WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Методи збирання соціологічної інформації - Реферат

Методи збирання соціологічної інформації - Реферат

явища, що досліджується.
В. Опитування.
Опитування - найпоширеніший у соціології метод збирання первинної вербальної інформації, що ґрунтується на зверненні до окремого індивіда чи групи з питаннями, спрямованими на розкриття змісту досліджуваної проблеми. За допомогою опитування одержують як подійну (фактичну) інформацію, так і відомості про думки, оцінки й потреби опитуваних. Джерелом інформації є усні чи письмові висловлювання респондентів про стан громадської думки та суспільної свідомості, об'єктивних явищ та процесів не тільки в теперішньому, а й у минулому і майбутньому часі.
Респондент - учасник конкретного соціологічного дослідження, що є джерелом усної чи письмової інформації.
Правильно організоване опитування дає змогу здобути інформацію з будь-якої проблеми.
Реципієнт має організувати спілкування так, щоб викликати в респондента цікавість до теми опитування, стимулювати його до активної участі в дослідженні, забезпечити щирість відповідей.
Реципієнт - учасник конкретного соціологічного дослідження, що здобуває від респондента усну чи письмову інформацію.
У процесі опитування реципієнт за допомогою спеціальних висловлювань і питань може моделювати різні уявні ситуації, щоб отримати інформацію безпосередньо від самої людини про її реальні та гіпотетичні вчинки, плани й наміри на майбутнє, факти конкретної діяльності, її мотиви, результати, суб'єктивний стан, почуття, нахили, судження; з'ясувати її думку з різних питань, насамперед стосовно того, що не знайшло віддзеркалення в офіційних документах, у результатах спостереження та інших методах дослідження. Так, опитування дає змогу розшифрувати мотиви звільнення за власним бажанням і виявити справжні його причини, з'ясувати мотиви пасивного ставлення до праці та ступінь задоволення соціально-психологічним кліматом, що склався, стосунками з керівником, стилем його діяльності тощо. Іншими словами, під час опитування об'єктивний матеріал, зібраний за допомогою інших методів дослідження (спостереження, вивчення документації), доповнюється відомостями про суб'єктивне сприйняття предмета дослідження.
Опитування справляє позитивний психологічний вплив на рес-пондентів. Вони бачать, що їхньою думкою цікавиться громадськість. З'ясування думки індивідів й опрацювання на цій підставі заходів щодо соціального розвитку об'єкта- одна з форм їх участі в соціальному управлінні.
Специфіка опитування полягає в тім, що джерелом інформації є словесне повідомлення респондента, його думка. Реципієнт втручається в процес формулювання повідомлення, спрямовує його у відповідне русло. У зв'язку з цим виникає необхідність забезпечити надійність і вірогідність отримуваної реципієнтом інформації. Надійність інформації виявляється у стійкості, незалежності її від дії випадкових чинників, вірогідність - в її адекватності реальній дійсності. Ці якості інформації забезпечуються переважно сталістю умов її збирання та щирістю відповідей респондентів, їхньою поінформованістю про сутність досліджуваного об'єкта, про те, що цікавить дослідника.
Надійність інформації, яку збирають опитуванням, залежить від її змісту та характеру, від техніки опитування, рівня компетентності респондента. На вірогідність одержуваної реципієнтом інформації впливають особистісні характеристики респондента - захисні механізми психіки, рівень освіти й культури, властивості пам'яті, його ставлення до установи, яка проводить опитування, до теми дослідження, до самого реципієнта. Методика і техніка опитування дає змогу значною мірою нейтралізувати негативний вплив цих чинників.
Вірогідність відповіді респондента багато в чому залежить від уміння реципієнта розпочати опитування, від його професіоналізму. Потрібно так вести опитування, щоб у респондента виникло бажання брати в ньому участь, вести відверту розмову. Крім того, вірогідність залежить від якості інструменту (план інтерв'ю, анкета). Формулювання питань - найбільш складний і відповідальний етап його побудови. Йому передує, як уже було сказано, процедура емпіричного визначення основних понять дослідження і відбору необхідного мінімуму емпіричних індикаторів. Кожному індикатору відповідає одне або кілька запитань.
Запитання в опитуванні - це висловлювання, розраховане на здобуття інформації (відповіді), яка б давала змогу тлумачити ознаки соціального об'єкта, що вивчається.
За спрямованістю вирізняються запитання результативні (змістові), за допомогою яких реципієнт збирає інформацію щодо наявності певних явищ та їх взаємозв'язків, і функціональні, за допомогою яких упорядковується сам процес опитування.
Виходячи з найбільш суттєвих ознак розрізняють:
" запитання за змістом: про факти ("Скільки разів протягом року Вас преміювали?");
" про поведінку ("Чи берете Ви участь у обговоренні виробничих питань?");
" про знання або поінформованість ("Чи відомі Вам умови преміювання?");
" про установки ("Чи засуджуєте Ви вчинки порушників трудової дисципліни?");
" про мотиви ("Чим Ви незадоволені у своїй роботі?");
За виконуваними функціями:
контактні, що ставлять на початку опитування для руйнування психологічного бар'єру між реципієнтом і респондентом ("Тепер багато говорять про соціальну апатію, зумовлену зневірою в діях уряду. А як Ви вважаєте?");
буферні, які використовують для розмежування тематичних блоків і водночас для нейтралізації впливу одних відповідей на інші ("Ми вели розмову з Вами про умови стимулювання праці. Зараз, якщо Ви не заперечуєте, поговоримо про те, що Вам заважає в роботі?");
"фільтри", які використовуються для виявлення компетентних респондентів (перед тим, як розпочати розмову про ставлення респондента до системи преміювання, потрібно запитати, чи відома вона йому);
підбадьорюючі, що зміцнюють упевненість респондента у своїх силах ("Ви дуже цікаво розповідали про складності у вашій роботі. А зараз поговоримо трохи про Ваш колектив");
провокуючі, що зумовлюють спонтанні відповіді ("Чим, на Ваш погляд, можна пояснити постійні порушення трудової поведінки членами Вашого колективу?");
контрольні, що призначені для перевірки точності та повноти відповіді на інші питання, вірогідності даних (респонденту, який відповів, що він бере активну участь у громадській роботі, пропонують назвати, які саме обов'язки він виконує);
уточнювальні запитання ("Здається, про це ми вже говорили, але нез'ясували...");
проективні, які мають забезпечити інформацію про можливу реакцію респондента в певній ситуації з урахуванням його глибинних потреб і почуттів;
"кермачі", що спрямовують опитування від загального до більш конкретного;
тлумачні, що мають за мету отримання від респондента роз'яснення його розуміння тої чи тої інформації з теми дослідження;
За структурою:
відкриті (неструктурні) - без попередньо сформульованих відповідей, які пропонуються для вибору;
закриті (структурні) - з попередньо сформульованими відповідями;
напівзакриті, коли поряд із запропонованими відповідями пе-редбачається місце і для вільних.
Закриті запитання у свою чергу поділяють
Loading...

 
 

Цікаве