WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальні організації, їх внутрішня структура - Реферат

Соціальні організації, їх внутрішня структура - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Соціальні організації, їх внутрішня структура
Як відомо, соціологія всі явища і процеси розглядає як системи, що мають внутрішню структуру.
Найзагальнішою й найскладнішою соціальною системою є суспільство, а головним елементом цієї системи є люди, соціальна діяльність яких зумовлюється тими соціальними статусами, що їх вони мають, соціальними функціями (ролями), що їх вони виконують, нормами та цінностями, притаманними даній системі, а також їхніми індивідуальними особливостями (потребами, інтересами, мотивами, ціннісними орієнтаціями та ін.).
Суспільство як систему становлять багато різних підсистем. За типами соціальних зв'язків вони класифікуються на соціальні групи (зв'язки взаємодій), соціальні інститути (регулятивні зв'язки), соціальні організації (функціональні зв'язки) тощо.
Термін "організація" вживається в різних значеннях як такий, що позначає:
" процес - певну діяльність з налагодження стійких зв'язків, упорядкування різноспрямованої активності індивідів, груп у си-стему;
" атрибут якого-небудь об'єкта, його властивість мати впо-рядковану структурну організованість, узгодженість взаємодії окремих частин елементів системи відповідно до структури цілого;
" об'єднання людей, що разом реалізують цілі програми і діють на основі певних норм і правил;
" групу інституційного характеру, яка виконує певну суспільну функцію (банк - нагромадження, розподіл і впорядковане використання грошей, школа - передавання знань молодому поколінню і його соціалізація, сім'я - народження дітей і їх виховання).
Усі ці значення терміна "організація" тісно зв'язані між собою, а організація як соціальна група передбачає й організаційну діяльність, і організованість. Об'єктом вивчення соціології у більшій мірі є організація як соціальна група. Організація як соціальна група відрізняється від інших соціальних груп тим, що вона орієнтується на досягнення взаємозв'язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур. Дії її членів чітко спрямовані на досягнення спільних для неї результатів у певній сфері діяльності. Так, вуз існує для навчання студентів, політична партія - для реалізації своєї політичної програми, лікарня - для лікування хворих, підприємство -для випуску певного виду продукції.
Соціальна організація є складним соціальним утворенням; існує багато її видів (див. рис). Центральним елементом будь-якої організації є соціальна структура. Внутрішня структура соціальних організацій є високоформалізованою в тому сенсі, що правила, регламенти, розпорядок охоплюють практично всю сферу поведінки їхніх членів. Усі вони підпорядковані певному режиму, мають додержуватися певних правил, субординації, виконувати обов'язки відповідно до посади, що обіймають. Соціальну структуру організації репрезентовано нормативною системою (нормативною структурою) і фактичним порядком (поведінковою структурою).
До нормативної системи входять цінності, норми та ролеві очікування, до поведінкової структури - дії, взаємодії і сантименти, що не регламентуються нормами і правилами. Дії і взаємодії членів організації багато в чому залежать від сантиментів - первинної форми взаємної виборності членів організації. До сантиментів належать симпатії та антипатії, прихильність і ворожість. Загалом поведінкова структура - це система відносин між людьми, що перебувають у межах нормативної структури, проте, певним чином відхиляються від неї, що зумовлено їхніми особистішими почуттями.
Отже, соціальна структура організації об'єднує взаємозв'язані ролі, а також упорядковані відносини між членами організації, а насамперед - відносини влади й підпорядкування.
За мірою формалізації виділяються формальна структура, в якій соціальні позиції і взаємозв'язки між ними чітко спеціалізовано й визначено незалежно від особистих характеристик членів організації, що посідають ці позиції, і неформальна структура, яка складається із сукупності позицій і взаємозв'язків, що формуються на підставі характеристик особистості, і базується на відносинах престижу і довіри.
Види соціальної організації
Наприклад, існують формальні позиції директора, його заступників, начальників відділів, простих виконавців. Але є й неформальні позиції, за якими начальник відділу завдяки своїм особистим якостям може бути авторитетнішим за директора.
Надзвичайно важливими в соціальній організації є цілі, заради яких ця організація утворювалася. Ціль - це бажаний результат чи ті умови, котрих намагаються досягти, використовуючи свою активність, члени організації для вдоволення колективних потреб.
Важливою складовою організації є члени організації, кожен з яких має певні якості та навички, що дають змогу посідати певні позиції в соціальній структурі й виконувати відповідні соціальні ролі. Члени організації взаємодіють відповідно до нормативної і поведінкової структури.
Організація як місце, де виконуються певні види робіт, неможлива без технологій - систематизованого знання корисних і найбільш раціональних практичних дій.
І нарешті, кожна організація існує в специфічному фізичному і соціальному середовищі, до якого має адаптуватися. Англійський дослідник Р. Тертен відзначає такі основні чинники зовнішнього середовища, що впливають на ефективність організації: державну і політичну систему, ринок, економіку, соціально-культурну систему, технології.
Отже, організація є системою взаємозв'язаних елементів, які можуть співіснувати тільки у взаємодії.
Суттєвими ознаками організації як системи є:
" специфічна цілісність, яка встановлюється зовнішнім середовищем і за своєю природою відмінна від нього;
" складна надбудова часто з досить автономними за своїми цілями та функціями елементами;
" єдність цілого, яка не вичерпується сумою якостей усіх складових елементів системи;
" функціонування в тісній взаємодії із зовнішнім середовищем, реагування на будь-яку ситуацію, що загрожує її існуванню.
Специфічні особливості організації як соціальної системи полягають у тім, що вона є соціальною спільнотою:
" ієрархічною, з наявністю як мінімум двох елементів - суб'єкта й об'єкта управління;
" неоднорідною - індивіди, соціальні групи як об'єкти організації мають власні інтереси, котрі не завжди збігаються;
" створеною для певної цілі й оцінюваною мірою досягнення такої, а отже, є системою з певними елементами раціональності;
" багатофункціональною з певними функціями як у макро-, так і в мікросоціумі;
" структурованою горизонтально за функціональною (поділом і спеціалізацією праці) і вертикально за ієрархічною ознакою, що зумовлено необхідністю координації різноспрямованої діяльності горизонтальних структур, їхньої спонтанної активності.
Соціологічне тлумачення організації будь-якої спільноти дав польський соціолог Ян Щепанський. Він зазначав, що це така сукупність взірців поведінки, установ, соціальних ролей, засобів соціального контролю, яка забезпечуєспівіснування членів спільноти, гармонізує множину їхніх прагнень і дій у процесі задоволення потреб, а також сприяє розв'язанню проблем і конфліктів, що виникають під час їх взаємодії. Узагальнюючи це визначення, Володимир Оссовський зауважує, що соціальна організація спільноти - це комплекс засобів, за допомогою яких спільнота підтримує внутрішню рівновагу, певний соціальний порядок у своєму середовищі. Це система нормативно зумовлених і санкціонованих соціальних відносин між індивідами в межах групи, між окремим індивідом-членом групи і груповими цінностями і, зрештою, між ним та представниками інших груп та їхніми цінностями.
Соціальна організація групи виявляється в розподілі соціальних дій відповідно до статусів і ролей; стабільності статусної і ролевої структури; незалежності соціальних дій від осіб, що їх виконують; застосуванні позитивних стимулів (визнання, похвала, нагорода) та негативних санкцій (осуд, іронія, догана, виключення з групи, позбавлення волі) у разі відхилень дій від норми.
Існує велика кількість організацій, які регламентують усе публічне життя людини.
Loading...

 
 

Цікаве