WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія як наука, її предмет і метод - Реферат

Соціологія як наука, її предмет і метод - Реферат

трансформаційні процеси, що відбуваються в суспільстві. Без цього соціологи не мали б надійної бази для теоретичних узагальнень і висновків, корисних для практиків.
Сукупність теоретичних ідей, методологічних принципів, методів і процедур дослідження, а також соціальних технологій, конкретних програм, рекомендацій, орієнтованих на практичне використання, досягнення реального соціального ефекту становить прикладну соціологію.
Таким чином, соціологічна наука є комплексною системою знань. Загальнимпроблемним полем для неї є суспільна життєдіяльність, що розглядається як комплексне соціально-філософське та економічне явище. Тому ця життєдіяльність і є предметом різних наук, кожна з яких вивчає свою частку спільних проблем.
Отже, з одного боку, соціологія вивчає загальні (соціальні, політичні, духовні) закономірності розвитку суспільства і має спільний об'єкт вивчення з економікою, політологією та іншими науками, що розглядають певні сфери життєдіяльності суспільства, а з другого - має власний предмет вивчення. Якщо економіка вивчає виробничі, економічні відносини, політологія - політичні, владні, то соціологія - соціальні.
Як і будь-яка інша наука, соціологія формувалася історично, поступово набуваючи рис самостійної сфери суспільного знання, для якої є характерним особливий підхід до вивчення суспільства як функціональної системи зі структурою, що охоплює як соціальні спільноти, так і конкретних індивідів, що переслідують власні цілі, реалізують і задовольняють особисті інтереси та потреби.
Проте суспільство як функціональна система організоване за певними рівнями, і одним з визначальних моментів предмета соціології є чітке фіксування цих рівнів, розкриття специфіки їхньої взаємодії.
Суспільство в цілому в соціології прийнято називати соцієтатним (соцієтальним) рівнем.
Наступні два рівні репрезентовані соціальними інститутами, соціальними організаціями, та індивідами. Кожному з цих рівнів притаманні специфічні способи діяльності, наприклад, інститут організовано по-іншому ніж суспільство. У кожного з них є свої потреби, цілі діяльності і, нарешті, своя культура, що існує на різних рівнях і в різних формах.
Індивід, людина - найскладніше й найдинамічніше соціальне створіння. Відомий афоризм - "історія однієї людської душі є багатшою за історію цілого народу" - відбиває глибину кожної особистості, безмежність її пам'яті, пластичність, здатність змінюватися, пристосовуватися до навколишнього світу. Суспільство порівняно з людиною більш просте, більш кероване, більш передбачуване.
Отож, соціологічне дослідження суспільства - це лише шлях до людини, її потреб, інтересів, до розкриття особистості, її вільного творчого розвитку.
Повнішому розумінню предмета соціології сприятиме його розгляд у тісному зв'язку зі структурою соціологічної науки.
Унаслідок своєї комплексності соціологія має трирівневу структуру (див. табл.).
Таблиця
Спочатку у формуванні соціологічного знання виокремлювалося два рівні: фундаментальний і емпіричний.
На фундаментальному рівні формується загальносоціологічна теорія, до якої входять концепції найзагальніших питань розвитку та функціонування суспільства, що розглядають складові предмета соціології (соціальні відносини, явища, процеси, інститути, організації, групи) й інтерпретують їх взаємозв'язки в загальному вигляді.
Існує багато концепцій розвитку людського суспільства, становлення соціальних відносин. У вітчизняній науці за радянських часів єдино правильною науковою концепцією визнавався тільки марксизм, а саме - історичний матеріалізм. Інакше кажучи, теоретична соціологія ототожнювалася з історичним матеріалізмом. Насправді ж людство виробило величезну кількість концепцій, що пояснюють закономірності розвитку людського суспільства. Це біологічні, географічні, органічні та соціально-психологічні напрями в соціології, концепції соціальної стратифікації, індустріальної соціології та багато інших.
Деякі з них ми розглянемо далі, а поки що варто зауважити, що існує велика кількість шкіл, течій, напрямів, які зі своїх методологічних позицій пояснюють закономірності розвитку суспільства. Марксизм є лише однією з цих теорій, котра бере за основу пріоритет економічних чинників у розвитку суспільства.
На емпіричному рівні на основі вивчення думок індивідів стосовно окремих фактів, аналізу документації тощо формується первинне соціологічне знання - гіпотези.
Проте з посиленням вимог до практичного розв'язання соціальних проблем сучасного суспільства виникла необхідність у вивченні і з'ясуванні соціальних явищ, що відбуваються в певних сферах життєдіяльності людини, окремих соціальних спільнотах та інститутах. З'явилися галузеві та специфічні соціологічні теорії середнього рівня. Сам науковий термін "теорії середнього рівня" був запроваджений Р. Мертоном.
У межах теорій середнього рівня сформовано систему специфічних понять і визначень, що застосовуються лише в деяких сферах соціологічних досліджень.
Як показано в таблиці, усі знання середнього рівня вчені умовно поділяють на три групи теорій:
" соціальних інститутів та організацій;
" соціальних спільнот;
" спеціальних соціальних процесів та явищ.
Ці теорії покликані, по-перше, з'ясувати об'єктивні взаємозв'язки певної предметної сфери з цілісною суспільною системою і, по-друге, розкрити специфічні властивості внутрішніх відносин і закономірностей саме цієї предметної сфери. Річ у тім, .що загальна теоретична соціологія, яка вивчає закономірності розвитку суспільства в цілому, не дає відомостей щодо закономірностей розвитку окремих спільнот, явищ, процесів за конкретних умов та в конкретних сферах суспільства. Ці закономірності мають досліджувати й вивчати галузеві та спеціальні соціологічні теорії й відповідно орієнтувати соціальне управління.
Нині в соціології функціонує безліч спеціальних теорій, які належать або до загальної соціології, або до різних її галузей. Назвемо тільки найпоширеніші з них:
" аномії (Мертон, Дюркгейм);
" соціального конформізму (Хорні, Фромм);
" соціальних установок (Знанецький, Оллпорт);
" масової культури (Паркер, Рісмен);
" класів (Маркс, Вебер);
" бюрократії (Вебер, Гоулднер, Мертон).
Щодо вітчизняної соціології, то вона тривалий час існувала у штучно створеному світі ідеальних конструкцій, обстоюючи часто цілком надумані постулати, які не витримали випробування життям. Це, зокрема, багато які теоретичні положення, що вважалися
Loading...

 
 

Цікаве