WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Культурна статика та динаміка - Реферат

Культурна статика та динаміка - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Культурна статика та динаміка
Соціологія розглядає культуру як складне й динамічне утворення, причому у двох аспектах: культурна статика, що описує культуру в спокої, і культурна динаміка, що описує її в русі. До культурної статики належить внутрішня будова
культури, тобто сукупність базисних елементів, рис і форм, характерні конфігурації їх поєднань. Динаміка культури - це ті засоби, механізми та процеси, які відбивають трансформацію культури, її зміни. Культура перебуває в постійному русі, вона зароджується, розвивається, поширюється, утверджується, руйнується і т. д.
Вивчати структуру культури почав у 1949 р. американський дослідник Е. Хобель, який виділяв найменшу частку культури - культурний елемент. За визначенням Е. Хобеля, культурним елементом є поведінковий взірець чи матеріальний продукт, що більше не ділиться. Наприклад, елементами матеріальної культури є ложка, сокира, замок, нематеріальної - потиск руки як форма привітання, перехід вулиці на зелене світло та ін. Кожна культура формується з безлічі елементів. Кожний із цих елементів може бути часткою багатьох культур, тобто культур різних суспільств і часів.
Сукупність окремих культурних елементів, які є відгалуженням певних засадничих елементів і зв'язані з ними функціонально, утворює культурний комплекс. Прикладом може бути навчальний процес (головний елемент) і цілий навчальний комплекс, зв'язаний з ним: аудиторії, студенти, методичні розробки, підручники, лекції, семінарські та практичні заняття, іспити, оцінки успішності тощо.
Культурний комплекс є проміжним між культурним елементом і інститутом культури. Інститут культури є серією культурних комплексів, що визначають найбільш важливі види людської діяльності. Наприклад, до інституту праці входить культурний комплекс вибору професії, навчання цієї професії, організації трудового процесу тощо.
Елементи культурної статики розмежовуються в часі і просторі. Географічний район, на теренах якого у різних культур виявляється спільність головних рис, називається культурним ареалом. Таким ареалом, наприклад, є поселення слов'янських народів. Спільну слов'янську культуру утворюють українська, білоруська, російська, словацька, болгарська, чеська, польська та інші слов'янські національні культури.
Та частина матеріальної й духовної культури, яка створена минулими поколіннями, випробувана часом і передається іншим поколінням як щось цінне, що заслуговує на пошанування, називається культурною спадщиною. Культурна спадщина є чинником згуртованості націй, об'єднання людей у періоди криз, соціальних напружень.
У масштабах усього суспільства культурна спадщина полягає в уже згадуваних нами культурних універсаліях. Це ті елементи культури, які притаманні всім культурам незалежно від суспільного устрою, географічного місця, історичного часу. Культурні універсали виникають, тому що всі люди мають однакові фізіологічні потреби і постійно змушені розв'язувати дуже схожі проблеми.
Найважливішим елементом культури є знання - вірогідні відомості про будь-що. Вони є результатом осягнення дійсності, пізнавальної діяльності спеціально підготовлених людей і виражаються мовою. Зрештою, сутність усіх елементів культури може бути виражена мовою. Це відбувається за допомогою слів, системи понять. Засвоюючи в процесі соціалізації сенс певних понять, люди розуміють зміст написаного чи сказаного.
Поняття - це думки, знання, що віддзеркалюють через фіксацію ознак предмети і явища соціальної реальності. Вони ґрунтуються на соціокультурних уявленнях.
Соціокультурні уявлення - це первинні (засадничі) елементи культури соціальної групи, спільноти чи суспільства в цілому.
Н. Смелзер надзвичайного значення в системі культури надає мові. Насамперед він підкреслює те, що мова - соціальне явище. Нею не можна оволодіти поза соціальною взаємодією, без спілкування з іншими людьми. Мова бере участь у процесі надбання та організації людського досвіду, виробляє загальновизнані в системі культури визначення. Спільна мова згуртовує соціальні групи, спільноти, суспільство, сприяє формуванню єдності, почуття соціальної ідентифікації.
Проте мова здатна і розділяти людей. Прикладом цього є сучасна мовна ситуація в Україні. Реалізація державного Закону про мови набула політичного присмаку. Це зв'язано з активним паралельним функціонуванням в Україні російськомовної та україномовної субкультур.
Іще німецький культуролог Й. Гердер наголошував на тому, що людська цивілізація існує не в загальноуніверсальних, а в конкретно-національних проявах. Кожний конкретний прояв є неповторним, і ця неповторність полягає у своєрідності національної спільноти й національної мови.
Однак кожна держава, під владу якої протягом своєї історії потрапляла Україна, не сприяла, а то й забороняла українцям користуватися рідною мовою. Освіта здійснювалася чужими мовами, заборонялися українські публікації.
Після здобуття Україною незалежності (1991 р.) для україномовної культури чи не вперше з'явилася перспектива вільного розвитку, для російськомовної - виникло певне обмеження можливостей ужитку російської мови. Русифіковані структури чинять запеклий опір такій перспективі, практичній реалізації Закону про мови. Отже, мова є важливим політичним чинником.
Але насамперед мова - це засіб спілкування, розумової діяльності, спосіб вираження самосвідомості, форма накопичення, збереження і трансляції людських відчуттів.
Ті частини культури, що зумовлюються сьогоденням, характеризують спосіб життя індивідів, груп, спільнот, суспільства загалом. Спосіб життя - це мова, установки, цінності, норми, традиції, звички, манери поведінки, етикет, мода, якість житла, умови праці, вірування, характер використання вільного часу тощо.
Марксистська соціологія розглядає спосіб життя як самостійну й дуже важливу категорію, а культуру вважає однією з її складових. У зарубіжній соціології, навпаки, спосіб життя є лише одним з елементів культури.
Спосіб життя створюється насамперед звичками - стереотипами поведінки в певних ситуаціях. Ці стереотипи людина засвоює в процесі соціалізації. Вони можуть бути індивідуальними, груповими чи колективними. Звички виникають на основі навичок і закріплюються внаслідок регулярного повторення. Звички бувають корисні і шкідливі.
Манери - це прийоми, способи діяння, зовнішні форми поведінки людини, які отримують позитивну чи негативну оцінку оточення. Гарні манери відрізняють виховану людину від нечеми. Гарні манери (на відміну від звичок) не з'являються стихійно, їх треба виховувати.
Окремі манери є елементами культури, а разом вони утворюють культурний комплекс, систему правил поведінки, що називається етикетом. Етикет - це зовнішній вияв внутрішнього ставлення до людей.
Етикет, як і манери, ґрунтується на звичках, але являє собою традиційно встановлений порядок поведінки, притаманний не окремій людині, а певній людській сукупності (групі, спільноті, суспільству). Цесхвалені суспільством взірці поведінки, яких рекомендується дотримувати. Етикет є формою регуляції дій і відносин, неписаними правилами поведінки певних людських сукупностей. До тих, хто його порушує, застосовуються неформальні санкції - бойкот, осуд тощо.
Ті
Loading...

 
 

Цікаве