WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Становлення і розвиток соціологічної науки в Україні - Реферат

Становлення і розвиток соціологічної науки в Україні - Реферат

сили.
Соціолог Олександр Стронін (1826-1889) вивчав проблеми суспільства, під яким він розумів людство загалом, державу, сім'ю. Усі вони, на думку вченого, мають спільні риси, подібні закони. Одною з таких спільних рис усіх суспільств є їх пірамідальна будова. На вершині піраміди розміщується активна меншість - аристократія, внизу - більшість, демократія, у середині - тимократія. Така будова потрібнадля руху суспільства. Вона нагадує зграю пташок у польоті, що вишикується в трикутник, вершину якого спрямовано в напрямку руху. Суспільству також для того, щоб легше було розсікати історичний простір, необхідно набрати вигляду піраміди. Окрім того, пірамідальна побудова суспільства сприяє підтриманню рівноваги в ньому. Якщо більшість перебуває в основі піраміди, ніякі розхитування меншості на вершині не загрожують падінням цієї піраміди.
Одним з тих, хто намагався зрозуміти механізм поведінки людини, був Павло Аландський (1844-1883). Він зазначав, що кожна людина діє на свій розсуд. Однак люди, які керуються лише сьогоденними потребами, не мають чітких програм дій і не здатні до будь-якої суспільної організації.
Христина Алчевська (1841-1920) зробила певний внесок у становлення прикладної соціології- розробила методику вивчення читацьких інтересів, яка ґрунтувалася на соціологічному спостереженні і могла використовуватися для вивчення інтересів суб'єктів будь-якої соціальної діяльності.
Володимир Антонович (1834-1908), вивчаючи українську націю і порівнюючи її з іншими національними типами, дійшов висновку, що національні особливості народу визначають його здатність до розвитку, а також характер відносин у трудових організаціях. Для українських професійних асоціацій (чумацтво, рибальство, чабанство) притаманна рівноправність їх членів. Рівноправність є одним з політичних ідеалів української нації. Ознаки нації як зумовлюються природою, так і набуваються (але вже на основі перших) у процесі історичного та культурного розвитку.
Сергій Подолинський (1850-1981) вивчав розвиток праці як основного соціального процесу, розвиток соціально-трудових відносин. У дослідженні "Ремесла і фабрики на Україні" він аналізує різні типи трудових занять, їх розповсюдженість в Україні, становище певних груп працівників, їх відносини з працедавцями тощо. Одним з вимірів соціальної стратифікації, умов соціальної мобільності Подолинський уважає належність до національності. Основоположну причину соціальної диференціації суспільства, соціальної нерівності вчений убачає в додатковій вартості, у несправедливостях організації праці, у тому, що безпосередній виробник працює не на себе, а на свого господаря.
Однією з особливостей розвитку соціологічної думки в Україні на межі XIX-XX ст. було поширення плюралізму, найяскравішим представником якого є соціолог Максим Ковалевський (1851- 1916). Він прагнув поєднати позитивні досягнення різних соціологічних шкіл. М. Ковалевський народився в Харкові, закінчив 1872 року Харківський університет, продовжував свою освіту в Парижі, Відні, Берліні. Особисто був знайомий зі Спенсером, Дюркгеймом, Марксом, Енгельсом. Марксистських ідей М. Ковалевський не поділяв, його погляди формувалися під впливом Конта і Спенсера.
Соціологію М. Ковалевський розглядав як загальну теорію соціального розвитку і намагався вивчати історію в соціологічному аспекті ["Сучасні соціологи" (1905), "Соціологія" (1910) та ін.]. Ідею еволюції, поступового вдосконалення суспільних інституцій Ковалевський свідомо протиставляв марксизму. Виступаючи проти суб'єктивного методу в соціології, неокантіанського протиставлення суспільних наук природничим, Ковалевський основним соціологічним законом уважав закон прогресу, який полягає в посиленні соціальної солідарності між: різними соціальними групами, класами, народами. Одне із завдань соціології він убачав у вияв-ленні сутності такої солідарності, вивченні її різноманітних форм. Соціальний прогрес, на думку М. Ковалевського, відбувається під впливом різних чинників, але жодний з цих чинників не може бути визнаний за вирішальний. Будучи реформістом, М. Ковалевський заперечував революцію як рушійну силу суспільного прогресу.
Микола Грот (1852-1899)- відомий представник позитивістської соціології в Україні, досліджував проблеми розвитку природи і людства, тлумачив сутність соціології та структуризацію наук. Розвиток М. Грот пояснював як безмежно складний і органічно зв'язаний ланцюг законовідповідних змін, які відбуваються в усіх сферах існування природи. Причина цих змін - взаємодія, а кінцевий результат- пристосування предметів природи один до одного. Оскільки пристосування бувають різними, то різними є й типи розвитку: прогрес, регрес, інгрес. Суб'єктивною ознакою прогресу, за Гротом, є зростання почуття вдоволення в якомога більшої кількості членів суспільства, а об'єктивною- економія сил та енергії людського організму. Звідси, соціальний прогрес - це низка здійснюваних людиною змін; він посилює і змінює напрями енергії людини у взаємодії з природою і спричинюється до зростання задоволення потреб та зменшення страждань народу.
Регрес- це непродуктивна затрата енергії людей, оскільки пов'язаний зі зменшенням діючої енергії.
Інгрес - це тривалий проміжок часу, коли не відбувається ні піднесення, ні спаду енергії в суспільстві.
Використовуючи принцип розвитку явищ природи, М. Грот розподілив усі науки на неорганічні, органічні й надорганічні. Соціологія і психологія - надорганічні науки. Психологія вивчає психічні явища, які мають більш загальний і простий характер. Соціологія вивчає соціальні явища, які мають більш спеціальний і складний характер. Учений гадав, що суспільству властиві ті самі функції, що й психології індивіда, а тому соціологія є за своєю суттю нічим іншим, як психологією суспільства.
Об'єктом вивчення соціології, на думку М. Грота, можуть бути такі явища в суспільстві:
" пізнання - мова, наука, знання;
" почуттєвість - звичаї, уподобання, художня творчість;
" воля - суспільні, політичні та релігійні тенденції;
" діяльність - зовнішня культура, юридичні, економічні, політичні закони та норми.
Відповідно до структури об'єкта М. Грот класифікував соціологію на такі розділи:
" суспільні й фізіологічні науки;
" науки про суспільну мораль, етику, мистецтво;
" науки про політичну історію і релігію;
" економічні та юридичні науки.
Микола Зібер (1844-1888), видатний економіст і соціолог, вивчаючи суспільство і суспільний розвиток, наголошував на тому, що не існування індивідів зумовлює існування суспільства, а навпаки, суспільство визначає становище індивіда. Досліджуючи чинники індивідуальної свободи особи, учений дійшов висновку, що характер праці у цьому є визначальним, що саме за умов випадкової і непостійної трудової зайнятості
Loading...

 
 

Цікаве