WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Нормативні регулятори поведінки суспільства - Реферат

Нормативні регулятори поведінки суспільства - Реферат


Реферат на тему:
Нормативні регулятори
поведінки суспільства
З моменту виникнення суспільства були створені спеціальні регулятори людської поведінки. Такими регуляторами стали передусім різноманітні нормативні системи. На жаль, багатоманітність життєвих ситуацій не можна передбачити, тому паралельно з виникненням регуляторів поведінки людини виникають і відхилення від установлених норм. Вже серед перших відомих людству наукових праць зустрічаються дослідження причин девіантної поведінки. Тривалий час, починаючи зі стародавніх часів, видатні мислителі ототожнювали поняття суспільство та держава. Ця гносеологічна помилка призвела до певних суперечностей при розгляді проблеми девіації. Вчені сперечалися, в основному, яка саме система краще врегульовує суспільні (державні) відносини. Отже, завжди в цих суперечках однією із систем називали санкціоновану державою нормативну систему права, а серед альтернативних різні автори виділяли системи моралі, традицій, релігії та інші. Зокрема, Платон у праці "Держава" стверджував, що основною регулюючою системою суспільства мають виступати традиції. Конфуцій вважав, що таким регулятором має бути мораль. До речі, і сьогодні в Азіатсько-тихоокеанському регіоні, де широкого розповсюдження набуло конфуціанство, нормативна система моралі превалює в урегулюванні відносин між людьми. Таким чином, здавалося б, суто теоретична полеміка знайшла свій практичний відбиток в існуванні цілого ряду регіонів, де навіть відносини на рівні держава - громадянин регулюються нормативними системами, що по суті підмінюють нормативну систему права. Так, спеціалісти в галузі порівняльного права виділяють п'ять правових сімей, у трьох з яких нормативна система права замінена нормативними системами відповідно: правова сім'я Чорної Африки - традиції, Мусульманська правова сім'я - релігії (закони Шаріату), Далекосхідна правова сім'я - моралі. Але більш глибинний розгляд проблем нормативного регулювання поведінки людини, а отже, - і девіантної поведінки, став можливий лише з бурхливим розвитком системи суспільних наук. Усвідомлення суспільства як цілісної системи, а держави як одного з інститутів цієї системи відкинуло необхідність полеміки, яка саме з нормативних систем є кращою. Сьогодні вчені розглядають соціальні норми як сукупність нормативних систем, що забезпечують соціально доцільне регулювання поведінки особи. Вивчення процесу формування, функціонування та відмирання норм дозволило краще усвідомити причини виникнення девіантної поведінки. Зокрема, академік В.М. Кудрявцев у праці "Социальные отклонения" запропонував схему, що ілюструє даний про-цес. Система має чотири тісно пов'язані між собою елементи. Взаємодія елементів така: існують суспільні відносини, що постійно змінюються; відповідно до певного рівня відносин формується система цінностей; для захисту системи цінностей створюється система норм, а для забезпечення функціонування системи норм створюються соціальні інститути. Наявні в системі жорсткі прямі і зворотні зв'язки забезпечують її високу стабільність. Порушення функціонування одного з елементів, за умов, що процес не набув незворотного характеру, призводить до того, що всі інші елементи спрямовують свою дію на регенерацію функціональних можливостей ушкодженого. Отже незначні зміни не спроможні вивести систему з рівноваги. Крім того, ці зміни виступають фактором постійного самовдосконалення системи. Але якщо все ж функціонування одного з елементів порушене остаточно, вся система виходить із стану рівноваги. У вищеназваній праці Кудрявцева зазначається, що в цьому випадку елементи процесу суспільного життя можна розглядати як компоненти девіантної поведінки. Він розглядає такі компоненти, що спричинили соціальні відхилення: деформація суспільних відносин; викривлення у системі цінностей; деформація соціальних норм; дисфункція соціальних інститутів.
Щоб з'ясувати, як діє норма на рівні індивіда, розглянемо детальніше внутрішню структуру норми, що складається з трьох елементів: гіпотеза, диспозиція, санкція. Гіпотеза описує стандартну ситуацію, для якої безпосередньо і створена норма. Диспозиція вказує, яким чином повинна поводитись людина у цій ситуації. Санкція передбачає покарання у разі невиконання даної норми. Диспозиції, а отже і форми регулювання, бувають трьох видів: дозвіл, заборона, припис. Цінності, що займають більш високі позиції в системі, як правило, захищаються нормами, які мають форму регулювання: припис та заборону. Цінності, що не є непересічними, захищаються нормами, які містять таку форму регулювання, як дозвіл.
З вищесказаного можна дійти хибного висновку, що нормативному регулюванню притаманне лише обмеження волі індивіда, тиск на нього, прагнення суворо регулювати поведінку людини проти її волі. Певною мірою це відповідає дійсності, але, розглядаючи цю проблему лише з такої точки зору, створюється враження, що кожен член суспі-льства - потенційний порушник норм. Насправді це не так. У процесі соціалізації індивіда формується ціннісний апарат, що відповідає цін-нісним установкам соціуму, де він сформований. А вже на його ґрунті відбувається засвоєння нормативної системи, яка і стає регулюючим фактором вчинків індивіда у стандартних або проблематичних ситуаціях. Таким чином, засвоєна індивідом система цінностей веде до свідомого прийняття відповідної їй системи норм як єдино можливої поведінки. Саме на ґрунті сформованої системи цінностей відповідна норма стає внутрішнім переконанням індивіда на емоційному рівні.
Під цінностями розуміють предмети, явища, соціальні зв'язки, в яких зацікавлене суспільство, що їх продуціювало, оскільки вони є фундаментом його нормальної діяльності. За Мердоком існують близько шістдесяти загальнолюдських культурних універсалій, тобто цінностей, що не підвладні часу та простору, оскільки саме вони визначають людину як біосоціальне явище. Значною мірою думка про наявність цінностей, притаманних людству як характерна його ознака, знаходить своє відображення і в теорії етноландшафту Гумільова . Гу-мільов стверджує, що ці універсалії у різних народів набувають різних форм, залишаючись стійкими за суттю. Зміна форм обумовлюється пристосуванням етносів до певних географічних умов існування. Ці універсалії складають основний каркас системи цінностей будь-якого суспільства. Накладаючи ідеї Гумільова на схему, запропоновану Кудрявцевим, можна дійти висновку, що цінності набувають інших форм, а також відбувається зміна пріоритетів у системі цінностей саме в ході зміни соціальних відносин. Але необхідно підкреслити, що універсалії як каркас системи цінностей за умови нормального поступального розвитку суспільства залишаються незмінними більш тривалий строк.
На індивідуальному рівні процес формування системи цінностей відбувається під час соціалізації. Більшість авторів визначають соціалізацію як процес накопичення знань, формування системи цінностей та засвоєння норм поведінки. Процес соціалізації сьогодні наштовхується на ряд об'єктивних проблем. Передача тазасвоєння культурної спадщини тим складніша, чим масштабніша діяльність суспільства, чим більше накопичено духовних цінностей. За умов сучасної докорінної зміни соціальних відносин одне покоління зазнає зміни вимог, які висуває життя до особистості. Це робить процес соціалізації складнішим та тривалішим. Більшість авторів вважають, що процес соціалізації продовжується все життя, але підкреслюють значення найактивніших етапів: дитинства, отроцтва, юнацтва.
У будь-якому віці людина може бути об'єктом виховного впливу, проте не в кожний віковий період є можливість формувати бажані риси характеру. Існують різні періоди, сприятливі для розвитку та закріплення певних якостей, ціннісних установок та рис характеру. Ще у 30-ті роки Л.С. Виготський звертав увагу на необхідність вивчення сенситивних (критичних або чуттєвих) періодів установлення оптимальних строків для навчання та виховання. Суть питання полягає в тому, що більшість рис характеру, які вже сформувалися, в подальшому рідко змінюються. Тому для формування певних рис та якостей характеру необхідно враховувати найбільш сприятливі для їх виховання періоди життя людини.
Таким чином, особливого значення набуває перший період соціалізації, протягом якого дитиною інтенсивно сприймається основна маса культурної інформації. В цей період психіка дитини найбільш пластична та підготовлена для сприйняття. Не випадково Л.М. Толстой згадував про перші роки свого життя: "Разве
Loading...

 
 

Цікаве