WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологічна сутність культури - Реферат

Соціологічна сутність культури - Реферат


Реферат
На тему:
Соціологічна сутність культури
Соціологія вивчає суспільство крізь призму діяльності людей. Коли суспільство - це сукупність людей, які поєдналися соціальними зв'язками й відносинами, утворюючи соціальні спільноти і створюючи соціальні інститути, то культура - продукт їхньої діяльності, умова дальшого їхнього існування. Це:
" сукупність матеріальних і духовних цінностей, що відбивають певний рівень історичного розвитку даного суспільства і людини;
" рівень опанування того чи того виду знань або діяльності;
" сфера духовної життєдіяльності суспільства (система освіти, виховання, релігії, творчого творіння тощо);
" форми соціальної поведінки людини, зумовлені рівнем її виховання й освіти.
Термін "культура" (лат. cultura - обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) як самостійна лексична одиниця існує лише з XVIII ст. До цього він використовувався тільки в словосполученнях, означаючи функцію чогось - здобуття знань (cultura scientiae), удосконалення мови (cultural literatum), вироблення правил поведінки (cultural jurios) тощо. Згодом цим терміном почали позначати всі ті зміни в навколишньому середовищі, що здійснюються, матеріальні й моральні цінності, що створюються не природою, а людьми (знаряддя праці, соціальні форми життя, звичаї, взірці, норми, соціальний контроль тощо), те, що відрізняє людину від тварин, - людські якості, які не регулюються біологічними інстинктами, не успадко-вуються від природи, не передаються генетично, а формуються (під впливом досвіду, набутого людством) конкретною людиною в собі, в інших людях, у суспільстві в результаті соціальної взаємодії.
До культури належать також і ті явища, що поєднують природний інстинкт людини і соціальний контроль над ним. Наприклад, здатність людини силою захистити особисту позицію в конфліктній ситуації і вміння стримати себе від насильницьких дій.
Культура - це спосіб засвоєння реальної дійсності на підставі оцінки й виявлення різних цінностей, норм, орієнтацій, засобів, які втілені в різних видах дій у різних формах. Вона допомагає людині відрізнити добре від поганого, розумне від дурного, дозволене від недозволеного, прибуткове від збиткового тощо. У поведінці людей, в їхній діяльності культура втілюється в предметно-речових і знаково-символічних формах. Вона здатна розвиватися.
Сприйняття культури відбувається в процесі соціалізації особистості, її виховання й навчання. За допомогою книжок, засобів масової інформації, спілкування, спостереження за поведінкою інших, за допомогою власної діяльності людина нагромаджує власний досвід, робить своїм здобутком культуру сім'ї, нації, людства в цілому. У цьому сенсі розвиток людства означає розвиток культури.
Однозначне тлумачення культури неможливе, бо вона пронизує всі сфери життєдіяльності суспільства, набуваючи різних відтінків. Немає іншого терміна в соціології, котрий би так часто вживався і був таким значущим, як культура. Ще на початку століття Е. Тайлор визначив культуру (цивілізацію) як комплекс знань, вірувань, мистецтва, моральності, законів, звичаїв і деяких інших здібностей і звичок, засвоєних людиною-членом су-спільства.
Поняття "культура" і "цивілізація" Е. Тайлор уживав як синоніми. Проте згодом чітко виявилися "виразки" цивілізації - термоядерна і біологічна зброя, екологічні кризи, Чорнобильська катастрофа, урбанізація з її крайнощами, наркоманія тощо. Усе, що в цивілізації спрямоване проти людини, її життя, фізичного й морального здоров'я, не може утворювати культуру. До неї належить лише те, що має розумні засади.
Н. Смелзер визначає культуру як систему цінностей, уявлень про світ і правила поведінки, однакові для людей, поєднаних певним способом життя. При цьому він наголошує, що культура створюється людьми і що культури навчаються. Отже, вона має відтворюватися кожним поколінням і передаватися від попереднього покоління до наступного.
О. Якуба вважає, що культура є якісною характеристикою окремих індивідів, спільнот, суспільства в цілому, вона відтворює міру їх прогресу, панування над силами природи і власними соціальними зв'язками й відносинами.
Н. Черниш наголошує, що культура - це складне динамічне утворення, яке має соціальну природу і знаходить свій вираз у соціальних відносинах, скерованих на створення, засвоєння, збереження й розповсюдження матеріальних предметів, поширення засобів дій, ідей, ціннісних уявлень, які забезпечують взаємодію і взаєморозуміння в різних соціальних ситуаціях.
"Філософська енциклопедія" (1983 р.) дає, на нашу думку, найзмістовніше визначення культури як специфічного способу організації та розвитку людської життєдіяльності, відображеного в продуктах матеріальної і духовної праці, у системі соціальних норм і установок, у духовних цінностях.
Отже, нині фіксуються три основні сфери прояву людської культури - ставлення людей до природи, ставлення людей один до одного і ставлення людини до самої себе.
Як складне й багатогранне явище культура вивчається багатьма науками. Політологія вивчає політичну культуру, економіка - культуру виробничої діяльності, праці тощо. Соціологія має свій об'єкт і предмет вивчення (див. рис). її цікавить культура як система явищ, процесів, відносин, що є результатом соціальної взаємодії і якісно відрізняє людину від іншого живого світу; культура як соціальний механізм взаємодії особистостей, соціальних груп і суспільства з навколишнім середовищем, механізм, що допомагає їм співіснувати, зберігати свою цілісність, притаманні їм цінності, переконання, традиції, норми поведінки, спосіб життя.
У вітчизняній соціології сформувалося кілька підходів до вивчення культури. Предметом соціологічного дослідження культури може бути:
" уся система культури як єдине ціле чи будь-який її вид, що розглядається у взаємодії з іншими суспільними системами;
" кожний з елементів соціодинаміки культури, культурної ко-мунікації, що вивчаються у співвідношенні з іншими елементами культури чи з іншими суспільними системами.
" Соціологічний підхід до вивчення культури має принципові особливості:
" культура тлумачиться як системна якість моральної сфери суспільства, тобто суспільство і культура співвідносяться не як ціле і частина, а як ціле і його якість. У цьому контексті культура наявна в усіх без винятку сферах суспільного життя;
" культура завжди зв'язується з творчою діяльністю й у своєму як матеріальному, так і моральному втіленні є невід'ємною характеристикою розуму людини, яка свідчить про ступінь її перетворювальної діяльності в розв'язанні насущних проблем;
" культура вивчається як сукупність моральних і матеріальних цінностей;
" культура розглядається як специфічний прояв ціннісного ста-влення індивіда до всесвіту і сфер людської діяльності (естетичний компонент);
" культура вважається сферою самореалізації індивіда як суб'єкта культурно-історичного процесу.
Оскільки культура є складовою будь-якої суспільної праці, то їїможна сприймати як:
" міру суспільного прогресу;
" ступінь втілення гуманістичних цілей;
" особливу форму поєднання багатства, нагромадженого в минулому, і цінностей сьогодення.
Засаднича ідея соціологічного вивчення культури полягає у визначенні її місця і функцій у життєдіяльності індивіда, окремих спільнот, суспільства, у суспільних перетвореннях.
Як уже зазначалося, поняття культури так само широке, як і поняття суспільства, бо культурне пронизує суспільне в усіх його формах і протягом усієї історії людства. У всіх сферах соціуму є обов'язковою наявність компонентів культури, а отже, культура є надзвичайно різноманітною.
Соціальна сутність культури
Термін "культура" використовується соціологією в різних аспектах. У широкому розумінні термін "культура" вживається на
Loading...

 
 

Цікаве