WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна структура суспільства, місце в ній середнього класу - Реферат

Соціальна структура суспільства, місце в ній середнього класу - Реферат

поділу суспільства на класи.
Другим великим суспільним поділом праці стало виокремлення ремесла, яке раніше було підсобним промислом землероба. Це призвело до значного розшарування суспільства і появи в ньому таких соціальних спільнот, як знать і прості землероби, ремісники тощо. Потреба в обміні продуктами трудової діяльності зумовила формування ще однієї соціальної спільноти - купців. За третього поділу стався поділ праці на фізичну й розумову, а населення - на сільське й міське.
Отже, з розвитком продуктивних сил і суспільного виробництва поглиблювався поділ праці, який спричинив ускладнення соціальної структури, появу нових її елементів, заміну одних елементів іншими, що відповідали вимогам економічного та соціального розвитку.
Унаслідок взаємодії індивідів відбувається формування спільних інтересів, які відтворюють їхні спільні риси. Спільні інтереси групи, спільноти формуються на основі індивідуальних інтересів її членів, але не є їх сумою. Спільні інтереси є рушійною силою будь-якої групи, спільноти.
Інтереси - це зовнішній прояв потреби, що є усвідомленням, відчуттям необхідності певних умов життєдіяльності. Одні умови спонукають потребу привласнювати й споживати, а інші - створювати і примножувати. Історичний досвід свідчить, що жодне соціальне утворення, жодна соціальна група не поступаються своїми інтересами добровільно. Прохання враховувати інтереси інших, заклики до гуманності, морально-етична аргументація тут не діють. Кожне соціальне утворення, соціальна група спрямовують свої зусилля на реалізацію власних інтересів, навіть більше - на експансію, досягнення й зміцнення успіху за рахунок ущемлення інтересів інших. Однак особисті соціальні інтереси майже ніколи не виступають у "чистому" вигляді. Вони, як правило, завуальовані, поєднуються з ідеологічними поглядами, морально-етичними міркуваннями загального характеру. Вирішальну роль у реалізації інтересів відіграє ідеологія. Щоб не стати жертвою обману, людина має навчитися за будь-якими політичними чи релігійними заявами, обіцянками, закликами до гуманізму бачити інтереси тих чи тих груп, кланів або окремих індивідів.
Вивчення соціальної структури суспільства, як відомо, розпочав іще Платон. Розроблена Платоном модель соціальної структури передбачала три соціальні верстви: філософів, що управляють державою, воїнів і робітників (селян, ремісників). Нерівність цих груп було віднесено Платоном до рангу об'єктивного державного закону.
Видатний соціаліст-утопіст Ш. Фур'є вирізняв у соціальній структурі п'ять верств: двір, знать, буржуазія, народ, чернь. Ці верстви між собою ворогують. Основною суперечністю суспільства є протистояння між багатими і бідними.
Спільним у Платона і Ш. Фур'є є те, що соціальна структура розглядається ними як певна множина соціальних груп, що різняться між; собою за функціями в суспільстві і багатством. На засаді цих відмінностей у суспільстві формуються певні й досить жорсткі відносини між групами щодо влади (одні керують, а інші підпорядковуються) і багатства (одні привласнюють працю інших). З розвитком суспільства характер цих відносин змінюється: влада одних груп слабшає, інших - посилюється, багатство перерозподіляється. Проте в головному ці відносини протягом багатьох віків залишаються сталими.
Отже, в основу утворення різних соціальних верств покладено ті позиції, що їх вони мають у суспільстві: влада, багатство, можливість (неможливість) привласнення.
Соціальна структура сучасного суспільства включає велику кількість соціальних спільнот, прошарків, груп, які можна типологізувати так:
" соціально-класові - класи, соціальні прошарки, соціальні групи та верстви;
" соціально-професійні - колективи виробничі, навчальні, військові;
" соціально-демографічні - сім'ї, молодь;
" соціально-територіальні - міста, села, райони;
" соціально-етнічні - нації, народності, етноси.
Наведену типологізацію можна поглибити, зазначивши, наприклад, такі складові:
" вища політична еліта;
" середні прошарки державного й місцевого управління;
" низові працівники апарату управління;
" провідні господарські керівники;
" низові керівники;
" фахівці й службовці різних рівнів;
" робітники різних кваліфікацій;
" пенсіонери та інваліди;
" учні та студенти;
" декласовані елементи тощо.
Кожну з цих складових сформовано на підставі спільних інтересів, які завжди спрямовані на зміцнення та збереження становища конкретної соціальної групи в соціальній структурі суспільства. Ці соціальні групи існували і в структурі радянського суспільства, але не про всіх їх згадували.
Вітчизняна теорія соціальної структури вивчала тільки ті верстви, котрі вважала головними, чи такі, які вивчати було з якогось погляду вигідно. Щоб виключити такий волюнтаризм, російський соціолог Р. Ривкіна пропонує інші правила вивчення соціальної структури:
" вивчати потрібно всі без винятку соціальні прошарки суспільства;
" вимірювати їх потрібно за допомогою однієї мірки, одних критеріїв;
" критеріїв має бути достатньо, щоб вони описували кожний прошарок глибоко й вичерпно.
Інструментом, який дає змогу дотримуватися цих правил, є теорія соціальної стратифікації.
Радянське суспільство згідно з прийнятою тоді доктриною складалось із двох класів (робітничий клас і колгоспне селянство) та одного прошарку - інтелігенції. Взаємини між цими класами мали бути безконфліктними, оскільки між ними нібито не існувало антагоністичних суперечностей. Ця концепція абсолютно не відповідала реальному стану речей у радянському суспільстві. Вона оперувала фактично лише одним критерієм - відносинами власності, побіжно доповнюючи його критерієм характеру праці. Наявність влади, обсяги і способи отримання доходів зовсім не бралися до уваги. Повністю ігнорувалася нерівність позицій різних груп, панувало утопічне уявлення про однакові шанси соціального просування для всіх незалежно від походження, національності, партійності тощо, канонізувалося поняття "гармонійної єдності" суспільних інтересів. Мета такої доктрини була зрозумілою - приховати реальну соціальну структуру радянського суспільства, реальні соціальні суперечності в ньому.
Значення вивчення й аналізу реальної соціальної структури суспільства полягає в тім, що вона є важливим соціальним регулятором еволюції суспільства, визначає шляхи розвитку й підвищення ефективності економіки, оскільки різні соціальні групи мають у ній абсолютно конкретний статус і намагаються реалізувати свої інтереси. Соціальна структура визначає сутність іосновні напрямки політики в суспільстві, оскільки політичні відно-сини є відносинами між окремими групами з приводу використання, утримання чи захоплення державної влади.
Теорія соціальної структури, або соціологія соціальної структури, за радянської влади розвивалася найменш продуктивно, бо вона надто красномовно заперечувала постійно декларовану "соціальну однорідність" радянського суспільства.
Нині під впливом соціальних зрушень відбувається демонтаж структури пострадянського суспільства, його інститутів, з'являється так званий середній клас.
За визначенням німецького вченого Л. Ергарда середній клас - це та верства населення, яка об'єднує або прагне об'єднати людей, що власною трудовою діяльністю забезпечують своє існування. Найвищу цінність для середнього класу мають почуття особистої
Loading...

 
 

Цікаве