WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Ресурси соціального розвитку - Реферат

Ресурси соціального розвитку - Реферат

сукупність колективних дій.
Найбільш звичне вживання поняття техніки щодо сфери матеріального виробництва можна класифікувати наступним чином: власне виробнича техніка (засоби виробництва, предмети, знаряддя та умови праці), транспорт і зв'язок, комерція і сфера послуг, мілітарна техніка, науково-дослідна техніка, технічні засоби навчання і виховання, техніка культурного виробництва і споживання, побутова і дозвіллєва техніка, техніка засобів інформації, техніка сфери управління і т. д. Є сенс розрізняти пасивні та активні різновиди техніки. До першого належать виробничі приміщення, транспортні комунікації (залізниці, канали, мости, гідромеліоративні споруди), засоби зв'язку (телефон, радіо, телекс). Активна техніка складається із знарядь та інструментів праці, допоміжних засобів розумової та управлінської праці, виробничих машин, інструментів і апаратів, засобів посилення фізичної життєдіяльності людини (окуляри, слухові апарати, підслуховуючі пристрої тощо).
У вітчизняній літературі поширене розуміння техніки як сукупності засобів праці в системі суспільного виробництва. Але таке тлумачення техніки дещо звужує її зміст, оскільки поняття "засоби" і "техніка" не є тотожними. Засобами праці можуть бути домашні тварини, земля, органи тіла і навіть весь організм трудівника. Окрім того, мастила всіх видів є засобом праці, але їх важко назвати технікою. З іншого боку, воєнна, побутова та інші види техніки не є засобами праці (виробництва).
Техніка є в першу чергу посередником між людиною і природою. Тому найбільш адекватним її застосуванням є сфера виробництва, процес праці. Якісні перевтілення техніки обумовлені зміною матеріалу і будови знаряддя праці. Історичні типи техніки залежали від зміни матеріалу: каменю на бронзу, бронзи на залізо. Історики розрізняють кам'яний, бронзовий і залізний вік. Структура знаряддя праці тут відносно не змінювалася.
Технологічний спосіб виробництва був ручним. Людина виступала тим енергетичним джерелом, яке приводило в рух знаряддя виробництва. Продуктивність же праці залежала від її вправності, фізичної сили, особистої майстерності і мотивації. Основою соціальної організації праці був принцип механічного додавання чи сумування сил. З технічного боку її можна визначити як просту кооперацію.
Широко вживалася рабська і кріпацька праця. Своєї вищої форми ручне виробництво досягає у міських ремісників, що обумовлено вдосконаленням ручних знарядь і позитивною трудовою мотивацією: в основі визнання і винагороди праці лежала особиста майстерність, фізична вправність і естетичний смак. Але поступово фізична сила людини замінюється енергією приручених тварин, вітру і води (вітрові та водяні млини), хоч якісних змін у ручному виробництві ще не відбувається. Енергія приручених тварин має свої природні обмеження, а енергія води і вітру використовувалась у дуже вузькому спектрі трудових операцій.
У кінці XVIII - на початку XIX ст. відбувається перша промислова революція. Її основою є перетворення знарядь праці: машина витісняє ручний інструмент, тобто широко застосовуються сили природи, а, отже, є потреба у систематичному розвитку природознавства. У системі машинного виробництва людина лише доповнює машину своїми органами праці, стає елементом машинної технології. Виробництво механізується, а відчуження людської праці набуває форми технологічного відчуження. Зростає залежність людини від знаряддя праці - машини при одночасному збідненні самого трудового процесу і розщепленні його на найпростіші операції дуже часто позбавлені очевидного і безпосередньо зрозумілого смислу і призначення.
Еволюція праці промислового робітника проходить наступні фази: професіоналізація (закріплення за конкретними галузями виробництва), технізація (насичення виробництва машинами та їх системами, які складають цілісний процес виробництва), програмування (наявність загального плану роботи, де техніка і робітник є лише його абстрактними виконавськими елементами). Від однієї системи праці до іншої зростає значення не особи робітника, а виробничої організації. Спочатку складається безпосередня адміністративно-технічна організація виконавської праці (тейлоризм). Пізніше попередньо готуються технологічні програми і відповідні їм рішення, команди і розпорядження, які керують самою адміністративно-технічною ланкою виробництва. Паралельно суттєво змінюються принципи формування і визначення професійної кваліфікації в напрямі від виконавської майстерності до вправності в організації, керівництві та управлінні. Змінюються орієнтації промисловості: від виробництва товарів до пропозицій послуг. На розвинутій фазі машинного виробництва виникає потреба у накопиченні суспільних багатств і вилученні з них задля подальшого вдосконалення основних ресурсів розвитку: культури, науки, освіти.
Третій, якісно новий, стан у розвитку техніки спричиняється автоматизацією виробництва. Автомат принципово відрізняється від механічної машини. Він реалізує своє призначення без прямої (безпосередньої) участі працівника. Сукупний робочий механізм перетворюється в однорідний - технічний - на основі єдиного алгоритму взаємодії. Трудівник звільняється від безпосередньої участі у технологічному процесі, стає "поруч" з ним. Домінують ті стадії технологічного циклу, які раніше були допоміжними: передвиробнича і післявиробнича стадія (виготовлення автоматичних засобів праці, підготовка технологічних програм, контроль, регулювання, налагодження). Автомат, на відміну від машини, функціонує передусім на основі інформації, а не енергії. Саме ж виробництво стає предметом контролю і регуляції автоматичних систем. Автоматизовані системи є технічною основою для створення саморегульованих технологій. Спочатку на рівні окремих ділянок виробництва, потім - окремих підприємств, а у перспективі - на рівні єдиного саморегульованого виробництва в цілому. На цій підставі ряд дослідників вважає, що автомат остаточно витіснить людину із безпосереднього виробництва у сферу передвиробничу і післявиробничу. Фактично це означало б знищення фізичної праці, її фабрично-заводського варіанту. Скільки тут точного наукового прогнозу, а скільки безпідставних утопічних сподівань, поки що судити рано. Але зовсім перекреслювати таку перспективу було б недоречним.
Науково-технічний прогрес відбувається нелише шляхом створення якісно нових знарядь праці. Слід брати до уваги і якісні перетворення предмета праці. Промислова обробка охоплює все нові і нові речовини, які людина знаходить у незнаних місцях: глибоко під землею, на дні морів і океанів, інших важко доступних місцях. Одночасно речовина природи трансформується у робочу речовину, технологічний процес. На її основі людина використовує штучні фізико-хімічні процеси. Такі технологічно насичені процеси можуть бути механічними, фізичними (макро- і мікрофізичними), хімічними, біологічними (як біофізичними, так і біохімічними). Сьогодні найпоширенішою є хімічна технологія. Але вона має свої обмеження, насамперед з точки зору екологічних вимог. Тому є виправданими сподівання, що майбутнє - за біотехнологією як екологічно чисте виробництво. Щоправда, перші практичні кроки у цьому напрямі виявили цілком реальні труднощі.
Loading...

 
 

Цікаве