WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальні технології як частина соціальних стосунків - Реферат

Соціальні технології як частина соціальних стосунків - Реферат

традиційним і дав позитивні результати в психології. За його допомогою не тільки розкрито зміст категорії діяльності в психології, вироблено загальну модель процесу, але й переконливо доведено, що діяльність, будучи основою існування й розвитку особистості, справляє вирішальний вплив на її формування.
До суттєвих вад даного підходу можна віднести те, що дослідження зазвичай обмежуються вивченням особистості і її поведінки. Насправді ж категорія "діяльність" має ключове значення при глобальному аналізі історичного процесу, закони якого є не що інше як закони функціонування і розвитку суспільно організованої діяльності.
Отже, щоб зрозуміти історію, механізм її розвитку, потрібно осмислити зміст соціальної діяльності, цієї суттєвої ознаки, що відрізняє людей від тварин. У ній проявляється активне, творче ставлення людини до навколишнього середовища, природи, до суспільної реальності; через діяльність вона практично виражає своє незадоволення дійсністю і перетворює її відповідно до наперед сформульованих цілей та ідеалів.
Праксеологія (лат.) - галузь наукових досліджень, яка вивчає умови і методи правильної, ефективної і раціональної людської діяльності.
Мотиви діяльності визначені всіма смисловими зв'язками, типом спілкування і світом людей, тому вони завжди мають суб'єктивний характер.
Сучасна концепція діяльності виходить із того, що визнається необхідність активності суб'єкта під час практичного й теоретичного відтворення дійсності.
І в матеріальному, і в духовному виробництві особисті якості, професійна компетентність, глибина мислення, а також моральне обличчя особистості справляють суттєвий вплив на його перебіг і результати.
Діяльність - і індивідуальна, і групова - має складну структуру. Сам цей процес можна уявити як сукупність процедур і операцій. Тим часом саме це й відображає технологія.
Групова (виробнича) діяльність, у плані охоплення дійсності, не тільки ширша, ніж індивідуальна, але й складніша за структурою. Люди не просто діють разом, а спільно реалізують свій творчий потенціал. Між ними встановлюються певні суспільні стосунки, серед яких вирішальна роль належить виробничим.
Активне ставлення до природи і соціальної дійсності формується й реалізується під впливом об'єктивних законів історичного процесу. Найбільш значущим видається тут вплив діалектично взаємопов'язаних відносин між об'єктивними законами і суб'єктивним фактором. Хоча людська діяльність у будь-якому суспільстві має свідомий характер, однак невідповідність суб'єктивних цілей об'єктивним законам деформує цей процес, внаслідок чого не завжди реалізується ланцюжок "мета - засоби - результат".
Потреба, що зароджується в якомусь соціальному перетворенні, саме через суб'єктивний фактор трансформується в усвідомлений мотив діяльності мільйонів. Суб'єктивний компонент входить до складу мети і технології соціальної діяльності. Велику роль у такій трансформації відіграють ідеї тих людей, які змогли глибоко осмислити історичний процес, які бачать далі від інших і активніше від інших прагнуть до перетворення соціального життя або окремих його сфер.
Образ майбутнього, створений в ідеальних уявленнях окремих особистостей, має важливе значення в усій соціальній діяльності, різноманітній за своїми конкретними проявами, за цільовими функціями, за характером і результатами.
Різноманіття - закон розвитку суспільства. В умовах нинішніх революційних змін у світі одні види соціальної діяльності відмирають, поступаючись дорогою новим, інші змінюються. Відбувається закономірний процес спеціалізації людської діяльності, і разом з тим іде інтеграція різнорідних у минулому її видів у систему внутрішньо не зв'язаних процедур і операцій. Характерним прикладом тут може бути взаємопроникнення науково-теоретичної і практичної діяльності, а в результаті - створення єдиного соціально-перетворювального початку життя.
Незважаючи на різноманітність видів соціальної діяльності, що зростає, технологічну модель, що узагальнює, в жодному разі не можна вважати "прокрустовим ложем" або інтерпретувати як кантівський імператив. її значення швидше методологічне, ніж безпосередньо практичне: вона накреслює лише в загальному плані, як організувати і зробити ефективною соціальну діяльність. Практичне створення такої технології можливе, бо кожний конкретний вид діяльності втілює в собі її всеохопні, універсальні ознаки і може бути пояснений лише на їхній основі.
Справді, наукова розробка технології соціальної діяльності можлива лише з урахуванням своєрідності форм, рівнів найрізноманітніших детермінаційних зв'язків і взаємин, соціальної сутності і природи об'єктів, які формуються, що, передусім, і визначає саму організацію діяльності людини.
Щоб діяльність дістала право називатися технологією, вона мусила бути свідомо і планомірно "розчленована" на елементи, що реалізуються у певній послідовності. Водночас можна вирізнити декілька процедур:
1) визначення мети, реалізованої внаслідок застосування даної технології;
2) побудова системи критеріїв для вибору можливих варіантів;
3) позначення кола можливих варіантів;
4) вибір оптимального варіанта;
5) впровадження обраного варіанта.
М. Марков пропонує розглядати технологію соціальної діяльності у двох аспектах: "як систему знань про організацію діяльності, пов'язану з виконанням етапів, операцій, методів, дій і т. ін. з формування суспільних явищ, і як технологізацію цих знань у процесі діяльності, яка виражається в трудових діях людей, що відповідають вимогам конкретних, специфічних соціальних структур".
В. Афанасьев, зазначаючи, що соціальна технологія є специфічним посередником між процесами, що проходять об'єктивно, і суб'єктивною діяльністю людей, органічно пов'язує її з соціальним управлінням, в якому їй належить "своє місце", - забезпечення дії всього механізму соціального управління. Інакше кажучи, в ній реалізується "переведення об'єктивних законів у механізм соціального управління, тобто "переклад" абстрактної мови науки, що відображає об'єктивні закони розвитку суспільства, на конкретну мову рішень, нормативів, розпоряджень, які регламентують, стимулюють людей на найкращі досягнення поставлених цілей".
Таким чином, у процесі усталеного розвитку суспільства слід добиватися ефективної віддачі всього комплексу: структури, функцій, технологій. Тим часом на практиці докладно і всебічно описано тільки два перші компоненти; що стосується технології, то вона ще не проявилася належним чином. Тому при розробці кожної соціально-економічної проблемислід продовжувати діяльність з проектування і впровадження науково обгрунтованих технологій управління. Тільки при виконанні цієї умови реформи відповідатимуть своїм цільовим функціям, а їх механізми діятимуть високоефективно.
Розробка технології соціальної діяльності передбачає всебічне знання структури людської діяльності, яку, як показує науковий аналіз, правомірно розглядати в діалектичній єдності двох сторін: об'єктивної і суб'єктивної. Суб'єктивна представлена дією природних органів людини, прийомами праці; об'єктивна (предметна) - це сукупність об'єктів і їхніх взаємодій, що складаються під час того або іншого діяльнісного акту.
Дуже важливо знати особливості і основні закономірності розвитку людської діяльності: як втягуваних у тривалий процес об'єктів, їх специфіки, закономірностей розвитку, так і найефективніших трудових
Loading...

 
 

Цікаве