WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Емпірична соціологія: основні напрями і школи - Реферат

Емпірична соціологія: основні напрями і школи - Реферат

продуктивність, не збільшуючи витрат ви-робництва. За Ф. Джільбертом, продуктивність праці залежить не тільки від самого робітника. Дослідивши анатомічні особливості першокласнихробітників, можна пристосувати до них саму роботу, обладнання, інструменти, а тим самим зменшити кількість рухів, деякі з них усунути чи зробити простішими, у результаті чого люди менше стомлюватимуться. З'являється можливість об'єднати робітників у групи, забезпечивши їх одна-ковими інструментами та визначивши однакові умови винагороди.
Французький науковець Анрі Файоль (1841-1925), працюючи генеральним директором великої фірми, запровадив чітку систему управління виробництвом, в, основу якої було покладено адміністративну доктрину.
Усі функції, що здійснюються на будь-якому підприємстві, А. Файоль розділив на 6 груп: технічні, комерційні, фінансові, охоронні, облікові й адміністративні. Звідси адміністративна є лише однією з шести функцій, які забезпечують належну організацію виробництва. Водночас вона є однією з найскладніших функцій. За Файолем керівник підприємства повинен забезпечити прогнозування, організацію, розпорядження, узгодження, контроль. А для цього він має бути шляхетним і розумним, мати міцне здоров'я, фізичну силу та високі моральні якості (тверду волю, невичерпну енергію, кмітливість, почуття відповідальності й обов'язку, турботу про спільні інтереси, високий рівень культури), глибоке розуміння суті інших найістотніших трудових функцій.
Інший теоретик і практик примусової мотивації Генрі Форд (1863-1947) побудував свою доктрину на "гармонії" між: виробництвом і споживанням виходячи з такого:
" виробництво породжує попит;
" попит підтримує виробництво, причому масове виробництво потребує масового споживання;
" споживання стане масовим тільки тоді, коли робітники матимуть високу заробітну плату, а товари продаватимуться за порівняно низькими цінами; останнього можна досягти, забезпечивши масове безперервне виробництво з мінімальними витратами, постійним оновленням техніки та організації праці;
" науково-технічний прогрес - важливий стимул споживання й одночасно засіб його задоволення.
Практично Г. Форд виходив з того, що пересічний робітник шукає таку роботу, виконуючи котру, він не буде напружуватися ні фізично, ні розумово. Відтак він розвинув метод Тейлора до найвищого ступеня інтенсифікації, стверджуючи, що головною вимогою для запровадження принципів потокового виробництва є максимальне скорочення як потреби думати, так і кількості трудових рухів. Ідеалом є виконання однієї операції з допомогою одного руху. Однак практичне використання цієї системи на за-водах "Форд Мотор К°" виявило її величезну ваду: з одного боку, вона і справді максимально інтенсифікувала працю, а з другого - призводила до швидкої розумової та фізичної деградації робітників. Останнє ставало на заваді впровадженню більш складних верстатів і вдосконаленню технологічних операцій. Згодом Форд був змушений доповнити свою систему обліком раціоналізаторських пропозицій робітників і розробити систему оплати, яка заохочувала б певну "інтелектуалізацію" суто фізичної праці.
На його думку, вирішення питання про заробітну плату знімає дев'ять десятих незадоволення працею, а конструктивна техніка - решту. Форд був переконаний у необхідності жорсткого авторитарного управління, не підтримував особисте спілкування між працівниками ("фабрика не салон"); не бачив необхідності й у робочих школах, уважаючи, що кращі знання отримуються безпосередньо на робочих місцях.
На відміну від Ф. Тейлора, Ф. Джільберта та інших науковців, які розробляли методи наукової організації праці й управління стосовно окремого виконавця чи виробничого процесу, відомий американський інженер Гаррісон Емерсон (1853-1931) про понував дванадцять принципів досягнення максимальної ефективності будь-якої людської діяльності. А саме:
1) чітке визначення ідеалів чи цілей;
2) здоровий глузд;
3) компетентне консультування;
4) дисципліна;
5) справедливе ставлення до персоналу;
6) повний, постійний і точний облік;
7) диспетчеризація;
8) точні нормативи та впорядкований розклад праці;
9) нормалізація виробничих умов;
10) нормування окремих операцій;
11) чітке написання виробничих інструкцій;
12) винагорода за зростання продуктивності праці.
Інший представник американської соціології менеджменту Гамільтон Черч (1866-1936) формулюючи найзагальніші принципи управління промисловим підприємством, виходив з того, що керівництво - це поєднання двох процесів: аналізу й синтезу. Синтез визначає ті засоби, за допомогою яких досягають основних цілей, а аналіз визначає правильне використання цих засобів у конкретних випадках. Функції комбінуються так, щоб разом вони давали позитивний результат.
На жаль, ні тейлоризм, ні фордизм, ні інші подібні до них системи організації виробництва не виправдали тих величезних сподівань, які покладались на них на початку XX ст. Ігнорування людського чинника призвело до катастрофічного зростання плинності кадрів, збільшення економічних втрат від хвороб, виробничих травм.
Досягнення науково-технічного прогресу значно ускладнили як сам виробничий процес, так і управління ним. Постала нагальна необхідність дослідження впливу на його результати найрізноманітніших чинників - біологічних, психологічних, соціальних тощо.
З критики розглянутих концепцій, що сприймали людину як своєрідний додаток до верстата, уже у 20-ті рр. XX ст. виникла доктрина "людських стосунків". її автором є американський соціолог-психолог Елтон Мейо (1880-1949). Навчаючись в університеті, він опановував етику, філософію, логіку, а пізніше, в Шотландії - медицину і психопатологію.
У 1922 р. Е. Мейо у Філадельфії досліджує проблему плинності кадрів, яка непокоїла місцевих промисловців. За умов 10-го-Динного робочого дня з однією перервою в 45 хв. плинність кадрів становила 25%. Е. Мейо запропонував додатково три 10-хви-линні паузи, організував місця відпочинку, що поліпшило соціально-психологічний клімат, а плинність знизилась у десятки разів.
Пізніше Е. Мейо разом із групою соціологів Гарвардського університету протягом п'яти років (1927-1932) недалеко від Чикаго в невеликому місті Хоуторно на підприємствах "Вестерн Електрик Компані" провів експеримент, яким було охоплено 20 тис. працівників. Метою експерименту було виявлення особистісних мотивів трудової поведінки, відносин, які формуються в групах, порівняння їх впливу на результати праці із впливом суто виробничих чинників.
Спочатку експеримент аж ніяк не стосувався соціології. Ішлося про те, щоб довести справедливість гіпотези: що ліпше освітлення робочих місць, то вища продуктивність праці. Проте зі зміною рівня освітлення як в експериментальній, так і в контрольній групах продуктивність праці змінювалася однаково. Дослідники дійшли висновку, що освітлення справляє незначний вплив на
Loading...

 
 

Цікаве