WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перспективи соціокультурної динаміки сучасного світу в концепції П. Сорокіна - Реферат

Перспективи соціокультурної динаміки сучасного світу в концепції П. Сорокіна - Реферат

свідчення, експериментував з різними соціальними групами: студентами коледжів, сусідами, пацієнтами лікарень тощо - і прийшов до висновку, що значною мірою кожна група, члени якої солідарні між собою, генерує певну кількість любові. До того ж мислитель відзначив наявність зворотного зв'язку: любов сприяє консолідації усіх соціальних утворень, що є особливо актуальним для України, де існують різноманітні національні та етнічні, політичні та релігійні групи. П. Сорокін підкреслює, що імперативність даного феномена визначає повагу до людей незалежно від їхньої національності, мови, способу мислення, віросповідання і прагнення вирішувати різні соціальні протиріччя ненасильницьким способом. Таким чином, феномен любові реально втілює ідею солідарності.
Підкреслюючи діяльний характер любові, на основі проведених досліджень учений створив комплекс методів і прийомів альтруїстичного виховання. Культурному оздоровленню сприяє творчість повсякденності, так званий "метод добрих справ". Слід зазначити, що у дослідженнях культурної реальності феноменам буденного життя не приділялось (на відміну від останніх років) достатньо уваги, ніби цей шар існування не вміщує скільки-небудь помітних духовних потенцій і не відіграє важливої ролі у процесі духовного становлення особистості та розвитку культури. Насправді ж світ буденності, як справедливо зазначає С. Пролєєв, - "одна з головних форм універсалізації людського буття, становлення людини у її культурній якості та розвитку її духовності" [ 6, с. 74] . Тому, зосереджуючись на творчих досягненнях людського духу, на відкритті нових перспектив людського буття, на опануванні "вищих" істин і моральних установлень, П. Сорокін не ігнорує значення буденного життя саме як культурного феномена. Згідно з його поглядами, буденність - це сфера реалій, які постійно відтворюються у життєвому процесі людини, і тим самим вона створює можливості для поступових позитивнихзмін.
Такий тонкий духовний феномен, як енергія любові, ще чекає свого вивчення. Швидше за все, це ідеал, який Сорокін ставить над людством. Методи ж альтруїстичної трансформації, створені в межах його соціально-філософської концепції, ґрунтуються на загальнолюдських цінностях і заслуговують найретельнішої уваги і використання. Йдеться, насамперед, про формування позитивних звичок, які сприяють становленню високодуховної особистості, і раціональне переконання, звернення до героїчних прикладів, безпосередній життєвий досвід, натхнення від витонченого мистецтва. Також соціолог аналізує "тонкі" методи для зростання альтруїзму людини, які включають стимулювання її творчості: концентрацію, медитацію і самоаналіз, методи різних релігій.
Подолання кризових обставин людського буття Сорокін вбачає у можливостях створення такої культурної системи, яка буде концентрувати позитивну енергію людської діяльності, надасть нових імпульсів духовному збагаченню людини у цій культурі, визначенню змісту її життя. Можливо, більше, за будь-які гучні програми нашому суспільству не вистачає саме такого шляху становлення особистості, який Сорокін називає процесом усвідомлення людиною своєї глобальної відповідальності. Ступінь розвитку культури визначається її ставленням до можливостей, які вона надає для творчої самореалізації людини як особистості.
Говорячи про виховання людини високої духовності, Сорокін звертає увагу на необхідність самовиховання. Це реальний, а головне - щоденний позитивний процес подолання культурної кризи. Мова йде про принципи духовного вдосконалення не всіх і відразу, не у далекому майбутньому, а сьогодні, кожного і власними зусиллями. Надзвичайно вдало ця проблема висвітлена у М.К. Мамардашвілі. У роботі "Философия - это сознание вслух" він пише: "Людина створюється. Безперервно, знов і знов створюється. Створюється в історії, за участю її самої, її індивідуальних зусиль" [ 7, с. 58] . Самовиховання - дуже важливий аспект культурної діяльності людини.
Воно - не самоціль, а передумова соціально активної особистості, відповідальної за вирішення своїх проблем і адекватно реагуючої на соціальні зміни. Творча активність самопізнання та самовиховання створює можливість для цікавого, сповненого змісту існування соціокультурних суб'єктів різного рівня, перш за все - особистості.
Цей проект є ніби продовженням к'єркегорівської категорії можливості, яка виражає творчі здібності та творчий потенціал особистості. Сама можливість відкриває перед людиною безмежне поле прояву себе. Екзистенціальна філософія перетворює можливість на трансцендентальну категорію, яка разом з категоріями існування, комунікації, турботи, до яких звертаються К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, М. Хайдеггер та інші сучасні філософи, розкриває творчий потенціал особистості, її творчі сили, дозволяє їй створити простір свободи у складних умовах сучасного суспільства. Можливість, таким чином, є горизонтом вільних актів людини, тим виміром культури, який надає людині різні варіанти вибору і допомагає знайти духовне врятування.
У сучасній Україні, втомленій від попередніх ідеологій, ми маємо нагальну потребу не лише усвідомлення, але й втілення культурних підвалин людського існування на індивідуальному, національному і глобальному рівнях. Культура - у високому і вимогливому розумінні цього слова - стала гострою потребою в усій різноманітності її внутрішніх і зовнішніх зв'язків. І в цьому сенсі вивчення спадщини П. Сорокіна буде потребою не лише сучасного, але й наступних поколінь.
ЛІТЕРАТУРА
Мамардашвили М.К. Мысль в культуре // Философские науки. - 1989. - № 11. - С. 75-81.
Сорокин П.А. Общедоступный учебник социологии. Статьи разных лет. - М.: Наука, 1994.
Гьоффе О. Вибрані статті. - Київ, 1998. - 90 с.
Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. - 366 с.
Сорокин П.А. Таинственная энергия любви // Социс. - 1991. - № 9. - С. 121-134.
Пролеев С.В. Духовность и бытие человека. - К.: Наукова думка, 1992. - 112 с.
Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. - М.: Прогресс, 1990. - 366 с.
Loading...

 
 

Цікаве