WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Основні категорії (поняття) соціології - Реферат

Основні категорії (поняття) соціології - Реферат

внутрішню структуру і зовнішню поведінку.
Насамперед це потреби - об'єктивно й суб'єктивно необхідні вимоги особистості (групи) до умов її існування і джерел розвитку. > Одні потреби характеризують людину як біосоціальну істоту (потреба в їжі, відпочинку, сні), інші - як окремого індивіда (потреба в самоідентифікації, безпеці, повазі, саморозвитку). Ці потреби вивчають психологія та соціальна психологія. Для них потреба - стан окремого індивіда, котрому чогось бракує. Соціологія ж вивчає потреби людини як соціального типу, тобто представника соціальної групи. Це потреби в справедливості (справедливій оплаті праці), у гарантії прав (трудовій зайнятості, можливості підвищення кваліфікації), у самоствердженні, самовираженні (посаді, творчій роботі) тощо.
Це стосується й інтересу. Для психолога інтерес - це прояв пізнаної потреби, цільова спрямованість особистості, її емоційні переживання.
Соціологи розуміють інтерес як усвідомлене, вибіркове ставлення особистості чи групи до будь-якого об'єкта, що має для них життєву значущість, бо зв'язаний із задоволенням їхніх потреб.
Інтерес - це насамперед усвідомлення індивідом свого соціального стану, тобто належності до певної соціальної групи, і свого місця в системі соціальних позицій. Це може бути місце у сфері професійного поділу праці, у системі управління суспільними процесами, у сім'ї тощо. Отже, соціальний інтерес є основною ланкою, яка зв'язує реальний стан із відображенням його у свідомості людини.
Соціальні відносини існують і реалізуються в межах соціальної структури суспільства, яка містить сукупності соціальних спільнот, груп різного типу.
Соціальна структура з її численними підструктурами (соціопрофесійними, соціостатусними, соціорегіональними, соціоетнічними) є внутрішнім устроєм суспільства і відображає його ніби в статиці.
Проблеми соціальної структури належать до так званих фун-даментальних знань, тобто тих, що зачіпають сутність соціальних явищ і процесів, закономірності формування та розвитку котрих вивчає соціологія.
Соціальне явище- це елемент соціальної реальності, будь-який вияв відносин чи взаємодії людей або навіть окрема подія чи випадок. Це все те в соціальній дійсності, що виявляє себе, існує, є.
Послідовна зміна явищ, станів, переміни в розвитку будь-чого, узагалі рух, розвиток будь-якого явища є соціальним процесом. У соціології соціальний процес - це взаємодія людей, що визначає функціонування і зміни в людських стосунках, у становищі соціальних груп, окремих індивідів, тобто в соціальній структурі. Це може бути серія соціальних явищ, зв'язаних між собою структурними чи причинними (функціональними) залежностями, які спричинюються до переходу певної соціальної системи, підсистеми, будь-якого соціального об'єкта з одного стану в інший.
Соціальні процеси вирізняються за об'єктом, (людство, суспільство, клас, організація, мала група); за ступенем управління (стихійні, природно-історичні, цілеспрямовані).
Соціальні процеси можуть характеризувати:
" зміни в структурі особистості (формування установок, ціннісних орієнтацій чи мотивації поведінки);
" взаємодію кількох індивідів (спілкування, особистісні конфлікти);
" внутрішньо- і міжгрупову взаємодію (адаптація, згуртовування, спільна праця).
Виокремлюють процеси функціонування, що забезпечують відтворення якісного стану об'єкта, і процеси розвитку, що зумовлюють перехід об'єкта до якісно нового стану. Розвиток може бути еволюційним і революційним, прогресивним і регресивним.
Якщо такі процеси супроводжуються позитивними зрушеннями порівняно з минулим, тобто нагромадженням суспільно значущого змісту, то має місце прогрес - перехід від нижчого до вищого, досконалішого.
Результатом соціального прогресу є такі соціальні відносини, рівнодійна яких має тенденцію максимального наближення до вимог тих чи тих соціальних законів.
Соціальний закон - це вираз суттєвих, необхідних і постійно повторюваних взаємозв'язків і відносин між соціальними явищами та процесами, а передовсім між діяльністю соціальних спільнот і діями окремих індивідів, що зумовлюють виникнення, функціонування й розвиток соціальних систем.
Г. Осипов визначає соціальний закон як відносно стійкі і систематично відтворювані відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і професійними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і сім'єю, суспільством і особистістю, соціальною організацією і особистістю, містом і селом тощо.
С. Фролов трактує соціальні закони як об'єктивні правила, що існують незалежно від свідомості і регулюють поведінку людей стосовно один одного, основу яких утворюють історично сформовані мотиви, інтереси і намагання людей до вдоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці і визнанні з боку інших, у самовираженні тощо.
Соціальні закони поділяють на загальні і специфічні. Загальні вивчає філософія, а специфічні - соціологія. Будь-який із соціальних законів виражає відносини між різними індивідами, соціальними спільнотами і проявляється не взагалі, а в конкретній формі - в їх соціальній діяльності.
В. Андрущенко та В. Воловин вирізняють соціальні закони, які:
" констатують співіснування соціальних явищ (якщо є явище "А", то має бути і явище "Б", наприклад, індустріалізація та урбанізація суспільства зумовлюють скорочення зайнятості в сільському господарстві;
" виявляють характер тенденцій розвитку, що спричинюють зміну структури соціального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого, наприклад: зміна продуктивних сил потребує зміни характеру виробничих відносин, зміна змісту праці - зміни її характеру тощо;
" виявляють зв'язок між соціальними явищами (функціональні закони), тобто зв'язок між основними елементами соціального об'єкта, що визначає характер його функціонування;
" фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами, наприклад: важливою й необхідною умовою соціальної інтеграції є раціональне поєднання суспільних та особистих інтересів;
" визначають можливість чи ймовірність зв'язків між соціальними явищами, наприклад: рівень розлучень у різних країнах коливається відповідно до коливань економічних циклів.
Залежно від рівня діїсоціальні закони можна класифікувати на такі, що:
" діють на рівні соціальних інститутів (діалектична єдність людини й соціального середовища; визначальна роль колективу в розвитку особистості; постійне вдосконалення колективу; провідна роль виробничого колективу в системі колективів);
" визначають розвиток складових соціальної структури су-спільства: прискорене збільшення кількості міського населення; зростання частки населення, зайнятого у сфері обслуговування; зменшення кількості селян і наближення їхньої праці за змістом і характером до індустріальних видів праці; підвищення темпів зростання кількості інтелігенції; збільшення внутрішньокласових відмінностей порівняно з міжкласовими;
" діють на рівні конкретних соціальних систем: самовдосконалення систем; пропорційний їх розвиток; діалектична єдність об'єктивних і суб'єктивних факторів у процесах керування соціальними системами.
Регулюючи соціальні процеси, розробляючи прогнози, необхідно враховувати насамперед дії таких законів:
" закону найменших витрат, за яким кожна система розвивається в тому напрямку, де зустрічає найменший опір зовнішнього середовища;
" закону еволюційного потенціалу, який полягає в такому: що високоспеціалізованішою є певна форма соціальних зв'язків і що більше вона пристосована на даній стадії розвитку до зовнішнього середовища, то меншими
Loading...

 
 

Цікаве