WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна система: дії, взаємодії, конфлікти - Реферат

Соціальна система: дії, взаємодії, конфлікти - Реферат

спричиняти різні наслідки: він або стає чинником прогресивного розвитку суспільства, або породжує соціальний хаос.
Досвід радянського суспільства не сприяв формуванню культури конфлікту. Тоталітарний режим, що мав один центр влади - державу, формував ставлення до конфлікту як до безсумнівно шкідливого явища незалежно від його суті та форми. У плюралістичному модернізованому суспільстві конфлікт - це звичайне явище, і його розв'язують спеціальні інституції, які намагаються зняти напруження на ранніх стадіях конфлікту через компроміс, домовленість сторін, формування нової соціальної якості тощо. Держава втручається тільки тоді, коли конфлікт загрожує прямим насильством одних членів суспільства над іншими.
Природу конфліктів вивчали ще М. Вебер і Е. Дюркгейм. Нині заслуговує на особливу увагу концепція Р. Дарендорфа. Конфлікт Р. Дарендорф розглядає в контексті соціального, тобто тих функціональних та нормативних аспектів, яківідбивають структуру людських цінностей. Будуючи концептуальну модель конфлікту, учений виокремлює три типи змінних:
" група;
" вид суперечності;
" причина.
Під групою розуміють сукупності людей, реальні чи можливі взаємовідносини яких стосуються цілей, потреб і ресурсів. Прикладом можуть бути сім'ї, трудові колективи, класи, нації. Отже, конфліктуючими групами є об'єднання людей, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у конфлікті і ставлять собі соціально значущі цілі.
Агентами конфлікту є:
" первинні групи, що безпосередньо конфліктують;
" вторинні групи, що підбурюють і розпалюють конфлікт, а самі намагаються не брати прямої участі в ньому, хоча згодом можуть і безпосередньо втягнутися в конфлікт, тобто перейти в первинну групу;
" треті сили-заінтересовані в успішному розв'язанні конфлікту. Дуже важливою в усіх типах конфліктів є сутність, соціальна
" значущість суперечностей, які спричинили конфлікт. Саме це ви-значає ставлення сторін до конфлікту, ступінь його запеклості й непримиренності.
Можливі різні варіанти поведінки сторін у конфлікті:
" досягнення мети за рахунок іншої групи, а отже, посилення конфлікту;
" підпорядкування іншій групі, що трохи послаблює, але не розв'язує конфлікт;
" зовні мирне завершення конфлікту, але зі збереженням зони агресивності, що загрожуватиме відновленням конфлікту будь-якої хвилини;
" активна співпраця для розробки рішення, що повністю задо-вольнило б обидві сторони.
Велике значення має аналіз причин конфліктів. Учені виокремлюють три види таких причин:
1) створення умов, що посилюють чи заохочують ворожнечу між індивідами (групами);
2) агресивні настанови, що безпосередньо призводять до кон-фліктної поведінки;
3) психологічні процеси, що призводять до взаємного войовничого неприйняття групових (особистісних) соціальних, ідеологічних, культурних, релігійних та інших цінностей.
Сприятливими умовами для розгортання конфлікту є також структурна диференціація, особистісні відмінності, порушення нормальних комунікативних структур, деціфит ресурсів, ідеологічні суперечки, потяг до соціального домінування тощо.
Остання умова з давніх-давен цікавила всіх дослідників людського суспільства. З наявного в будь-якому суспільстві нестримного прагнення окремих особистостей чи соціальних груп до соціального домінування вчені зробили такі висновки:
" людські істоти від природи схильні формувати соціальну ієрархію і боротися за пріоритетні позиції в ній;
" будь-якій ієрархії соціального домінування завжди притаманна певна міра внутрішнього напруження, а тому в суспільстві завжди будуть незадоволені цією ієрархією, котрі намагатимуться її змінити;
" природна схильність до соціального домінування змушує людей конкурувати за право посісти ліпшу позицію безпосередньо в соціальних організаціях;
" дії для досягнення соціального домінування можуть призвести до соціального конфлікту.
Дія чи протидія в соціальному конфлікті ґрунтується на здатності та бажанні його учасників використовувати силу. Сила - це статус, кошти, союзники. Усе те, що допомагає індивідам реалізувати їхні цілі, уможливлює втручання в дії інших людей, є потенційним ресурсом. Це соціальні навички індивідів, особлива привабливість, можливість контролю за заохочуваннями й покараннями, уміння переконувати тощо.
У розвитку конфлікту розрізняють такі стадії - передконфліктну, конфліктну і післяконфліктну. Треба завжди мати на увазі, що соціальний конфлікт, хоч як вдало його було б розв'язано, завжди залишає після себе певні соціально-психологічні наслідки, впливаючи насамперед на структуру й ефективність функціонування спільноти, у межах якої цей конфлікт сформувався.
Соціальні конфлікти виконують такі функції:
" сигнальну, тобто таку, що сповіщає про якісь негативні явища;
" інноваційно-творчу, яка полягає в подоланні перешкод на шляху економічного, соціального та духовного розвитку;
" інформативну, оскільки в процесі конфлікту обидві його сторони намагаються здобути якнайповнішу інформацію одна про одну, що дасть їм змогу найімовірніше передбачити стратегію й тактику супротивника.
Самий лише перелік цих функцій переконливо підтверджує вже згадувану тезу про подвійні - позитивні й негативні - наслідки будь-яких конфліктів. Які наслідки переважатимуть - це залежить від способу, глибини та своєчасності розв'язання конфліктів.
Література
1. Головаха Є. І., Паніна Н. В. Тенденції розвитку українського суспільства (1994-1998 рр.)- Соціологічні показники. - К., 1998.
2. Головаха Є. І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні - К., 1999.
3. Давыдов Ю. К. История теоретической социологии. Введение // Со-цис - 1993.-№5.
4. Дюркгейм Е. О разделении общественного труда. Метод социоло-гии. - М., 1991.
5. Комаров М. С. Размышление о предмете и перспективах социоло-гии // Социс. - 1991. - № 11.
6. Павленко Ю. Підсумки цивілізаційного розвитку людства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2000. - № 4.
7. Радугин А. А., Радугин К. А. Социология: Курс лекций. - М, 1995.
8. Социология: наука об обществе. - Харьков, 1996.
9. Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. - К., 1999.
10. Фролов С. С. Социология. - М., 1997.
11. Чорноволенко В. Соціологія як суспільна та гуманітарна наука // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - № 1-2.
12. Яницкип О. Н. Альтернативная социология // Социол. журн. - 1994. - №1.
Loading...

 
 

Цікаве