WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Ресурси соціального розвитку - Реферат

Ресурси соціального розвитку - Реферат

те, що техніка є не лише засобом чи джерелом матеріального виробництва. Вона функціонує також у відтворенні і створенні суспільних відносин, які мають автономні аспекти. У матеріальному виробництві люди відтворюють своє відношення і до природи, й між собою: місце на виробництві (соціопрофесійний аспект), відносини власності, участь в обміні і розподілі, форми споживання і структуру потреб, ставлення до мети виробництва, а через нього - співучасть у соціотворчому процесі.
Розвиток матеріального виробництва, особливо в сучасному промисловому суспільстві, залежить від рівня техніки і технології. Це впливає на рівень накопичень та вилучень необхідних для формування ресурсів розвитку. Матеріальне виробництво разом з тим продукує вільний час як простір для особистого і колективного прогресу (при відповідному, звичайно, його культурному та освітньому насиченні). Окрім того, люди постійно вдосконалюють техніку регуляції і контролю над відтворенням і творенням своїх власних відносин. Традиції, звичаї, норми моралі і права, цінності - одним словом, будь-які форми нормування і стереотипізації спілкування і стосунків можна розглядати як техніку, призначену для підвищення їх доцільності, довершеності, ефективності. Чим розвиненіша "техніка" людських відносин і діянь, тим менше ресурсів потрібно для їх відтворення. А більше енергії і часу залишається для суто соціотворчої діяльності. У кінцевому результаті все це узагальнюється в техніці соціального управління.
Основою соціального управління є використання наявної інформації задля узгодження індивідуальної чи колективної взаємодії людей. Ефективність управління залежить від двох факторів: технічного і соціального. Рівень першого ґрунтується на якості технічних засобів отримання, збереження, обробки і використання інформації. В їх розвитку було ряд якісних стрибків. Першим була поява письма. Письмові повідомлення надавали державним діям чіткості, стандартності, усували суб'єктивність. Саме тому виникнення писемності і бюрократії значною мірою пов'язані між собою. Остання передбачає знеособлення спілкування, функційність відносин, ієрархію рівнів, у т. ч. і рівнів інформаційних структур. Бюрократію слід розглядати як свого роду соціотехніку - соціальну машину для здобуття, збереження та управлінського використання інформації. Вона передбачає певну технічну організацію праці, розподіл функцій (розмежування виконання і догляду), формує схему руху інформації, способи її збереження, обробки і використання. З появою бюрократії змінюються всі види соціального управління: виробничо-господарського, державного, культурно-ідеологічного. Їх ефективність прямо пропорційна бюрократизованості: чіткішим стає розподіл функцій, рух ін формації, прийняття і виконання рішень. Отже, бюрократизація, є способом раціоналізації і роботи соціальних організацій, через які в основному йде соціотворчий процес.
Організація є насамперед системою засобів, користуючись якою, володар прагне реалізувати свою мету. Система засобів містить матеріальні і людські ресурси. Їх сукупність також можна назвати соціотехнікою. Вона працює за умов наявності підготовлених людей, їх розташування і використання з урахуванням індивідуальних чи групових можливостей, стимулювання (матеріальна, моральна і соціальна винагорода - статус і престиж), контролю та ідейно-психологічної мобілізації. Це те, що в звичайному вжитку зветься кадрами. Потреба у технічних засобах обумовлена характером організації. Для виробничих структур - це знаряддя праці, обміну і розподілу, включаючи збереження, складування і транспортування товарних мас. Для політичних організацій - це засоби соціальної комунікації, пропаганди та агітації. Власне управлінські структури мають особливу потребу в інструментах добування, збереження, переробки і використання інформації, бо остання є основою їх діяльності. У загальному ж вигляді раціональність організації полягає в узгодженості між поставленою метою і використаними засобами.
Негативний аспект бюрократії виявляється тоді, коли технічна організація діяльності стає самоціллю, тобто коли втрачається мета, а засоби функціонують лише для задоволення внутрішніх потреб членів організацій. Тому компетенція кадрів втрачає сенс. Падає роль і технічної озброєності організації, яка використовується у вузько егоїстичних інтересах. І навпаки, чим важливішою є мета діяльності організації, тим активнішою є співучасть кожного її члена в колективних діях, тим більше значення персонального проекту кожного окремого учасника, ширша індивідуальна і колективна ініціатива, ефективніша технологічна організація спільних зусиль, дієвіша система санкцій (винагорода, покарання, контроль), кращий соціально-психологічний клімат, людські стосунки і групова згуртованість. Така організація розуміє себе не як інструмент чужого діяння, а як суб'єкт розвитку. Зі сказаного випливає, що організацію слід розглядати як особливу соціотехніку або ресурс розвитку, її соціотворчий потенціал визначається мірою раціональності. Задля підвищення своєї соціотворчої могутності організація виробляє досить розгалужену технологію соціального діяння. Вона спрямована до інтеграції (асиміляції в колектив окремих індивідів чи міжіндивідних угрупувань), подолання розбіжності індивідуального і колективного, створення робочого психологічного клімату ("духу" організації), ідейно-психологічного згуртування.
Тут багато чого залежить від керівного ядра організації: власної компетентності керівних кадрів, їх ангажованості щодо цілей, технічної озброєності дій і вміння реалізувати можливості технічної організації. Рівень керівництва вимірюється характером ініціативи (діяльне втілення цілей організації і спосіб здійснюваної інтеграції (організації учасників для ефективного спільного використання наявних ресурсів відповідно до обраних цілей). Проблема, однак, полягає в тому, що цілі організації часто нечітко окреслені з об'єктивних чи суб'єктивних причин (невміння,нерозуміння, небажання). Отже, в реальній дійсності керівництво як система соціотехнічної діяльності часто далеке від нормативного взірця або ідеалу. Збочення тут виростають на основі зневажання цілей і акцентації виключно на засобах діяння. Вони мають такі різновиди: формалізм (акцент на усталених діяннях і ритуалах, застосування переважно владного командування і безпосереднього фізичного примусу); утилітаризм (орієнтація переважно на індивідуальну чи групову винагороду, ототожнення зовнішнього примусу і стимулювання), координація (передбачає певну узгодженість зовнішнього примусу, стимуляції, винагороди, справедливого посадового просування, виключно функційну ієрархію статусів, ролей і престижу). Вищим у відношенні до цінностей розвитку є демократичне управління. Всі попередні типи діють тут як підпорядковані моменти. На передній план висувається обрана мета. Керівні кадри (лідери організації) здійснюють владний вплив на основі власних якостей, міри особистого втілення цінностей (мети) розвитку. З цих же причин технологія групового діяння підпорядковується перспективі.
Відповідно до технології управління організації класифікуються наступним чином:
- примусові (характеризуються байдужістю до колективної
Loading...

 
 

Цікаве