WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Проблеми ідеологічної інтерпретації пострадянського соціуму. Третє покоління демократичних ідеологій: український контекст - Реферат

Проблеми ідеологічної інтерпретації пострадянського соціуму. Третє покоління демократичних ідеологій: український контекст - Реферат

ПРОБЛЕМИ ІДЕОЛОГІЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПОСТРАДЯНСЬКОГО СОЦІУМУ. ТРЕТЄ ПОКОЛІННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ ІДЕОЛОГІЙ: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ
Пострадянські суспільства відрізняються ідеологічною неструктурованістю, відсутністю розвинутих форм сучасної ідеологічної інтерпретації соціальних реалій.
Масова свідомість ідеологічно дезорієнтована і розбалансована, активно заповнюється не ідеями, а ідеологічними стереотипами, так званими "брендами". Люди реагують на ідеологічні подразники не раціонально, а інтуїтивно й емоційно, спираючись на асоціації, настрої і таке інше.
Стан того, що відбувається в ідеологічній сфері, можна визначити як спроби "наздоганяльної модернізації", тобто - спроби створити за один, як то кажуть "присіст", ідеологічні форми, які в інших країнах виникали і змінювались шляхом довгої історичної еволюції. На руїнах комуністичного фундаменталізму пострадянськими партійними ідеологами швидкоруч вибудовуються версії архаїчного лібералізму і такого ж соціал-демократизму. Роздмухується ліво- праве протистояння, яке набуло ознак холодної війни, в якій сторони "демонізують" одна одну, відтворюючи класичне ідеологічне протистояння початку XX століття. На це, до речі, спрацьовує новий Закон про вибори, який посилює пропорційну систему і поляризує ідеологічний простір.
Чи варто казати, що це все не зовсім безпечно в країні, розірваній за соціальними, культурними, етнічними, мовними, конфесійними та іншими ознаками.
Ідеології сприймаються українськими пострадянськими політиками перш за все як засіб приваблення і зваблення електорату, інструмент public relations, але суть демократичних ідеологій в іншому: вони повинні бути засобом легітимізації нової історичної форми демократичного устрою, "інструментом повернення до демократії".
Становлення демократії показало, що вона, як така, постійно знаходиться під загрозою. Попри всі панегірики і компліменти на її адресу, еліта, привілейовані і домінуючі групи не прагнуть до перетворення мас на самостійний і неконтролюємий суб'єкт політики, а маси, в свою чергу, є достатньо інертними і байдужими до активної інституціоналізованої політичної діяльності, більше тяжіють до епізодичних, спонтанних політичних вибухів. Тобто, маси не дуже зацікавлені в демократичних процедурах, а еліти не зацікавлені ще більше.
На чому ж тоді тримається демократія? Що підтримує її та сприяє її розвитку? Це, безумовно, складний комплекс чинників, один з яких - демократичні ідеології. Демократичні ідеології виникають і оформлюються в ході боротьби буржуазії проти ієрархічної організації феодального суспільства як обґрунтування необхідності демократії, тобто такого стану відносин, при якому всі громадяни мають можливість брати участь у регулюванні й організації свого соціального життя і спонукаються до такої участі настільки, наскільки це можливо. Тому демократичні форми суспільного устрою перебувають у стані історичної нерівноваги, мають здатність "вивітрюватись", втрачати демократичний потенціал.
Ліберальна демократія прийшла на зміну феодальній ієрархії. Засобом її теоретичної легітимізації були ліберальні ідеї, які відстоювали цінності рівних можливостей, вільної конкуренції. Лібералізм приймав різні форми в різні часи і в різних країнах. Але завжди він відрізнявся критичністю у ставленні до будь-яких інститутів ( політичних, релігійних тощо), які прагнуть обмежити індивідуальну свободу. Економічний лібералізм виражав інтереси комерційних і промислових класів, які виступали за вільну торгівлю, конкурентне ціноутворення і проти втручання держави в економіку. Він породжує перше покоління демократичних ідеологій, безліч версій і відтінків лібералізму - від поміркованих до радикальних. Головна ідеологема лібералізму - свобода, що тлумачиться перш за все як нічим не обмежена свобода індивідуальної конкуренції.
Прийшовши до влади, буржуазія як автор і головний носій ліберальних ідей втрачає зацікавленість у демократії і поступово робить все можливе, щоб зберегти і посилити своє домінуюче положення. Не випадково навіть у країнах, які ми відносимо до країн стійкої, укоріненої демократії, загальне і рівне виборче право було введено зовсім недавно. В Німеччині - в 1919 році, в Швеції - в 1920 році, у Франції - в 1945 році, а в решті - по закінченню другої світової війни. А якщо згадати фашистські режими в Європі між першою та другою світовими війнами, військові диктатури, опір профспілковому руху, місцевому самоврядуванню, дискримінацію жінок, расову і етнічну дискримінацію, то видно, що демократія сама по собі не є стійкою системою, яка самозакріплюється і самовідтворюється.
Втілення ліберальних ідей врешті-решт призводить до недемократичної ієрархії класичного капіталізму, яка критикується і спростовується вже за допомогою соціал-демократичних ідей, які обґрунтовують як найвищу соціальну цінність - гарантований мінімум соціального захисту і стають ядром другого покоління демократичних ідеологій. Головна ідеологема цього покоління - соціальна підтримка тих, хто програє в конкурентній боротьбі.
Головний генератор соціал-демократичних ідей - робітничий рух - інкорпорується з часом у модифікований і реформований капіталізм, який, в свою чергу, створює нову недемократичну ієрархію. Соціальна демократія поступово створює власні механізми відчуження громадян від політичної участі.
Loading...

 
 

Цікаве