WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Співучасть соціальних організацій у керованому розвитку - Реферат

Співучасть соціальних організацій у керованому розвитку - Реферат

здобуття незаконного прибутку та насильницький дорозподіл і перерозподіл. З правової точки зору, такі організації є незаконними (нелегальними) і (або) протизаконними.
Звичайно, кримінальні структури до розвитку ніякого прямого відношення не мають. Тіньові або мафіозні виробничі структури можуть мати до нього опосередковане відношення. У тому саме пункті, де вони, всупереч власним намірам (зворотний ефект соціальної дії) беруть співучасть у примноженні суспільних багатств. Але їх незаконність саме в тому і полягає, що вонивилучають якусь частину цих багатств з-під соціального контролю. І тим самим чинять опір їх подальшому перетворенню в законні суспільні нагромадження і подальшу трансформацію їх у ресурси розвитку. "Момент істини" тут наступає тоді, коли тіньові (нелегальні) накопичення у встановленому законом порядку поступають у розпорядження всього суспільства, або тих його структур, які зайняті організацією розвитку.
Що стосується нелегальних політичних партій та інших політичних структур, то тут проблема складніша. Оцінка цього феномену залежить від конкретного стану суспільства.
Якщо воно не є настільки демократичним і плюралістичним, аби забезпечити право на існування і законну конкуренцію за схвалення і підтримку різних політичних сил і верств населення, існування підпільних організацій може оцінюватися позитивно, з точки зору історичної необхідності. Стабільне і процвітаюче демократичне суспільство не допускає існування таких нелегальних організацій, які можуть підірвати чи навіть знищити цей його стан. Звичайно, емпірично перевірити цю ситуацію досить складно. Проте є один досить простий і ефективний емпіричний показник: якщо законом дозволяється існування партій, котрі не посягають на його конституційний устрій.
Підкреслимо найбільш важливий для даного випадку момент: мова йде не про відношення до уряду чи іншої владної структури або еліти, а про відношення до конституційних засад даного суспільства. Відношення ж до існуючого політичного режиму - проблема складніша. Інколи існуючий політичний режим є продовженням і практичним втіленням конституції: інколи йому в тій чи іншій мірі суперечить. Але демократичні суспільства віднайшли і на цей випадок досить ефективний індикатор: має право на існування будь-яка політична партія (структура), котра не ставить метою насильницьке повалення даного устрою, не закликає до расової або релігійної (ідеологічної) ненависті, громадянської чи міждержавної війни. Хоч війна між державами в деяких випадках може знайти схвалення у більшості громадян демократичного суспільства і навіть світової громадськості, котрі з тих чи інших причин визнають її справедливою або доцільною.
Головне ж при визначенні мети - її відповідність наявним засобам (ресурсам). Найбільш приваблива ціль, не забезпечена адекватними ресурсами, якщо вона кладеться в основу діяльності соціальної організації, може нанести й суттєвої шкоди, і навіть привести до самознищення. Такими є економічні та комерційні банкрутства, самознищення або крах політичних партій і рухів, культурно-ідеологічних організацій.
Постановка мети та виробництво "дерева цілей" - лише вихідний пункт розвитку соціальної організації. Надалі відбувається їх конкретизація у напрямку практичного втілення. Першими кроками на цьому шляху є розробка стратегії і тактики. Значимість стратегії визначається могутністю соціальної організації. Для великої виробничої фірми, корпорації, а тим більше транснаціональної компанії визначення стратегії є життєвою необхідністю. Дрібна ж сапожницька артіль може обійтися баченням найближчої перспективи (ринку збуту, руху цін, запасів сировини, ринку праці та ін.).
Стратегія є багатоцільовим перспективним плануванням. Вона не може врахувати всіх можливих випадків і дрібних деталей, тому обходиться визначенням вузлових пунктів слідування. Образно це можна зобразити як маршрут, який визначає лише загальну лінію напрямку та опорні пункти руху. Добре розроблена стратегія має позначити всі опорні точки, визначити у часі можливі до них наближення, підрахувати втрати і здобутки на цьому шляху. В якійсь мірі стратегія - управлінська продуктивна мрія, обґрунтована надія, очікуваний результат і перспективний діагноз водночас. Жодна соціальна організація не може бути впевненою у повній реалізації стратегії, бо практично неможливо передбачити всі зміни у її внутрішньому і зовнішньому середовищі. Але це не робить стратегію зайвою тратою часу і сил. Вона потрібна хоча б для того, щоб мати загальні координати руху і спосіб перевірки наближення чи, навпаки, віддалення від поставленої мети і очікуваних результатів.
Тактику, в даному контексті, можна визначити як план руху між опорними пунктами, що містяться в стратегії. Якщо стратегія - це загальний маршрут слідування, то тактика - це шлях досягнення найближчих практичних результатів. Тому в більшості випадків тактика виступає теоретичною базою та опорною платформою для планування.
План - це вже закон діяльності соціальної організації. Він передбачає врахування, розподіл, узгодження і підрахунок тільки відомих величин. У більшості випадків, оскільки точний прогноз неможливий або мало можливий, у цих підрахунках виходять із даних сьогоднішнього дня з тих величин, які можна передбачити з математичною точністю, або з інших досить достовірних даних і передбачень. Неграмотно чи помилково складений план може принести соціальній організації більше шкоди, аніж його відсутність. Тому він має бути дбайливо попередньо вивірений щодо його ймовірності, ефективності, прибутковості, обґрунтованості, доказовості, всебічності (врахування усіх можливих показників, змін і умов виконання). Задля цього варто одночасно провести як внутрішню (силами самої організації), так і зовнішню (залучення спеціалістів) експертизу. І тільки після цього він має бути затверджений до виконання.
Що план є законом будь-якої організованої діяльності, багато говорилось у радянські часи. Тепер маятник колихнувся в інший бік, у тому числі і в напрямі критики даної тези. Між тим, вона не тільки правильна, а справді є аксіомою будь-якої організованої діяльності. Чому ж тоді плани не завжди виконувались?
Справа в тому, що помилка колишніх плануючих органів мала, так би мовити, методологічний характер. Планувалася не робота соціальних організацій, а діяльність держави. Остання ж є не соціальною організацією, а соціальним інститутом. У держави, як одного із соціальних інститутів, зовсім інша
Loading...

 
 

Цікаве