WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальні технології як частина соціальних стосунків - Реферат

Соціальні технології як частина соціальних стосунків - Реферат


Реферат на тему:
Соціальні технології як частина соціальних стосунків
Поняття "технологія", як відомо, виникло і почало "працювати" в системі технічного знання. Під цим прийнято розуміти дисципліну, що вивчає взаємодію засобів праці і сировини, матеріалів. Інтереси її перебувають головним чином у сфері виробництва.
Загальнотехнічне значення технології полягає в тому, що вона розкриває найраціональніші шляхи побудови, організації виробничого процесу, дає відповідні рекомендації. Загальний смисл "технології" розкривається як вчення про майстерність, вміння щось робити.
Питання побудови технологічних відносин і їх функцій дістали своє висвітлення в низці соціально-філософських праць, однак наявні висновки і пропозиції потребують свого уточнення, особливо в руслі висунутої концепції сталого розвитку.
Так, прийнято вирізняти два види стосунків людей у процесі виробництва. Матеріально-технологічні - це стосунки між спеціалістами, що випливають із технології та організації виробництва: між майстром і робітником, між керівником та інженером; між людиною і технікою. Матеріально-економічні - це такі виробничі стосунки людей, які визначаються формами власності на засоби виробництва.
У свою чергу, можливість технологізації соціальної діяльності міститься в структурі самої людської діяльності.
Як форма активної творчої взаємодії особистості з соціальним середовищем, спрямована на досягнення свідомо поставленої мети пізнання або перетворення довколишнього світу, вона включає також мотиви, умови, способи, результат.
В її основі - прагнення до реалізації інтересів і потреб (особистих,- групових, корпоративних, колективних, суспільних) шляхом розробки ефективних способів, прийомів впливу на соціальні об'єкти, процеси. Можна по праву говорити про вирізнення єдиної спільної засади процесу технологізації в будь-яких формах його прояву - це система відтворення. Хоча сутнісний бік такого твердження потребує, природно, глибшого проникнення в первинне тлумачення самого поняття технології як майстерності, вміння, мистецтва.
Характер процесів технологізації в природі, матеріальному виробництві, в соціальному житті має низку відмінних особливостей. Але поряд з суттєвими відмінностями технічних і соціальних технологій між ними є щось спільне - ознаки, елементи, структури, тобто закономірності системи відтворення. Тут - єдині і природа технології, і принципи функціонування й розвитку технологічних систем, і основні методи їх проектування, впровадження. Єдиною залишається і технологічна дисципліна.
При створенні умов, в яких можливий процес технологізації, потрібно враховувати: на виробництві - наявність сировини, обладнання, регламенту одержання кінцевого продукту, робочої сили; в соціальних процесах - збіг (або близькість) інтересів і потреб особистості і всіх, хто працює на підприємстві, в досягненні кінцевого результату; рівень потенційних можливостей особистості (освіта, професійні знання, психологічні дані, моральні якості та ін.).
Таким чином, проблема технологізації соціальної діяльності не менш актуальна, ніж впровадження нової технології в матеріальне виробництво. Як неможлива висока продуктивність праці без сучасних технологій, так неможлива й реалізація концепції усталеного розвитку без проектування і впровадження технологій соціальної діяльності на основі застосування наукових методів і засобів, на базі соціальної творчості людей.
Значення технології полягає, насамперед, у тому, що вона надає людській діяльності раціональнішого характеру, включаючи в неї тільки ті процеси і операції, які справді потрібні для досягнення поставленої мети. Технологізація відповідає суб'єктивному прагненню людини визначити той природний алгоритм, який полегшить ЇЇ діяльність і підвищить її ефективність. Водночас необхідно прагнути досягнення максимальної послідовності і простоти, не допускати дублювання процедур і операцій.
Першою ознакою технологізації є розмежування, розподіл, розчленування даного процесу на внутрішні взаємопов'язані етапи, фази, операції. Смисл цієї процедури-в точному визначенні меж іманентних вимог до суб'єкта, що діє за цією технологією, в забезпеченні оптимальної (або близької до неї) динаміки розвитку процесу. Чим більше відповідає опис процесу його об'єктивній логіці, тим реальніша можливість високоефективної діяльності людей, зайнятих у даній сфері.
Тому життєздатними виявляються технології і технологічні концепції, які враховують вимоги об'єктивних законів і орієнтують соціальний суб'єкт на науково обгрунтовані дії, використання кращого досвіду, зокрема інноваційного. Завдання технологізації - не тільки реально якомога повніше впливати на природні і соціальні процеси, а сприяти перетворенню відповідно до цілей суспільства, організації і так далі.
Друга ознака будь-якої технологізації - координованість і поетапність дій по досягненню шуканого результату. Послідовність і порядок їх виконання мають базуватися на внутрішній логіці функціонування і розвитку даного процесу. Однак усе сказане аж ніяк не означає, що суб'єкт буде "скутий" встановленими "рамками": у нього завжди залишається можливість "втрутитися" в об'єктивний хід процесів, встановити інший порядок, темп процедур і операцій залежно від вимог до них, які змінюються.
Деякі сучасні технології (наприклад, у виробництві кристалів) дозволяють протягом кількох днів або годин одержати матеріали, які природа створювала роками і століттями. Аналогічними можливостями не меншою мірою володіють соціальні та управлінські технології, які дозволяють "стиснути" соціальний час. Поява технології - наочна ілюстрація вміння діалектично поєднувати об'єктивні і суб'єктивні можливості людини, яка опанувала законами природи к суспільного розвитку.
І, нарешті, третя, досить суттєва ознака: кожна технологія передбачає однозначність виконання включених до неї процедур і операцій. Це вирішальна умова досягнення результатів, адекватних поставленій меті. Чим значніші відхилення від продиктованих технологією параметрів, тим реальніша небезпека деформувати весь процес і одержати результат, що не відповідає очікуваному. До того ж деформація однієї процедури або операції відбивається на всьому технологічному ланцюжку і визначає наперед виникнення негативних наслідків.
Проте вимоги такої однозначно жорсткої відповідності для різних технологій неоднакові. Так, для соціальних технологій можливий набагато більший діапазон відхилень, ніж для виробничих, але в першому випадку відхилення можливі тільки до певної межі, за якою замість творчості починається вже суб'єктивізм, що призводить до зниження ефективності.
Будь-яка соціальна діяльність може бути представлена у вигляді ланцюга певних процедур і операцій. їх ідентифікація і розташування в продуманому, раціональному порядку може виявитися саме тією системою, яка підвищує ефективність і розробкою якої зайняті праксеологи, логіки, управлінці, соціологи та ін. Необхідність створення такої диктується,крім іманентних вимог ефективності, ще й важливими методологічними міркуваннями.
В наші дні метод вивчення будь-яких аспектів життя з погляду діяльності став одним з провідних. Евристичний характер діяльнісного підходу проявився під час аналізу цілого ряду наукових проблем, таких, наприклад, як виникнення і сутність пізнання, природа і діяльність людини, оптимізація навчально-виховного процесу та ін. Він став
Loading...

 
 

Цікаве