WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Предмет і становлення соціології управління - Реферат

Предмет і становлення соціології управління - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Предмет і становлення соціології управління
Будь-яке суспільство турбується про свій соціальний розвиток, постійно розробляючи й запроваджуючи в життя програми такого
розвитку. Критерієм життєздатності цих програм є ступінь відображення в них інтересів більшості населення і забезпечення ефективного управління соціальними процесами.
Управління - функція систем різного роду (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує збереження їх певної
структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми розвитку, досягнення мети діяльності.
Тривалий час питання управління вивчали різні науки. Із загостренням соціальних проблем до підготовки управлінських рішень почали залучати й соціологів, що забезпечило врахування соціальних чинників, потреб та інтересів людини, ціннісних орієнтацій суспільства.
Зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, не мають бути стихійними, ними треба управляти. Успіху у формуванні якісно нового суспільства можна досягти лише вмілим управлінням перетворювальними процесами, точним урахуванням соціальних наслідків управлінських рішень.
Соціологія управління як галузь соціології вивчає соціальні наслідки функціонування механізму цілеспрямованого впливу на соціальні структури і процеси в суспільстві, а також соціальні відносини, які із цим зв'язані. Це стосується всіх сфер суспільного життя: економічної, політичної, національної, сімейно-побутової, культурної тощо. Механізм управління ніби вмонтовується в них і забезпечує вироблення та застосування відповідних способів, методів і форм здійснення передбачуваних змін.
Соціологія управління - міждисциплінарна наука, що вивчає проблеми управління, поєднуючи економічні, політичні, соціальні, організаційні, правові, психологічні та інші підходи до управління.
Управління соціально-економічними процесами зв'язане з госпо-дарсько-організаторською функцією і має давню історію.
Уже із зародженням суспільства люди ставили перед собою певні цілі й завдання. Отже, уже тоді виникала потреба в забезпеченні відповідної організації управлінської праці. Вивчення та використання багатого досвіду організації управління, безумовно, сприятиме досягненню ліпших результатів.
Становлення соціології управління пройшло кілька етапів. У попередніх розділах посібника досить докладно було розглянуто принципи фордизму, тейлоризму, доктрини людських стосунків Е. Мейо тощо. Залишається додати, що з метою подолання обмеженості названих теорій виникла так звана емпірична школа теорії організації та управління, яку ще називають "менеджеризмом".
Згідно із цією соціологічною концепцією вирішальна роль в економічному житті сучасного суспільства переходить від власників капіталу і засобів виробництва до управлінців виробництвом - менеджерів.
Менеджмент - діяльність найманих професійних працівників - менеджерів, що полягає в плануванні, організації, координації і контролі.
Один із представників менержеризму, відомий дослідник сутності і змісту праці керівника-менеджера Г. Мінцберг визначає 10 управлінських ролей, що виконуються в різні періоди і на різних рівнях, поділяючи їх на такі групи:
" міжособистісні - головного керівника, лідера, зв'язуючої ланки;
" інформаційні - приймача інформації, розповсюджувача ін-формації, представника;
" з прийняття рішень - підприємця, який ліквідує порушення, розподіляє ресурси, веде переговори.
Керівник - сукупне поняття, з'являється з поділом праці; суб'єкт діяльності з визначення цілей і способів їх досягнення, стратегії розвитку і управління.
Менеджер - фахівець з розробки і використання системи методів, принципів, норм, спрямованих на підвищення ефективності підприємницької діяльності.
Керівник визначає загальні завдання, а менеджер відповідає за виконання конкретних завдань; за це його влучно прозвали "рукою, Що управляє кіньми". Менеджер - представник особливої ланки в суспільному поділі праці, професійній і соціальній структурі.
Менеджер виконує такі функції:
" визначає цілі ділового підприємництва;
" організує мотивацію, а також зв'язок, аналіз, оцінку діяльності працівників;
" створює умови для кваліфікаційного зростання працівників;
" формує необхідні організаційні структури і добирає керівний склад.
З появою школи менеджменту проблеми управління почали сприймати як суто соціальні, а сам менеджмент - як техніку чи метод управління, що розвивається внаслідок властивій людям тенденції об'єднуватися в певні групи. Залежно від того, які групи є об'єктами управління, автори наукової праці "Організація бізнесу та менеджменту" Е. Петерян і Е. Плоумен виокремлюють такі основні види менеджменту: урядовий, державний, військовий, асоціативний, або клубний, бізнесовий, державної власності.
Представники менеджеризму вищим мистецтвом управління вважають управління бізнесом, а менеджмент сприймається ними як специфічний економічний орган індустріального суспільства. На їхню думку, мистецтво управління відрізняється від технічних умінь самою суттю справи, якою управляють, і менеджмент ніколи не стане точною наукою, а критерієм його якості завжди буде тільки практичний успіх. Мистецтво менеджменту має вирішувати такі завдання:
" створення "виробничої єдності", що потребує усунення всіх "слабких місць";
" забезпечення максимального розвитку і використання всіх ресурсів системи;
" урахування вимог не тільки поточного моменту, а й перспективи.
Ефективність управління процесами будь-якої сфери багато в чому залежить від уміння і компетентності кадрів, від стилю управління.
Управлінці - категорія специфічна. Вони посідають цілком визначене місце в основній суспільній підсистемі-виробництві і відіграють у ньому значну роль. Проте у зв'язку з тим, що оплату праці управлінців не завжди вдається поставити в залежність від її результатів, а отже, відповідним чином стимулювати, виникає проблема вдосконалення стилю управління. З нею зв'язані такі вимоги:
" наявність повної всебічної інформації, яка б давала змогу зробити обґрунтовані рекомендації;
" уміння здійснювати всебічний і систематичний підхід до прийняття рішень;
" урахування інтересів працівників, узгодження їх з інтересами виробництва і суспільства.
Центральне місце в організації розв'язання нагальних проблем належить керівникові.
Керівник як представник державної влади, як формальний лідер у трудовому колективі має певні права і зобов'язаний об'єднувати та спрямовувати людей до визначеної мети. Для ефективної діяльності він має оволодіти різними методами керівництва, тобто сукупністю прийомів, які використовуються в процесі управління.
Відомі такі види методів керівництва:
" адміністративні, що породжуються адміністративно-нормативними відносинами і ґрунтуються на можливості примусу;
" економічні, за яких
Loading...

 
 

Цікаве