WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Основні категорії (поняття) соціології - Реферат

Основні категорії (поняття) соціології - Реферат

є її можливості (потенціал) до переходу в нову стадію;
" закону ефективності (за Е. Торндайком), згідно з яким імовірність появи реакції і її інтенсивність більша, якщо вона підкріплюється успіхами;
" закону соціального порівняння, що відбиває суспільні зв'язки між індивідами (соціальними групами) на основі загальних життєвих порівнянь власного рівня життя з рівнем життя інших людей чи якимось еталоном: "Хоч яким би малим не був чийсь дім, - писав К. Маркс, - але поки будинки, що його оточують, будуть так само малими, він задовольнятиме всі вимоги, що ставляться до житла. Але коли поруч з маленьким будиночком з'являється палац, то будиночок зменшується до малої хижки, і мешканці по-рівняно маленького будиночка почуватимуться у своїх чотирьох стінах усе більш некомфортно, з усе більшим незадоволенням, усе більш принижено". Цей закон має велике значення для організації стимулювання: справедлива, посильна для подолання дистанція формує ефект змагальності, несправедлива (надміру велика) - пасивність, негативні емоції, навіть відчай;
" закону піднесення потреб, за яким із задоволенням одних потреб виникають інші, якісно нові, більш розвинуті. Цей закон харак-теризує об'єктивний характер динаміки людських потреб (згасання одних, поява інших, їх розвиток, заміна) у міру вдосконалення ма-теріального виробництва, зміни умов і способу життя. Піднесення потреб - це передовсім їх ошляхетнення, одухотворення;
" закону вільного часу, який полягає в тім, що для підвищення ефективності суспільної діяльності держава має виділяти частину сукупного часу як вільний час. Але вільний час, не заповнений суспільно корисними чи особисто значущими заняттями, стає га-льмом розвитку особистості і суспільства. Звідси випливає потреба раціональної організації використання вільного часу, підвищення культури дозвілля;
" закону великих чисел, що відбиває логіку кількісних змін у соціальних системах. Він гласить, що сукупність дій великої Кількості випадкових факторів (причин, умов) приводить до ре-зультату, майже незалежного від одного конкретного випадку. Це закон, що відображає зв'язок статистичних показників (парамет-рів) вибіркової та генеральної сукупності. Будучи явищами масо-вими, соціальні процеси та дії людей (попит, задоволення, громадська думка тощо) підпорядковуються статистичним законо-мірностям.
Фактичне значення статистичних показників, отриманих вибірково, завжди відрізняється від так званих теоретичних значень, характерних для генеральної сукупності. Закон великих чисел полягає в тім, що фактичні дані в міру збільшення кількості обстежень усе більше наближаються до теоретично очікуваних значень, оскільки в разі збільшення обсягу вибірки відбувається взаємне "погашення" індивідуальних відхилень від рівня гене-ральної сукупності і виявляється закономірність, яка лежить в основі явища, що вивчається.
За законом великих чисел для кожного параметра генеральної сукупності може бути розрахований мінімальний обсяг вибіркової сукупності, коли різниця між теоретичними і фактичними значеннями параметрів не перевищуватиме заданої величини.
Особливість соціальних законів у тім, що в них чітко простежується об'єктивність. Наприклад, закон пропорційного розвитку соціальних систем, що встановлює необхідність зміни всіх елементів системи, для того щоб вона набула нової якості (прогресивно розвивалася), виражає не погляди тих чи тих учених (або науки взагалі), а об'єктивну природу зв'язків елементів у системах. Якщо цей закон порушується, то незалежно від намірів суб'єкта відбувається гальмування тих елементів, які непропорційно вирвалися вперед. Виробництво як соціальна система розвивається успішно, якщо вдосконалюється не тільки техніка й технологія, а і його соціальні аспекти, соціальна інфраструктура. Водночас, хоча дія соціальних законів є об'єктивною, вона зв'язана із суб'єктивним фактором і реалізується (на відміну від законів природи) лише через діяльність людей.
Нині ставлення соціологів до законів дещо змінилося. Якщо раніше вважалося, що закон визначає розвиток певних систем на всі часи, то зараз його сприймають лише як тенденцію, котра може мати місце в майбутньому, а може й не мати. Нещодавні уявлення про те, що суспільство розвивається за раз і назавжди даними законами, не витримало перевірки життям. Передбачення - це не пророцтво.
Соціологічні дослідження допомагають установлювати характер і рівень розвитку соціальних відносин, форми прояву соціальних законів у різних сферах життєдіяльності суспільства, виявляти чинники, що протидіють реалізації законів, і на основі цього розробляти систему практичних заходів для усунення цих чинників. Знання законів потрібне для успішного управління соціальними процесами, що відбуваються в суспільстві. На підставі
наукового вивчення форм прояву і механізмів дії соціальних законів здійснюється соціальне регулювання.
Соціальне регулювання - це свідоме втручання в соціальні процеси й соціальні зміни, яке здійснюється в різних формах і має на меті підтримку рівноваги в соціальній системі, її розвиток через уведення в неї регуляторів (норм, правил, цілей тощо).
Предметом емпіричного соціологічного дослідження, що узагальнює соціальні факти, є визначення закономірності, тобто міри ймовірності певної події чи явища або їх взаємозв'язку. Більш слабким видом закономірності є тенденція, яка показує основний напрямок розвитку події, міру наближення реального процесу до об'єктивної закономірності. У процесі багаторазового повторення близьких тенденцій виявляються більш-менш сталі зв'язки між ними, що формуються в закони, які є предметомтеоретичного соціологічного дослідження.
Закони як знання про сутність, загальність та необхідність явищ відображає саме соціологічна теорія. її складовими є категорії та поняття, які використовуються для опису фактів.
Проте не можна припускатися соціологічного редукціонізму - теоретичної і методологічної орієнтації, яка зводить специфіку людського буття лише до його соціологічного аспекту, намагання тлумачити всі без винятку форми діяльності людини категоріями соціології.
Соціологія не обмежується розглянутими категоріями. Вона запозичує багато понять з інших наук, наприклад, з економічної теорії (продуктивні сили, трудові ресурси), філософії (суб'єкт, колективність), психології (установка, орієнтація, мотивація) тощо.
Взаємозбагачення понятійного апарату - процес необхідний і об'єктивний. Він свідчить про гнучкість і динамічність знань. Для соціології це має особливо важливе значення, оскільки вона сама перебуває все ще в процесі становлення.
Література
1. Вебер М. Основные социологические понятия // Избр. произв - М 1990.
2. Дюркгейм 3. О разделении общественного труда: Метод социологии. - М., 1990.
3. Дюркгейм Е. Соціологія і соціальні науки // Філос. і соціол. думка. - 1992. - № 5.
4. Заславская Т. И. Роль социологии в ускорении развития советского общества // Социс. - 1987. - № 2.
5. Коллинз Р. Социология: наука или антинаука? // Теория общества / Под. ред. А. Филипова. - М., 1999.
6. Краткий словарь по социологии. - М, 1989.
7. Осипов Г. В. Социология. - М., 1990.
8. Попова І. М. Соціологія: Пропедевтичний курс. - К., 1996.
9. Руткевич М. Н. О предмете социологической науки: три методологических вопроса // Социс. - 1991. - № 7.
10. Смелзер Н. Социология. - М., 1994.
11. Современная западная социология: Словарь. - М, 1990.
12. Социология: наука об обществе. - Харьков, 1996.
13. Шаповал М. Загальна соціологія. - К., 1996.
14. Ядов В. А. Размышления о предмете социологии // Социс - 1990 № 2.
Loading...

 
 

Цікаве