WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Культурна статика та динаміка - Реферат

Культурна статика та динаміка - Реферат

відставання У. Огборна, зміни у сфері матеріальної культури відбуваються швидшими темпами, ніж у матеріальній сфері. Порушення рівноваги в розвитку культури призводить до соціальної дезорганізації, конфліктів, руйнації екологічної сфери тощо. Як правило, ціннісний світ людини не встигає пристосуватися до матеріальних змін, духовний світ молоді відстає від її Матеріального стану. Це явище У. Огборн назвав культурним лагом. Передавання культури одними поколіннями іншим через навчання називається культурною трансмісією. Культурна трансмісія забезпечує неперервність культури, її спадкоємність. Від покоління покоління мають передаватися насамперед базисні елементи культури. Спадкоємність забезпечується безпосереднім контактом живих носіїв культури, що виступають у ролі вчителів та учнів. Трапляється, що під час історичних катаклізмів (конфліктів, революцій, війн) гинуть хранителі культурних цінностей (окремі верстви, великі групи, цілі народи), тоді культурні зв'язки розриваються. Завдяки культурній трансмісії кожне наступне покоління має можливість розпочинати з того, на чому спинилося попереднє, відкидаючи віджиле й додаючи нові знання до нагромадженого багатства. Якщо нових елементів культури додається більше ніж відкидається старих, - відбувається культурна акумуляція. Протилежне явище називають культурним виснаженням.
Взаємозв'язок різних частин чи елементів культури, що утворює певну цілісність, називається культурною інтеграцією. Культурна інтеграція відбувається завдяки схожості базисних елементів. Коли базисні елементи зазнають різноспрямованого впливу, то єдина культура може розпастися на багато культур, що називається диверсифікацією культури. Прикладом диверсифікації є поява множини субкультур.
Культурні відмінності можуть перетворитися на суперечності. Тоді виникає культурний конфлікт. Прикладом культурного конфлікту є аномія - порушення культурної єдності суспільства, що виникає за браком чітко встановлених соціальних норм. Як відомо, термін "аномія" був запроваджений у 90-ті роки XIX ст. Е. Дюркгеймом і означав розпад міцної системи моральних цінностей. Зростання в той час злочинності, кількості самогубств, розлучень було наслідком краху тієї частини культурної єдності, яка стосувалася культурних та сімейних цінностей.
Матеріали численних соціологічних досліджень культури дають змогу усунути суперечності, здійснити реальне програмування соціально-культурних процесів. В Україні розробляються такі програми, як "Молодь і дозвілля", "Комплексна програма естетичного виховання населення України", "Модернізація культурно-дозвільної мережі". Отже, соціологія сприяє культурним перетворенням суспільства.
Культурні зміни в матеріальній та духовній сферах зумовлюють перебудову інших сфер життєдіяльності суспільства. Так, поява сільськогосподарських і промислових технологій не тільки згуртовує, а й спричинює, на думку Н. Смелзера, глибокі зміни у сферах:
" політичній - від простих племенних чи сільських владних систем до складних систем виборчого права, політичних партій, представницької і громадянської бюрократії;
" освіти - зниження безграмотності і виховання економічно продуктивних навичок і вмінь;
" релігійній - відокремлення релігії від освіти, початок змін традиційних вірувань;
" сімейній - припинення утворення родинних і кланових об'єднань;
" стратифікації - посилення географічної та соціальної мо-більності, що привело до розпаду фіксованих, жорстко приписуваних ієрархічних систем.
Проте, за У. Огборном, діє закон культурного відставання, згідно з яким зміни в матеріальній культурі відбуваються швидше ніж у нематеріальній. Порушення рівноваги в розвитку культури спричинюється до соціальної дезорганізації, конфліктів тощо.
У соціологічній науці існує кілька теорій пояснення характеру і рушійних сил розвитку культури суспільства. Так, основними принципами теорії еволюційного розвитку культури є постійна зміна культурних елементів і культурних комплексів до їх повного перетворення. При цьому зміни відбуваються від простого до складного, від однорідного до різнорідного. Перетворення культурних комплексів у соціальних інститутах веде до того, що з часом змінюється культурний зміст інститутів, а також їх ознаки і функції, що обов'язково зумовлює зміни в соціальній структурі суспільства.
Теорія еволюційного розвитку найбільш поширеною була в XIX ст. її вперше систематизував Ч. Дарвін у праці "Походження видів..." (1859). Еволюційний метод широко використовувався О. Контом і Г. Спенсером у вивченні питань культури і соціального життя. У праці "Курс позитивної філософії" О. Конт описав три стадії, .через які, на його думку, проходить людство: теологічну, метафізичну та позитивну (наукову). Г. Спенсер процес соціальної еволюції розглядав як певну послідовність стадій, через які все суспільство рухається від простого до складного і від однорідного до різнорідного. Цим соціологам притаманний соціальний оптимізм, бо вони вбачали в суспільному розвитку лише процес просування до щастя і роз-витку.
Серед сучасних учених домінує думка, що лінійного прогресу культури не існує. Так, О. Шпенглер, А. Тойнбі стверджують, Що розвиток суспільства відбувається за циклами, в яких демократія і диктатура змінюють одна одну, і кожний культурний розквіт поглинає хвиля варварства.
Діалектичний підхід до проблем розвитку культури було запо-чатковано І. Кантом і Г. Гегелем. Найбільш відомими їхніми послідовниками в соціології були представники франкфуртської школи - К. Маркс, Г. Маркузе та ін. Згідно з діалектичним підходом кожна культурна цінність і норма недовговічні, уже з моменту свого виникнення вони приречені на загибель, і їх розвиток має кілька стадій:
" зростання значущості і поширення;
" досягнення певної межі і початок конфлікту;
" закінчення існування, що означає не просто зникнення, а перехід у новий якісний стан.
Прибічники діалектичного підходу не визнають поступового розвитку культури по висхідній. Вони вважають, що розвиток культури відбувається стрибками з частими переходами від однорідності до різнорідності, від високих взірців - до примітивних і навпаки.
Література
1. Бабій Л. Г. Діалектика розвитку історичних типів культури. - Львів, 1991.
2. Войтович С. О. Світ соціальних відносин в українській культурі: історико-соціологічне дослідження. - К., 1994.
3. Здіарук С. І., Парахонський В. О., Валевський О. Л. Стратегічні аспектинаціонально-культурної політики України. - К., 1995.
4. Ионин Л. Г. Социология культури. - М., 1994.
5. Історія української культури. - Миколаїв, 1996.
6. Коган Л. Н. Социология культури. - Екатеринбург, 1992.
7. Культурне відродження в Україні: історія і сучасність. - Тернопіль, 1993.
8. Культура і побут населення України. - К., 1991. Культурология. XX век: Антология // Философия и социология культури. - М., 1994.
9. Победа Н. А. Социология культури. - Одесса, 1997. Попович М. Нарис історії культури України. - К., 1998. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М, 1992. Смелзер Н. Социология. -М., 1994. Столяров И. А. Управление культурой. - М., 1988. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. - Львів, 1996. Якуба О. Социология. - Харьков, 1995.
Loading...

 
 

Цікаве