WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Ресурси соціального розвитку - Реферат

Ресурси соціального розвитку - Реферат

мети та індивідуальних проектів, застосовують лише владний тиск і контроль щодо людських і матеріальних ресурсів);
- інструментальні (до засобів тиску і контролю додається винагорода - стимуляція як засіб владної маніпуляції, діяння на мотив поведінки);
- інтегративні (додаються орієнтири на соціально-психологічне згуртування, впроваджується технологія "людських" стосунків);
- представницькі (організація розглядає себе як носія особливих інтересів, цінностей і мети, у відповідності з якими формується вся технологія управління і колективного діяння. Найчастіше це політична партія, громадсько-політичний рух, профспілка, громадська організація, група тиску та ін.).
Суспільство як велика соціальна організація (діяльна соціальна система) уособлює властивості особливих соціальних організацій. Звичайно, всі описані вище моделі тут отримують відповідні зміни. Ціннісні орієнтації глобального суспільства досить розпливчасті і невизначені. Соціальний консенсус, як правило, базується на визначенні його необхідності, а не на чітко окреслених цінностях, що визнають усі суб'єкти міжгрупової взаємодії. Ще в меншій мірі визначена його мета. І хоча матеріальні і людські ресурси глобального суспільства могутні, їх узгодження з метою досить формальне. Пошуки нових шляхів тут ведуться в основному у політичному та ідеологічному дискурсі панівної еліти, який є внутрішньо суперечливим, нестабільним, рухливим, ніде спеціально не фіксованим у вигляді особливого документа, контракту чи іншої формально-правової домовленості. Тому раціональність функціонування глобального суспільства (соціальної системи) визначити дуже важко, особливо з операціонального боку. Проте якісні критерії запропонувати можна. Визначеність мети буде кращою, якщо є позитивна приваблива футуротопія (культурна модель майбутнього), яку підтримують більшість членів даного суспільства. Її привабливість знижується в такій послідовності: якщо замість футуротопії пропонується ретроутопія; замість утопії - класова чи національно-революційна ідеологія і замість останньої - апологетична ідеологія; коли на місці ідеології в суспільстві панує споживацька або пасивно-захисна колективна психологія.
Визначити матеріальні та людські ресурси як засоби досягнення мети глобального суспільства порівняно легше. Виробничі ресурси опосередковуються валовим національним продуктом, чистим прибутком, виробництвом основних товарних мас або їх грошового еквівалента на душу населення, продуктивність чинників виробництва, що в кінцевому рахунку виявляється у економії необхідного або наявного вільного часу. Матеріальні виробничі ресурси можна визначити рівнем технології, особливо її авангардних галузей, та технічною організацією праці. Матеріальні ресурси у політичній сфері є похідними від засобів владного примусу і контролю. Безпосередньо це проявляється в технічній озброєності внутрішніх і зовнішніх мілітарних структур, діючого судочинства і пенітенціарної (карної) системи, а також законодавчих і виконавчих органів. Технічна могутність культури та ідеології залежить від розвитку засобів масових комунікацій.
Людські ресурси соціальної системи (глобального суспільства) визначити соціологічним чином, тобто подати у вигляді певних соціальних показників, важче. Стосовно промисловості - це міра освіченості сукупного виробника. Для сучасних розвинених країн нормою є повна середня школа для робітників і вища - для управлінського персоналу та ІТР. У чисельному вигляді це означає, що не менше 90 % сукупного населення мають закінчити повну середню школу і близько 30 % - вищу. Людські ресурси в політичній сфері найкраще виявити через кількість політичних партій, їх реальну громадську підтримку, вплив і соціополітичну могутність. Політична ангажованість і компетентність основної маси населення зовні фіксується через суб'єктну структурованість громадянського суспільства - наявність політичних партій і рухів. Ціннісні орієнтації суспільства зречевлюються в культурно-ідеологічному символізмі. Міра ангажованості даного суспільства в перспективні ціннісної орієнтації узгоджується з інтенсивністю і якістю культурного виробництва і споживання.
Вищезгадана невизначеність ціннісних орієнтацій суспільства, їх внутрішня класова, міжетнічна, стратна, соціопрофесійна та інші суперечності призводять до того, що в основі соціального управління традиційно переважають примусові, інструментальні та насильницько-інтегративні принципи і методи. Представницькі організації виникають лише в економічно процвітаючому, правовому і демократичному суспільстві. Вони, як правило, мають захисний, отже, опозиційний до влади характер. Продуктивне розв'язання цього конфлікту залежить від її (влади) соціотехнічних можливостей, тобто від того, наскільки в даному суспільстві контролюється розвиненою владою виробнича, мілітарна, обмінно-розподільча, комунікативна та ін. види техніки. А також від того, наскільки структура протестних дій здатна до ефективного використання наявних соціотехнічних ресурсів у межах законів і моралі даного суспільства.
3. Культура та освіта
Термін "культура" - латинського походження і у перекладі означає обробку, вирощування. Поняття вживається також в інших значеннях: виховання, навчання, повага, шанування, пошана, розвиток. У соціологічному вжитку означає спосіб організації і розвитку суто людської життєдіяльності. Культура втілюється у продуктах матеріальної і духовної праці, системі соціальних норм і цінностей, закладах і установах по їх втіленню, сукупності відносин людини до природи, а також людей між собою і до самих себе.
Залежно від того, яке саме відношення покладено в основу, розрізняють різні структурно-функційні компоненти культури. У відношенні до природи культура постає як простір, освоєний людиною,простір її суто людського існування. Таке розуміння культури є запереченням натури, її зняттям. Інше смислове значення культури відбиває процес, спосіб і результат соціалізації природи. У матеріальному виробництві вона постає як виготовлення знарядь праці - штучних органів людської діяльності. Особливою культурною формою є сам процес праці, бо в ньому людина змінює навколишнє середовище, надаючи речовині рис, придатних для людського споживання. З цього боку культурою є і продукт людської праці: в ньому нелюдське набуло якостей людського. Окрім того, процес праці потребує напруження фізичних і духовних сил людини. Вона пройшла шлях попередньої культурної соціалізації і стала її діяльним втіленням, продовженням. Трудові вміння і навички не властиві людині від природи. Вони є культурою, надорганічною пам'яттю людства, яка передається наступним поколінням. У трудовому процесі, у згорненому вигляді утримується мета та засоби реалізації людського ставлення до навколишнього середовища. Отже, культура є певною концепцією природи і людини, призначення останньої в цьому світі. Залежно від матеріалу і способу обробки природної речовини археологи розрізняють різні типи культур. Критерієм обирається принцип обробки і вирощування. В останньому значенні рослинний і тваринний світ поділяють на дикий і свійський, культурний, себто - доцільний у людському вимірі, такий, де людина через діяння природних
Loading...

 
 

Цікаве