WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Ресурси соціального розвитку - Реферат

Ресурси соціального розвитку - Реферат

конструюється свідомо та цілеспрямовано як результат вияву та осягнення, обґрунтування того загального, що характеризує націю і державу, народ і країну, включення цього раціонального, осягнутого, загального в ієрархічно побудовану систему ідеалів, цінностей, концептуальних конструкцій, програмових положень тощо. З іншого боку, процес ідеологічного виробництва на рівні творення інтегративної ідеології потребує відсікання будь-якого приватного інтересу, можливих претензій, амбіцій тощо на монопольне право представляти етнос, націю, народ, говорити від їх імені, зрікати істини тощо.
Ідеологія може бути розглянута як теоретико-методологічна основа політичної та національної, інтегративної (напрямної) ідеології. Їх співвідношення - це співвідношення теорії і практики, свідомості та дії щонайменше за трьома ознаками: а) ідеологія озброює суб'єктів діяльності розумінням мети та засобів її досягнення, знанням про світ, суспільство, цінності та ідеали, дає директиви для дій; б) об'єднує своїх прихильників у межах формальних політичних структур; в) будучи раціональним утворенням, ідеологія містить також емоційні установки як певну сукупність символів, що мають спонукальне, стимулююче та мобілізуюче значення і виступають засобом інтенсифікації дій політиків, політичних партій та рухів, електорату.
Політична ж ідеологія є адаптованим до завдань політичної боротьби варіантом ідеології, що сповідується, розрахованим на послідовне завоювання довіри виборців, нейтралізацію опозиції з метою досягнення перемоги над своїми основними суперниками. "Ціна" ж перемоги може бути різною залежно від характеру, типу ідеології, правлячого політичного режиму, ситуації в країні та особливо від засобів, що використовуються для досягнення проголошених цілей, ідеалів, ступеня відповідності тактичних заходів, запропонованих стратегічних варіантів розвитку природно-історичного поступу суспільства, його самоорганізаційній здатності, ресурсам і можливостям.
Інтегративна ідеологія може розглядатися як різновид політичної ідеології, яка також зорієнтована на досягнення перемоги (утримання влади), однак збалансованої, урівноваженої в її тактичній і стратегічній лініях політичної поведінки. Остання досягається, зокрема, завдячуючи вмінню, науці, мистецтву знаходити та виражати рівнодіючу інтересів суб'єктів політичної дії, традицій, обрядів, цінностей етносів з метою об'єднання, інтеграції співгромадян у цілісну суверенну країну, забезпечення її оптимального, повнокровного функціонування і розвитку.
Інтегративна ідеологія подібна до утопії. Більше того, вона, як і будь-яка інша варта уваги. Нова ідея, за К. Маннгеймом, має першопочатково утверджуватися як різновид утопічної свідомості. Утопія присутня у кожному соціальному устрої, характерна для кожної історичної доби, у тому числі і для перехідних суспільних станів, модернізаційного розвитку. Її функція полягає, насамперед, у мобілізації громадської думки, включенні соціально перспективних ідей до теле-, радіо-, комп'ютерних мереж, формуванні такого образу України, який би ідентифікувався з самореалізацією особистості, успіхом, добробутом, здоров'ям людини, можливістю реалізувати свої сили, знання, здібності.
Ідеологія політичного центру спрямована на просування національного інтересу шляхом збирання сил з усього вітчизняного політичного поля. Вектором свого розвитку вона спрямована на подолання системної кризи, побудову правової держави та формування громадянського суспільства, гідного облаштування життя народу. Інтегративна ідеологія має створити критичну масу ринкового реформування українського суспільства, підвести масову соціальну базу під курс реформ, його фактичне забезпечення. Зусилля політичних сил мають спрямовуватися на формування такої моделі громадянського суспільства в Україні, в межах якої не тільки забезпечується розширення сфери приватновласницької ініціативи та уможливлюється розмежування приватної та публічної сфер, а й створюються належні умови досягнення згоди, прийняття компромісних рішень із принципових питань розвитку українського суспільства. Це означає, зокрема, що соціальна політика в кінцевому підсумку має орієнтуватися на такий стиль, який передбачає прагнення до консенсусу між урядом, роботодавцями та найманими працівниками. Йдеться, власне, про перехід до розгляду соціального партнерства як базової ідеї конструювання громадянського суспільства, яка ставить за мету узгодження інтересів основних політико-економічних "гравців" - підприємців, профспілок та уряду. Соціально-партнерська модельгромадянського суспільства ґрунтується, як відомо, на повазі до діалогу, готовності до взаємних поступок, досягненні прийнятних рішень замість бажаних, наявності розгалуженої мережі консультативних комітетів між державою та "групами тиску". Очевидні сьогодні і деякі основні чинники, котрі перешкоджають утвердженню системи соціального партнерства як основи майбутнього громадянського суспільства. Це, по-перше, невисокий рівень електоральної підтримки центристських, поміркованих політичних сил. По-друге, економічна залежність та політична слабкість підприємницьких кіл. По-третє, здебільшого формальний характер існуючих профспілкових організацій, неспроможних поки що належним чином впливати на електоральні рішення найманих працівників.
Імперативи модернізаційного розвитку, національні інтереси, європейський вибір України актуалізують ідеї "українського європеїзму" М. Драгоманова та Б. Кістяківського, зусиллями яких обґрунтований у межах національної традиції соціал-ліберальний вектор розвитку. Особлива привабливість зазначеної соціал-ліберальної моделі розвитку для України полягає в тому, що в ній важливе значення надається ефективності та продуктивності людської діяльності, єднанню зусиль заради подолання проблем перехідного періоду. Відповідним чином трансформована і модернізована, вона могла б стати тією парадигмою й аксіологією, своєрідною програмою дій, котра забезпечила б рух у напрямку консолідації українського суспільства.
Ідеологічна доктрина соціал-лібералізму базується на трьох випробуваних історією та часом ідейно-теоретичних платформах (своєрідних "трьох китах") - соціал-демократії, лібералізмові та націоналізмові відповідно до традицій, цінностей та менталітету народу України.
Опорними принципами внутрішньополітичної діяльності модель декларує: а) формування особистості як самодостатнього індивіда, цивілізованого способу життя, призупинення, а в перспективі і подолання "тенденції зростаючих домагань" громадян; б) орієнтацію громадянина на власні сили, здібності і можливості як засоби подолання трансформаційної кризи, досягнення соціально комфортних умов життя, добробуту і процвітання; в) забезпечення оптимального співвідношення соціально орієнтованого ринкового реформування суспільства з програмами державного регулювання, визначення своєрідної "міри" втручання держави в економіку країни, системно-регулюючої та цілеспрямовуючої функцій держави; г) гармонізацію інтересів центру і регіонів шляхом розвитку самоврядування як форми народовладдя; д) реалізацію принципів соціального партнерства, правового захисту, злагоди та солідарності як чинників соціально
Loading...

 
 

Цікаве