WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Типи соціальних організацій і форм управління за критеріями розвитку - Реферат

Типи соціальних організацій і форм управління за критеріями розвитку - Реферат

автономної від держави політичної системи і незалежного в своїх діях громадянського суспільства.
Залежність соціальних організацій від класових інтересів визначається природою власності. За умов персоніфікованої приватної власності вона є найвищою; акціонована, корпоратизована чи колективізована власність цю залежність послаблює. У випадку, коли власність націоналізована і одержавлена, соціальні організації стають залежними від держави. Далі все визначається тим, у чиїх конкретно руках знаходиться остання - класу, етнічної групи, громадянського суспільства чи всього населення даної території, яке контролює її діяльність через демократичні інституції.
Визначити відносини класу і культурно-ідеологічних орієнтацій найскладніше, бо тут зв'язок набуває досить опосередкованих, ідейно-символічних та словесно-образних форм. Проте можна з деякою впевненістю сказати, що у випадку, коли ціннісні орієнтації розвитку існують у вигляді захисної або апологетичної теології, зв'язок класів і культурно-ідеологічних організацій тіснішає. Тоді боротьба між окремими соціальними організаціями сама по собі є різновидом ідеологічної класової боротьби. Це засвідчує, що дане суспільство суттєво віддалене від ціннісної злагоди, а значить - керованого розвитку. Наявність апологетичної ідеології є емпіричною ознакою того, що в даному суспільстві діє правлячий-пригноблюючий клас, мало придатний до організації розвитку. А наявність захисної. протестуючої чи викривальної ідеології засвідчує про існування пригноблено-протестуючого класу. Тут можливий ціннісний консенсус і громадська злагода задля мирних соціальних перетворень, але тільки за умови, що йому протистоїть панівний-керівний клас.
У загальному ж вигляді відношення між класом і соціальними організаціями такі: класи, особливо панівні, більше прив'язані до конституційних норм, визначаючих культурно-ціннісні орієнтації та соціальні дії. Організації більш схильні до сприйняття і ствердження перспективних, соціотворчих орієнтацій діяльності. Класи не мають, і, в принципі, не можуть мати (в силу внутрішньої диференціації, відсутності достатньої згуртованості, єдності та самоорганізованості) колективного проекту діяння. Його їм замінюєідеологія або утопія. Соціальні організації, особливо ті з них, котрі здатні до саморозвитку і тому орієнтовані на загальну перспективу, такі проекти розробляють. Він є інтегральним механізмом щодо індивідуальних проектів конкретних членів організації. Класи схильні до класової боротьби, насильницького впорядкування (з боку панівного) чи насильницького зламу (з боку пригнобленого) існуючого ладу; соціальні організації, віддають перевагу співучасті у реформуванні суспільства. Класи схильні прагнути до повного контролю над усією системою історичних дій (реалізації принципу тотальності), соціальні організації керуються більше принципами ідентичності і опозиції. Виключенням з цього є хіба що культурно-ідеологічні організації, коли вони прагнуть до злиття з ідеологією, а особливо - утопією. Класи самореалізуються, в т. ч. через представницькі органи: партії, профспілки, громадські організації. Але останні не контролюють поведінку класу в повному обсязі (у противному випадку це буде кінцем класової боротьби і самого існування класу як соціального суб'єкта автономних дій). Отже, класи можуть бути керованими лише з боку його представницьких органів на рівні вироблення загальної стратегії діяння, подальшої пропаганди та агітації з метою колективної мобілізації тощо. Соціальна ж організація самоуправляється, вона має чітко визначену мету і формально регламентовані засоби діяння. Ефективність досягнення поставлених цілей у класів ефемерна. У соціальній же організації існують чіткі критерії успіху і поразки.
Отже, як інституційний інструмент соціотворчих зусиль, соціальні організації мають певні переваги над класами і рухами. Тому в загальному випадку можна сказати, що суспільство, в якому класова боротьба м'якша, а ефективно діючих соціальних організацій більше, ближче до демократії і потенційно більш здатне до розвитку. При цьому соціальні організації мають бути, наскільки це можливо, автономними від класів, соціокласової та соціогрупової структури взагалі, діяти за власною логікою. Хоча повністю цього досягти неможливо, бо в кінцевому результаті, хоч і опосередкованим чином, вони (соціальні організації) виражають соціальну залежність і відносини панування. Можна сказати, що розпорядницька група представляє, в межах соціальної організації, правлячі, а виконавська - пригноблені класи.
Промислово розвинене суспільство суттєво пом'якшує класові конфлікти, трансформуючи їх в організаційні. Таким чином, досягається більш високий рівень раціональності соціальних дій. Отже, можна з деякою вірогідністю стверджувати, що сутність сучасного історичного моменту, в контексті розглянутої проблеми, полягає в переході від класової до раціональної моделі суспільного устрою. І від соціо-класово-групових до організаційних спільностей людей.
Література
1. Блау М. Питер. Исследование формальних организаций// Американская социология. - М.: Прогресс, 1972. - С. 98.
2. Гавриленко І.М. Соціологічна діагностика конфліктів// Світ безпеки. - 1994.
3. Гавриленко І.М., Скідін О.Л. Вищий навчальний заклад як об'єкт соціологічної діагностики// Вопросы социологической диагностики высших учебных заведений. - Запорожье, 1995. - вып. 1.
4. Гавриленко І.М., Федій Р.І. Технологія діагностування вищих навчальних закладів// Вопросы социологической диагностики высших учебных заведений. - Запорожье, 1995. - вып. 1.
5. Гавриленко І.М., Скідін О.Л. Прогнозное проэктирование управления воспитательной деятельностью// Концепція національного виховання студентів і шляхи її вирішення в сучасних умовах. - Запоріжжя, 1995.
6. Гавриленко І.М., Цимбаліста Л.Ю. Театр як соціальна організація// Вісник київського університету. - К., 1995. - вип. 1.
7. Гавриленко И.Н. Учебное заведение как первичный элемент социальной организации образования// Социология образования: Учебн. пособ. - К.: МАУП, 1997.
8. Гавриленко І.М., Скідін О.Л. Навчальні соціальні організації// Гавриленко І.М., Скідін О.Л. Соціалогія освіти: Навч. посібн. - Запоріжжя: ЕТТА-ПРЕС, 1998. - С. 256-295
Loading...

 
 

Цікаве