WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Типи соціальних організацій і форм управління за критеріями розвитку - Реферат

Типи соціальних організацій і форм управління за критеріями розвитку - Реферат

осмислених і відчутних на особистому рівні людських зв'язків. Проте акцентованість на соціально-психологічному згуртуванні людей може шкодити оперативності дій та ефективності роботи.
4. Представницька соціальна організація є найбільш досконалою за критеріями соціального розвитку. Вона функціонує як єдиний у своїх ідеях, помислах і діях колектив, усвідомлює себе як особливу спільноту. Свою приналежність до неї кожен член організації відчуває як особисте покликання.
Така організація орієнтована виключно на усвідомлення і висловлення колективних (в ідеалі - всезагальних) інтересів. У більшості випадків вона відчуває ту соціальну групу, яку представляє, чи прагне до цього. За умов сильної ідеологізації, особливо колиорганізація усвідомлює себе як носія соціальної утопії, її члени діють від імені класу, нації чи всього людства.
Соціальні організації представницького типу найчастіше є політичними партіями, хоч вони можуть бути також і виробничими структурами. У даному разі це будуть переважно промислові організації загальнонаціонального значення. Наприклад, "Вестерн електрик", "Рено", "Пежо", автооб'єднання "Жигулі", "Автоваз" та ін.
Сукупність висунутих ознак, їх сполучення творить також певний соціальний тип соціальної організації. Для репресивного типу характерне таке сполучення: 1) співучасть у її діяльності відбувається без персональних проектів її учасників - як вимушена співучасть; 2) ініціатива монополізована керівництвом і виявляється як техніцистський авторитаризм; 3) інтеграція відбувається на основі силового насильницького залучення і згуртування; 4) управління ґрунтується на принципах формалізму.
Інструменталістська організація вже передбачає індивідуальний проект, проте він не об'єднує особу з колективом, а є засобом соціальної мобільності (професійної кар'єри чи підвищення соціального статусу). Ініціатива тут відбувається саме через стимулювання цього інтересу. Управління спирається на принципи утилітаризму, передбачає суміщення примусу і стимулюючої винагороди.
Інтегративна організація передбачає співучасть, яка базується на погодженому колективному проекті, ініціативному керівництві на основі політики людських стосунків, а також психологічну інтеграцію шляхом формування духу організації, управління на основі координації дій.
Нарешті, для представницької організації характерним є організаційний колективний проект, який доводиться до рівня організаційної технології та передбачає найвищу міру особистої співучасті. Ініціатива керівництва тут базується на політиці розвитку, орієнтованій на поєднання дій окремої організації та соціальної системи. Інтеграція тут відбувається через засвоєння спільних ціннісних орієнтацій (ідеології або утопії). Управління відштовхується від впливу на поведінку членів організації харизматичних лідерів демократичного типу.
Рівновага організації визначається дистанцією між її складовими елементами, зокрема між формальним і неформальним аспектом людських стосунків. Переважання формалізованих відносин характеризує її функційність, а неформалізованих - без посередність співучасті в її діяльності. У неформальних угрупуваннях взаємодіють індивіди, а у формальних - соціальні функції.
Неформальні відносини є конкретними і безпосередніми, а формальні - абстрактними і опосередкованими, на основі існуючих правил взаємодії.
Чим чисельніша і складніша група за внутрішньою організацією, тим більшої формалізації вона потребує. Відносини знеособлюються, керівництво стає функційним - переважає контроль за дотриманням правил взаємодії: статуси, ролі і престиж набувають більшої чіткості. Відповідно до цього змінюються критерії рівноваги. Внизу - на рівні групи як соціо-психопогічної системи відносин - вона є рівновагою міжіндивідуальних взаємин (рівновага осіб). Зверху - на рівні формальної організації - як рівновага структур і функцій.
Відповідно до цього змінюються критерії діагностування і практичних дій по відновленню втраченої рівноваги, втраченого контролю і керованості. У неформальній структурі діагноз, прогноз і технологія діяння мають бути переважно психотерапевтичними, ґрунтуватися на принципах людських стосунків. При діагностуванні формальних структур необхідно дотримуватися структурно-функційної відповідності. Йдучи знизу доверху, потрібно тримати у полі зору об'єктивно викликані зміни в стилі керівництва. Внизу переважає безпосередній примус, матеріальне стимулювання або поліпшення психологічного клімату в колективі. Зверху - переконання і контроль за дотриманням інструктивних правил взаємодії.
Бюрократія безпосередньо (у веберівському розумінні даного терміну як керівництво за правилами) розташована десь посередині, поєднуючи примус і заохочення, політику людських відносин та ідейно-психологічну маніпуляцію людьми. Вона може бути більш авторитарною, орієнтованою на примус, і більш ліберальною, орієнтованою на заохочення. психологічне залучення і маніпуляцію.
Якщо розглянути цю ситуацію в історичному розтині, то розвиток бюрократії відбувався у такій послідовності: безпосередній примус (початкова стадія індустріалізації), авторитарно-бюрократичне керівництво (період розкладу класичного капіталізму і виникнення сучасного промислового суспільства), ліберально-бюрократичне керівництво (сучасні розвинені промислові суспільства).
Сказане зовсім не означає, що в управлінні сучасними соціальними організаціями діє в усіх випадках один якийсь принцип та ще й у чистому вигляді. Найчастіше проявляється певна комбінація принципів і поєднання стилів.
Гуманітарний аспект проблеми полягає в тому, щоб виявити міру відчуженості особи від організації. Зрозуміло, що за умов примусового характеру управління (перший випадок) вона буде найвищою, оскільки примус тут є прямим і безпосереднім, наперед заданим. Причому, правила і стосунки знеособлені, ця їх знеособленість підтримується і відтворюється, а також вважається критерієм ефективності керівництва.
У другому випадку примус діє як тиск усієї структурно-функційної організації підприємства, а знеособлення відносин досягає найвищої стадії. Ліберально-бюрократичний стиль управління передбачає особисту інтерпретацію цілей організації. Тому підвищується значення людського фактору і соціально-психологічних
Loading...

 
 

Цікаве