WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Культурна статика та динаміка - Реферат

Культурна статика та динаміка - Реферат

звички, які передаються з покоління в покоління, усе те, що успадковується від попередників, утворює традиції, котрі служать для загальної орієнтації людей. М. Вебер уважав, що такими найчастіше є етичні релігійні вчення.
Різновидом традицій є обряд - сукупність символічних масових дій, що породжують відповідні почуття та емоції. Обрядовість, як правило, стосується всього населення і виражає його релігійні ідеї чи побутові традиції. Обряди супроводжують усі важливі моменти в житті людини - від народження до поховання.
Ритуал - детально розпланована сукупність дій, жестів і слів, виконуваних особами, що спеціально вибрані й підготовлені для такого виконання. Ритуали мають символічне значення і поширені в побутовій, релігійній та політичній сферах.
Моральне значення мають звичаї, тобто певні правила поведінки людей. Особливою формою їх прояву є табу - абсолютна заборона певних дій, уживання певних слів, користування певними предметами.
Різновидом звичаїв є закони. Закони - це норми поведінки, які обов'язкові для виконання. Є звичаєві закони, тобто неписані правила поведінки, які не санкціонуються державою, і є юридичні закони, що виникли зі звичаєвих правил і закріплені конституцією - головним політичним законом країни. Невиконання цих законів є каральним.
Найбільшим покаранням є кара на смерть (у тих країнах, де її передбачено законодавством). Законами кожна країна захищає свої цінності. Більшість соціологів упевнена, що цінності й норми є ядром культури.
Культурні цінності - це вихована у свідомості людей значимість тих чи тих дій, предметів, людських якостей, явищ, процесів тощо, і сприйняття їх як мети життя. Це абстрактне поняття про те, що таке добре й погане, правильне й неправильне, потрібне й непотрібне, позитивне й негативне тощо. Цінності є еталоном, ідеалом.
Жодне суспільство не може обійтися без цінностей, і кожний суспільний устрій установлює, що саме для нього є цінністю. Різні культури можуть віддавати перевагу різним цінностям. Індивіди теж вибирають для себе найважливіші цінності. У соціології це називається ціннісною орієнтацією. Для одних найбільшою цінністю є сім'я, для інших - службова кар'єра тощо.
Визнання певних цінностей означає не лише наявність певних переконань щодо мети життя, а й сприйняття (несприйняття) відповідних способів та заходів для досягнення цієї мети. Отже, цінності здатні бути регуляторами поведінки людини. Серед цінностей вітчизняні соціологи виокремлюють:
" сенсожиттєві (сенс життя, щастя, добро і зло);
" вітальні (життя, здоров'я, особиста безпека, сім'я, добробут);
" суспільного визнання й покликання (авторитет, статус, працелюбство);
" міжособистісного спілкування (порядність, безкорисливість, щедрість, доброта);
" демократичні (справедливість, суверенітет, рівноправність, плюралізм, свобода);
" партикулярні (вірність сім'ї, своїй "малій" батьківщині, віра в Бога).
Аналізуючи цінності в контексті суспільної свідомості і поведінки людей, соціологи здобувають досить точне уявлення про ступінь розвитку індивіда, рівень засвоєння ним усього багатства людської історії. При цьому розрізняють традиційні цінності, що орієнтуються на збереження і відтворення цілей і норм життя, які вже склалися, і сучасні цінності, що виникли під впливом змін у суспільному житті й у головних його сферах. Порівняльний аналіз цих цінностей допомагає зрозуміти напруження і конфлікти між старим і молодим поколіннями.
Соціологи часто користуються поняттям базові цінності, які характеризують основні орієнтації людей як у житті в цілому, так і в основних сферах їхньої діяльності - праці, навчанні, політиці, побуті тощо. Тому ті базові цінності, що мають предметний зміст, можуть бути основою для типологізації поведінки людини і характеризувати її інтелект. Ж. Тощенко до базових цінностей, що формують особистість, відносить:
" здоровий спосіб життя, оснований не на пануванні над природою, а на єднанні, партнерстві, взаємодії, гармонії з нею;
" нову "якість життя", до якої входить зміна характеру праці і її змісту, інший розподіл часу між працею і відпочинком - нова культура відпочинку тощо;
" гуманістичну культуру спілкування між людьми, коли інша людина - не засіб для досягнення утилітарних цілей, а мета, самоціль, що стимулює особистий інтерес;
" зростаючу потребу в самореалізації особистості, у творчості, у розвитку здібностей, у духовному збагаченні.
Теоретичну альтернативу між "речовими" і суто людськими цінностями сформулював Е. Фромм: мета людини - бути з багатьма, а не володіти багатьма.
Ціннісні установки кардинально змінюються, коли людина змінює одні форми збагачення на інші. Проте якась одним-єдина форма багатства не гарантує соціальної стабільності людини. Так, щодо соціально-ціннісних орієнтацій, зв'язаних з утилітарною формою збагачення, то вона може підвищувати соціальний статус, але не поліпшувати соціального настрою. Орієнтація на духовно-моральні цінності не забезпечує мінімального добробуту, а отже, негативно впливає на соціальний настрій людей.
Дослідження цінностей у вітчизняній соціології зв'язується з вивченням потреб, бо прагнення до культури виявляється саме в потребах. Це зумовило поділ потреб на матеріальні і духовні, які у свою чергу можуть класифікуватися за різними критеріями. Так, А. Маслоу виділяє п'ять видів потреб-цінностей, Ф. Херцберг - 16 чинників-мотиваторів.
Похідними від цінностей є соціальні норми. Під соціальними нормами розуміють приписи щодо поведінки, яка схвалюється суспільством. Це стандарти, що регулюють поведінку й суспільне життя відповідно до цінностей певної культури.
Як уже зазначалося, культура - дуже динамічне явище, вона постійно змінюється. Підґрунтям культурних змін стають відкриття й винаходи. Відкриття - це здобуття нових знань про світ і забезпечення ними людства. Винаходи - це нова комбінація культурних елементів, нові способи виготовлення речей (технології), нові форми державного управління.
Відкриття й винаходи є різновидами інновацій. Інновації - це створення чи визнання нових елементів у культурі. Інновації залежать від нагромаджених знань, які заново інтерпретуються й застосовуються на практиці.
Відкриття й винаходи можуть поширюватися на інші культури цілеспрямованим запозиченням, дифузією (стихійним проникненням, культурним контактом) і незалежними одне від одного одночасними відкриттями в різних країнах. Найчастіше культурні елементи розповсюджуються за допомогою дифузії. Каналами дифузії можуть бути туризм, торгівля, міграції, війни тощо.
Будь-яка культура намагається не лише запозичити необхідні їй елементи, а й захиститися від проникнення небажаних. Вибіркове ставлення доперенесення елементів однієї культури в іншу називається селекцією. Селекція може бути усвідомленою, цілеспрямованою або відбуватися стихійно. Причинами селекції є ситуації, якщо:
" нові винаходи загрожують культурі, що сформувалася;
" члени суспільства не вважають за потрібне впроваджувати їх у свою практику;
" культура ще не готова для їх запозичення;
" ідеологія забороняє їх запозичення як "ворожих", "поганих" або "чужих".
З розвитком культури не всі її елементи змінюються однаково. За законом культурного
Loading...

 
 

Цікаве