WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальні інститути - Реферат

Соціальні інститути - Реферат

продовжити своє існування в часі і соціальному просторі. У ньому діє відповідний інструментарій (сукупність засобів і ресурсів) для відтворення відносин, структур, соціального порядку в цілому.
Історичний досвід свідчить, що рівень соціальної системи залежить від міри впорядкованості дії її суб'єктів і стосунків між ними (організованого порядку або впорядкованої організації). З цього боку людську історію можна розглядати як рух від хаосу до порядку та організації. У найбільш простому вигляді це відбувається як процес перетворення окремої позитивно спрямованої дії (продуктивної в плані підтримання існуючого порядку) у масову, масової - в обов'язкову та інструктивну (рух від вчинку до звички, традиції, правила і, нарешті, регулятивного принципу). Відповідно визначаються ціннісні орієнтації, дозволені та заборонені засоби, норми і правила, стратифікацію, санкції і заохочення, свідомість і колективну пам'ять. Звичайно, стратифікація, раз виникнувши, дає певні переваги у відновленні соціального порядку тим групам, які посідають більш вигідну соціальну позицію, скажімо, знаходяться ближче до владних засобів соціального примусу та контролю. Тому можна з певною мірою обґрунтованості сказати, що у більшості випадків репродукція історичного соціального порядку відбувається в інтересах тих індивідів, які вже мають більш високий соціальний статус. Вони безпосередньо впливають на цей процес, прагнуть якомога щільніше контролювати дії соціальних інститутів, використовуючи їх як своєрідний інструмент реалізації власної волі та інтересів.
Другою є некомунікативна функція, яка спрямована на певну організацію (інституціалізацію) суспільного спілкування: між поколіннями, соціальними групами, професіями, культурами (субкультурами), окремими видами історичного досвіду тощо. Завдання соціальних інститутів тут полягає в тому, щоб зробити це спілкування можливим, доступним, ефективним щодо намірів і досвіду суб'єктів соціальної взаємодії. Можна погодитися з прибічниками розуміючої соціології, котрі стверджують, що проблема спілкування у кінцевому рахунку полягає у виборі сприйнятливої для всіх системи знаків, відповідних їм значень і правил перетворення задля узгодження (уніфікації) колективного бачення світу, ототожнення різних образів дійсності. Інша справа, що це не суто логіко-граматичний процес. Більш могутні у соціальному відношенні прошарки нав'язують своє сприйняття та оцінку ситуації іншим, використовуючи цілий ряд прийомів: приписування комунікативним знакам вигідного значення, редукції (звуження дії) певних знаків і значень, переінтерпретації їх відповідно до свого досвіду, витіснення невигідних для себе знаків та їх змістовних характеристик.
Регулятивна функція соціальних інститутів полягає в їх здатності до координації, узгодження, організації, кооперації, стратифікації (впорядкування послідовності) соціальної взаємодії, керування та управління. Це відбувається на основі складання соціальних сил, контролю за ресурсами, інструментами фізичного і духовного примусу, монополізації владних важелів. Залежно від соціальної позиції окремі групи можуть справляти менший або більший вплив на вибір мети, визначення дозволених і заборонених засобів її досягнення, використання наявних ресурсів, інструментів контролю, санкцій і винагороди. Саме тому реалізація регулятивної функції є класово-стратифікаційною за своїм змістом.
Адаптивна функція соціальних інститутів полягає у тому, щоб пристосувати колективні та індивідуальні дії до навколишнього оточення, обраних цілей, легалізованих засобів їх досягнення, правил стратифікації, субординації та підпорядкування, санкцій і заохочень. На реалізацію адаптивної функції, тут із Парсонсом можна погодитися, в першу чергу націлені економічні інститути. У той час як політико-державні більше слідкують за підтриманням обраних цілей, правові - контролюють визначені правила соціальної взаємодії, освітні - відтворення вироблених зразків поведінки тощо. Узагальнюючи, можна сказати, що міра раціональності соціальних інститутів буде залежати від ступеня адаптованості використаних засобів обраним цілям.
Інтегративна функція соціальних інститутів полягає в тому, що вона сприяє: згуртуванню суб'єктів соціальної взаємодії; посиленню взаємної відповідності окремих елементів соціальної системи; узгодженню структури і функцій, позитивних (конструктивних) і негативних (деструктивних) функцій; поєднанню мети і засобів, цінностей і норм, статусів, ролей і престижу; заохоченню і покаранню; вибору нормативних і реалістичних цілей, особи і функції, вкладу і винагороди та ін. Суспільство більш інтегроване, якщо чіткіше визначені загальні правила поведінки і більша частина суспільства їх дотримується. Найбільш ефективно тут діють мораль і право, оскільки вони є дійовими чинниками людської інтеграції.
Протилежною щодо попередньої є диференційна функція. Її сутність полягає в тому, щоб зміцнити і підтримати існуючі розбіжності. Частково це здійснюється у загальнотехнологічному аспекті: між метою і засобами, цінностями і нормами, винагородою і покаранням, статусом, роллю і престижем тощо. У більш змістовному значенні - у підтримці наявних етнічних, класових, стратифікаційних, професійних, культурно-ідеологічних тощо відмінностей. Ототожнення і накладання їх веде до уніфікації, одноманітності, застиглості, що в цілому зменшує здатність суспільства до продуктивної взаємодії. Не менш загрозливою є зворотна тенденція - абсолютизація відмінностей. Тому основним критерієм ефективного соціального керівництва є досягнення доцільної міри між відмінностями і тотожністю, або, у більш нормативному аспекті, між рівністю та ефективністю.
Зміст соціалізуючої функції полягає в діях по засвоєнню індивідом або групою обраних суспільством ціннісних орієнтацій і загальних норм поведінки,перетворення їх у мотиви і діяльні принципи соціальної активності. Засвоєння їх як суб'єктивних чинників дії називають інтерналізацією. Остання виявляється у спілкуванні (повідомленні, розумінні, сприйнятті), заохоченні і покаранні, колективному тискові, соціальному контролі, справедливій (за вкладом) стратифікації, здатності суспільства або груп (класи, нації, страти, професійні групи тощо) запропонувати привабливу індивідуальну або колективну перспективу.
Гедоністична функція соціальних інститутів полягає в діях по підвищенню міри задоволення людей своїм буттям. Задля цього певні структури ритмізують діяльність людей у просторі і часі. Соціальний час, зокрема, є буденним і святковим, повсякденним і незвичайним, сакральним і профанним (вульгарним). Розподіляється він також на виробничий і позавиробничий, необхідний і вільний, примусовий і дозвіллєвий. Соціальні інститути контролюють розподіл і використання соціального часу. Гедоністична функція спрямована на перетворення вільного часу у дозвілллєвий, пошук відповідних форм його позитивного насичення. З одного боку, завдання соціальних інституцій полягає в тому, щоб здійснити організоване використання дозвіллєвого часу, спрямувати людську ак-тивність у нормативне русло, не допустити хаосу і розпаду соціальних зв'язків. З іншого - використати дозвіллєвий час задля посилення позитивно спрямованих почуттів, ідей, дій або уявлень (консолідації, згуртування, інтеграції, колективного єднання тощо), інтенсифікації почуттів "ми - група" та несприйнятті інших "вони - групи". Подібно відбувається і розмежування соціального простору, створення, зокрема, культурних, дозвілллєвих, святкових центрів, розподіл житлових споруджень на такі, що призначені для буденного використання і на храмові,
Loading...

 
 

Цікаве