WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Ресурси соціального розвитку - Реферат

Ресурси соціального розвитку - Реферат

оглядовому минулому та частина радянської номенклатури, котра з якихось причин не потрапила в одну із двох інших фракцій. Політико-ідеологічна діяльність залишається для неї практично єдиною можливістю утриматись на престижних соціальних щаблях. Необхідність же боротись за підтримку електорату змушує цю групу раз у раз повертатись до викривального пафосу пролетарської ідеології.
Соціальна енергія в чомусь подібна до атомної: вона теж має витоки у розпаді і синтезі. Перша виникає в результаті розпаду попередньої соціальної структури. В її основі є протест і збурення. Протест проти втрати колишнього становища, роздратування погіршенням ситуації, страх перед невизначеністю сучасного і майбутнього. Другий вид соціальної енергії виникає пізніше як наслідок стабілізації соціальної структури і пов'язаної з нею нової інтеграції.
У сучасному українському суспільстві розпад соціальної тканини переважає. Відповідно до цього формою соціальної активності є обурення, роздратування, страх і ненависть. За таких умов протестуюча ідеологія має значні шанси бути підтриманою. А це означає, що вся можлива ідеологічна палітра суспільства зміщуватиметься саме в цьому напрямі протестуючої ідеології. Це означає, що протестуючою ставатиме й ідеологія тих груп, котрі вже знаходяться на панівних позиціях або на них претендують. Протест за цих умов стає всезагальним. Але група, проти якої він спрямовується, - відсутня. Єдиним адресним ворогом за таких умов стають державні чиновники, виконавська влада. Це полегшується, тим більше, що остання дає реальні підстави для масового незадоволення.
Відсутність в Україні розвинутих класів зовсім не означає зникнення класових конфліктів. Бо якщо функція є, а структур немає, відбувається функційне зміщення, тобто інша структура бере на себе дану функцію. У такому випадку класовий конфлікт переміщується в інший соціальний простір, стає змістом взаємодії інших соціальних груп. Окрім класів, великими соціальними групами є етнос, конфесія, професійна і територіальна групи. Якій деформації піддається ідеологія, ставши ресурсом взаємодії інших, некласових, груп, тобто груп, для яких боротьба за владу і вплив не є звичайною і природною?
У нормальному варіанті етнос ідентифікується через культуру: мову, традиції, звички, пісенний і музичний мелос, перекази, спогади, сказання, професіональну художню культуру. Коли етнос починає функціонувати як клас, його культура перетворюється на ідеологію. Ідентифікація починає здійснюватися не на основі культурного символізму, а на основі словесного дискурсу. Спрямування діяльності набуває негативних вимірів: значення має не усвідомлення подібного, а відображення відмінного, фіксується не наявність, а відсутність, дефіцит. Стверджується не співіснування, а його неможливість за даних умов. Розпочинається активний пошук внутрішнього, а краще - зовнішнього ворога. Його наявність ще більше посилює агресивні начала культури, гальмуючи її гуманітарний потенціал.
Основними культурними здобутками етносу є мова та групова пам'ять - історія. Саме вони і кладуться в підґрунтя ідеологічного дискурсу. Мовна політика і засвоєння історичного досвіду претендують на державний статус і підтримку.
Зрештою, трансформація етнічної культури у класову ідеологію не є складною розумовою процедурою. Це робиться шляхом заміни лише одного складового компонента: замість однієї групи (клас) підставляється інша група (етнос). І тоді класовий інтерес набуває етнічних вимірів (стає національною ідеєю), культура стає спонукальною, вірність класу тлумачиться як вірність етносу, класова опозиція трансформується в національно-визвольну боротьбу,деетнізовані елементи вбачаються як етнічні ізгої (манкурти), класові вожді перетворюються в етнічних героїв, класова експлуатація стає національним гнітом, прагнення до класової диктатури замінюється претензією етносу на повне і безпосереднє державне врядування.
У такій трансформації допускається абстрактна можливість для об'єднання політичної групи (населення певної території, нації - в точному значенні слова) на основі ідентифікації в рамках етнічної культури. Але це передбачає ряд додаткових передумов: такий процес найбільш продуктивний у тій історичній точці, коли відбувається перетворення етносу на політичну націю, тобто на початковій стадії індустріалізації та утворення національних держав. Тобто етнос має бути достатньою мірою ангажованим у власну культуру; основна поселенська структура суспільства - сільська община; етнічні герої мають бути і політичними лідерами; зберігається достатня довіра до панівного класу, який до того ж має бути достатньо консолідованим і здатним на усунення соціальних конфліктів.
В Україні повною мірою не виконується жодна з цих передумов: індустріалізація відбулася на класовій основі, етнос здебільшого втратив почуття кореневої належності, основна маса людей проживає у містах. Етнічні лідери не мають достатнього політичного авторитету, а панівний клас не консолідований та не контролює належним чином державний апарат, користуючись лише мінімальною довірою населення.
Окрім того, як згадувалось, домінуючою ідеологією в Україні нині є протестуюча, котра розрахована на розмежування, а не на консолідацію. А етнічна ідентифікація відбувається на регіональній основі (Захід - Південний Схід). З одного боку, це дещо пом'якшує міжгрупове напруження, бо групи територіально розмежовані, не взаємодіють віч-на-віч. З іншого - є перешкодою на шляху до можливої консолідації на основі інтегрального націоналізму, бо територіальне розмежування закріплює відмінності у способах ідентифікації.
Не менше суперечностей виникає і тоді, коли носієм класового конфлікту стає конфесія. Вона не має, в більшості випадків, рівномогутнього опонента, а релігійна утопія чинить опір перетворенню її на політичну ідеологію. Для цього вона є занадто абстрактною, розрахованою на всі часи і народи, байдужою до конкретного історичного моменту. Але релігійні почуття є глибокими та інтенсивними. Тому були, є і будуть спроби скористатися цією обставиною, підміняючи релігійну віру політичними намірами.
Професійною групою, котра прагне взяти на себе класову функцію в сучасному українському суспільстві, є шахтарі. Для цього у них є ряд об'єктивних підстав: їх становище, порівняно з попереднім періодом, погіршилось особливо різко, вони є досить організованою групою, чому значною мірою сприяє збіг місця роботи і проживання, неспроможність віднайти адекватну роботу у разі закриття шахт, деякі колективні звички і традиції. Проблема, проте, полягає в тому, що в даному разі професійна група перебирає на себе політичні завдання. Частково цьому сприяє той факт, що шахти є державними господарськими організаціями. Тому будь-який виступ гірників одразу ж набуває форми конфлікту з державою як загальним роботодавцем. Діючи проти держави, шахтарі змушені в цих обставинах об'єднувати свої зусилля, виступати єдиним фронтом.
Другим чинником, що активно сприяє швидкому переростанню суто економічної акції у політичний виступ, є позиція господарського і державного керівництва регіону, котре знаходиться в опозиції до центрального керівництва і прагне повернути в цьому
Loading...

 
 

Цікаве