок цього явища до інших тощо;
б) виокремлення проміжних цілей, жорстко взаємоузгоджених;
в) розгляд просторового і часового розташування операцій, технічну й матеріальну оснащеність і т. ін.
Таким чином, соціально-технологічна теоретична модель втілює в собі сплав суспільствознавства, природознавства і технічного знання. Останні відбиваються в соціально-технологічному знанні у специфічній формі - через використання кібернетики, математичної логіки, теорії ігор, теорії рішень, соціальної інформатики та інших.
Разом з тим нормативний підхід пов'язаний з визначенням якісної сторони явиш і процесів і орієнтований на знання їх природи, причин розвитку, змістової і сутнісної характеристик, тобто мова йде не про механічне перенесення виробничих технологій на суспільне життя, а про проектування і впровадження специфічних технологій людської діяльності, що співвідносяться з природою закономірностей суспільного розвитку.
Суспільству аж ніяк не байдуже, яка основна управлінська складова технології соціальної діяльності - гуманістична чи інструментальна. Тільки "гуманізація" норм, засобів, прийомів націлює працівника на свідоме, творче виконання завдання, формуючи відтак прагнення до суспільно корисного результату.
А "інструменталізація", орієнтуючи на підпорядкованість лише вольовому тиску, може "затушувати" головну мету. Через те дуже важливе поєднання управлінського впливу з розширенням самоуправління, самореалізацією творчого потенціалу людей. Саме спільна колективна творчість у процесі прийняття рішень сприяє вибору оптимального варіанта соціальної дії.
Соціальна технологія жодною мірою не применшує управлінської ініціативи і творчості людей, її завдання - надати організації всієї діяльності усвідомленого, науково обґрунтованого характеру.
Отже, можна констатувати:
- соціальна технологія - це своєрідний механізм сполучення знань з умовами їх реалізації. Саме через технологізацію знань соціально виявляється ставлення людей до організації їхньої діяльності, спрямованої на реалізацію поставлених завдань і цілей;
- це сукупність способів, методів, засобів розв'язання сутнісної суперечності між взаємо- і самореалізацією людей у процесі соціальної діяльності;
- сутність обраного способу полягає в послідовно операційному здійсненні соціальної діяльності;
- операції розробляються заздалегідь, свідомо і планомірно;
- сама розробка проводиться на основі і з використанням наукових знань;
- під час розробки враховується специфіка галузі, в якій здійснюється діяльність;
- соціальна технологія постає в двох формах: як процес, що містить процедури і операції, і як сама діяльність, побудована відповідно до цього проекту;
- соціальна технологія - елемент людської культури, вона виникає двома шляхами: або "виростає" в культурі еволюційно, або будується за її законами як штучне утворення, головна функція якого сьогодні - поєднання науки і практики.
Як явище соціальної практики вона являє собою комплекс прийомів, що забезпечують досягнення сприятливих умов життя людей, їхньої організованості, ефективної взаємодії, задоволення суспільного інтересу, якийтією або іншою мірою відповідає вимогам соціального часу.
Поява соціальної технології пов'язана з потребою швидкого і великомасштабного "тиражування" нових видів діяльності, ідей, проектів. Використання тих або інших її видів визначає, зокрема, ефективність соціального управління, усталеність соціальної організації і всього соціального простору.
Разом з тим наївно вважати, що, спираючись на соціальну технологію, можна відразу ж вирішити всі економічні, соціальні, політичні і духовно-моральні проблеми. Для цього потрібні відповідні об'єктивні умови (серед них матеріально-технічні засоби) і досить зрілий суб'єктний фактор, зокрема високий рівень економічної, моральної і політичної свідомості людей.
Використана література
1. Дікон Б. Глобальна соціальна політика. Пер. З англ.. - К., 1999. - 346 с.
2. Матвієнко, В.Я. Соціальні технології. К.: Укр. пропілеї, 2001.
3. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. - К., 1995. - 206 с.
4. Соколенко С.И. "Глобальные рынки ХХІ столетия: Перспективы Украины". - К.: Логос, 1998. - 568 с.
5. Холостова Е.И. Технологи социальной работы. Ученик. - К.: Изд-во: Инфра-М, 2003. - 400 с.
6. Шевчук П.І. Соціальна політика. - Львів: Світ, 2003. - 400 с.
Loading...

 
 

Цікаве