WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна стратифікація, її системи - Реферат

Соціальна стратифікація, її системи - Реферат

ознаки. У ранній період більше користувались якісними характеристиками, у сучасному індустріальному суспільстві - професійно-трудовими. Що стосується ознак власності, то вони були важливими завжди.
Отже, страта - це соціальний прошарок, група людей, об'єднаних якоюсь спільною соціальною ознакою.
У теоріях стратифікації вирізняється одномірна стратифікація - вичленення страт, що здійснюється на основі якогось одного критерію, і багатомірна стратифікація, що здійснюється на основі багатьох критеріїв: доходу, багатства, влади, престижності професії, освіти, типу житла тощо.
Дохід - кількість грошових надходжень сім'ї чи індивіда (зарплата, пенсії, допомога, гонорари, відрахування від прибутку, аліменти тощо) за певний час: місяць, рік. Доходи витрачаються на підтримування життя індивіда та його сім'ї, а залишки їх нагромаджуються й перетворюються на багатство у вигляді грошей, рухомого чи нерухомого майна. Багатство може передаватися в спадщину, а отже, його можна мати не працюючи, а тому багаті можуть працювати, а можуть не працювати. Бідні ж мусять працювати, бо заробітна плата для них є основним джерелом доходів.
Влада, за М. Вебером, проявляється в здатності й можливості для індивіда чи групи нав'язувати свою волю, діяти на інших людей незалежно від їх згоди чи незгоди на це. Влада інституалізована, її захищає закон. Конституцією передбачається розмежування політичної, економічної, виконавчої і судової влади (див. рис).
Види влади
Можновладці мають привілеї і доступ досоціальних благ, можливість приймати життєво важливі рішення, закони, котрі, як правило, вигідні тим, хто при владі. Люди, які мають економічну, політичну й релігійну владу, становлять еліту суспільства, котра визначає внутрішню й зовнішню державну політику, зважаючи при цьому передовсім на власні інтереси. У інших верств населення такої можливості немає.
Одним із критеріїв стратифікації є престижність професії - порівняльна оцінка спільнотою чи групою і її членами значущості певної професії, виду занять. Престиж (фр. prestige - авторитет, повага) - громадська оцінка суспільної вагомості індивіда, соціальної групи, професійної категорії тощо. (Професія лікаря престижніша за професію інженера, професія інженера престижніша за професію прибиральниці.)
Усі професії, види занять, посади можна ранжирувати за рівнем їхньої престижності, утворивши шкалу престижу. У США постійно, починаючи з 1947 року, за допомогою спеціальних методів (вивчення громадської думки, порівняння різних професій, аналізу статистичних даних) вивчається динаміка престижності професій. Отже, доходи, влада, престижність профе-сії, освіта визначають соціальне становище людини в суспільстві, її соціально-економічний стан. Цей показник є узагальненим критерієм стратифікації й характеризує, власне, різницю в якості і стилі життя.
За розглянутими критеріями соціологи типологізують соціальну стратифікацію на:
" економічну (за рівнем багатства й доходів);
" політичну (за рівнем доступу до політичної влади, за рангом посади);
" освітню (за рівнем освіти);
" професійну (за престижністю професії).
Кожну із цих страт можна зобразити у вигляді вертикальної ви-мірювальної шкали, де в економічній стратифікації окремими поділками позначено суму доходу за місяць чи рік, у політичній - ранг посади, в освітній - кількість років навчання, у професійній - престижність професії.
Вишикувавши в один ряд усі чотири шкали і позначивши на них місце, яке посідає конкретна людина, а потім з'єднавши всі позначки, отримаємо стратифікаційний профіль для конкретного індивіда, соціальної групи чи виду занять.
На Заході найчастіше користуються семирівневою вертикальною стратифікацією:
1) вищий клас професіоналів, адміністраторів;
2) технічні спеціалісти середнього рівня;
3) комерсанти;
4) дрібна буржуазія;
5) техніки і робітники, що виконують управлінські функції;
6) кваліфіковані робітники;
7) некваліфіковані робітники.
Позначок на кожній вертикалі, що відповідає певному прошарку, можна зробити безліч, але це ускладнить процедуру і мало що дасть для пояснення стратифікаційної структури. Тому, на думку російського соціолога О. Ефендієва, досліджуючи соціальну ієрархію суспільства в цілому, достатньо виділити три основні рівні: вищий, середній і нижчий. Люди, що належать до вищого рівня за одним критерієм, здебільшого стоятимуть на цьому самому рівні й за іншими критеріями.
Багаті, як правило, обіймають найпрестижніші посади, у них високий рівень освіти і великий обсяг владних повноважень, високі доходи. їх називають елітою суспільства. Це керівники держави, політичні діячі, бізнесмени, відомі діячі мистецтв.
До заможних прошарків, що з них складається середній клас, можна віднести лікарів, викладачів, кваліфікованих робітників, службовців. До найнижчого прошарку належать некваліфіковані робітники, безробітні, деякі категорії пенсіонерів тощо.
Розподіл населення за такими рівнями враховує в основному всі критерії нерівності. При цьому соціальна значущість кожного з рівнів визначається поширеними в суспільстві цінностями, нормами, установками, тобто регулятивною ціннісно-нормативною системою. У сучасному західному суспільстві пріоритетнішими є економічні критерії, у колишньому радянському суспільстві переважали критерії політичні.
Соціальна стратифікація якісно й кількісно різниться в усіх суспільствах і за всіх часів.
Loading...

 
 

Цікаве