WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перспективи соціокультурної динаміки сучасного світу в концепції П. Сорокіна - Реферат

Перспективи соціокультурної динаміки сучасного світу в концепції П. Сорокіна - Реферат


Реферат на тему:
Перспективи соціокультурної динаміки сучасного світу в концепції П. Сорокіна
Сучасний світ переживає період радикальних та стрімких змін. Виникають нові можливості культурного вибору. Тому соціальна думка XXI століття досліджує принципи людського співіснування, аналізуючи класичні та сучасні парадигми суспільної науки.
Однією з малодосліджених, але дуже цікавих концепцій культурного розвитку є культурологічна модель відомого філософа та соціолога ХХ століття П. Сорокіна. Його теорія відображає тенденцію сучасної культурології до пошуку спільної культурної основи людства, шляхів і механізмів синтезу та спадкоємності в культурно-історичному процесі. Виявлення спільних рис у різних культурах супроводжується прагненням осягнути і зберегти унікальність кожної з них.
Найпривабливішим у культурологічній концепції видатного філософа та соціолога П. Сорокіна є її теоретичний потенціал, можливості, які вона розкриває перед сучасною культурою. Висловлені ним ідеї сповнені надії на перспективи соціального розвитку як окремих культурних етносів, так і всієї людської цивілізації. Цінність його підходу до проблем майбутнього культури полягає також у тому, що мислитель інтерпретує культурно-історичний процес не лише з точки зору його загальних форм та закономірностей, але й дослідження особистого буття людини як способу організації її культурного буття.
Сутність сорокінської теорії соціокультурної динаміки - рух історії у вигляді циклів. В основі самого механізму флуктуації культурних типів лежить фундаментальний принцип стильової своєрідності. Стиль філософ розглядає як світоглядний метод створення певних цінностей, від яких залежить конструкція культурного типу. Коли творчі сили культури вичерпано і всі її можливості реалізовано, вона переходить у нову форму. Неповторна в деталях, нова ціннісна якість культури в основі своїй незмінно використовує історичний досвід минулого.
Сучасна цивілізація переживає, на думку П. Сорокіна, кризу, яка свідчить про дезінтеграцію чуттєвого культурного типу, заснованого на матеріальному світогляді, і його трансформацію до нової ідеаціональної культурної якості. Суспільство ніби переживає катарсис - очищення від гріхів і вад. У цьому переживанні відбувається самопросування суспільства до нової культурної форми. З ідеєю випробування-катарсису перекликається ідея театрального катарсису у М.К. Мамардашвілі. Філософ ставить питання, чи потрібен театр, якщо ми заздалегідь знаємо текст п'єси? "Театр є "машина" введення нас у такий стан, який існує тільки тоді, коли виконується". Недостатньо прочитати текст - необхідно його пережити. "Ти зрозумів, в тобі відбулися зміни, відбувся катарсис, але слова пішли, оскільки спрацювала організована, сильна форма" [ 1, с. 81] . Саме завдяки такій рефлексії відбувається ідентифікація індивіда та соціума в певному культурному типі. Як театр виступає в ролі посередника між подією та індивідом, так культура виступає в ролі посередника між історією та індивідом, історією та соціумом. Вона наповнює нас тим, чого ми не могли одержати природним шляхом, до чого ніколи не прийшли б простим продовженням себе. Таким є шлях культурного відродження. Нерефлексуючий соціум приречений на деградацію, що й доводить П. Сорокін.
У результаті катарсису суспільству дарується "нова харизма". Вона вже повністю конструктивна і пропонує впровадження більш споріднених, альтруїстичних стосунків. Разом з нею відбувається воскресіння та реалізація нових творчих сил культури. Таким воскресінням, на думку Сорокіна, повинна стати ідеаціональна культурна форма, заснована на "абсолюті, богові, любові і справедливості". Мислитель сприйняв ідеї, які визначали етико-моральну спрямованість російської філософської та соціологічної думки: ідеї альтруїстичної любові, морального відродження, етичної відповідальності та солідарності, культурних цінностей. Це вже був вихід за рамки власне соціологічної проблематики і вихід із позитивізму в російську релігійну філософську традицію (до якої належали С.Л. Франк, М.О. Бердяєв, В.С. Соловйов, М.О. Лосський та інші).
Культура має розвиватися на міцному і стабільному соціальному фундаменті. Головну запоруку миру в соціумі Сорокін вбачав у наявності цілісної, внутрішньо притаманної останньому системи головних цінностей і відповідних норм поведінки. Коли їхня єдність, засвоєння і гармонія слабшають, зростає небезпека міжнародної та громадянської війни, кризи усіх сфер суспільства. Основні цінності різних частин соціуму мусять бути гармонійними з цією системою та між собою. Філософ зазначає, що це не заважає різним суспільствам висувати на перше місце релігійні (як це було у середньовічній культурі), економічні, політичні або наукові (що відбувалося у культурі ХХ століття) цінності. "Там, де головні цінності засвоєні та втілені, вони складають єдину систему взаємодії і взаємозалежності. Коли одна з головних цінностей суспільства стає несумісною з певними головними цінностями іншого суспільства, уся система одного стає несумісною із системою іншого" [ 2, с. 452] . Коли суспільство базується на принципах плюралізму і демократії, тоді системи цінностей різних соціальних угруповань сумісні одна з одною, але ж немає необхідності у їхній схожості, злитості або тотожності. Неможливо привести до єдності всі релігійні, моральні та юридичні норми, естетичні цінності або економічні і політичні організації народів різних культур. Але можна їх зробити сумісними шляхом узагальнення основних норм поведінки та плюралістичного сприйняття іншого буття. Плюралістичне співіснування людей базується на принципі толерантності, який "визначає та підтримує право життя та волю до самоствердження іншого (буття)" [3, с. 65]. Він припускає існування власного образу, що у сучасній мобільній культурі часто-густо губиться. Ознакою модерного світу є брак певності, тому дуже важливу роль відіграє здатність людини жити з невідомим та уміння пристосуватися до змін, прийняти ці зміни, не пошкоджуючи свого власного центру. Характерною ознакою
Loading...

 
 

Цікаве