WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Поняття соціального розвитку і його передумови - Реферат

Поняття соціального розвитку і його передумови - Реферат

безпосереднього виробництва (соціальну і технічну організацію людей з метою вироблення певного продукту, призначеного для задоволення суспільних потреб), відносини розподілу і споживання. Їх основою є відношення власності, почасти закріплене юридично. Це зумовлює розмежування людей на класи залежно від їх місця у виробництві, відношення до засобів виробництва, участі в обміні, розподілі і споживанні. Економічна стратифікація, що фактично ототожнюється із класифікацією, закріплюється політико-юридичним і культурно-ідеологічним чином. У кожному суспільстві (за виключенням первісного) розрізняють два основні класи, які персоніфікують основне виробниче відношення даної суспільно-економічної формації (рабоволодіння, кріпосної залежності, найманої праці). Всі інші класи вступають у стосунки з основними класами як союзники панівного чи поневоленого класу залежно від свого об'єктивного становища на виробництві, в політичній організації і культурно-ідеологічних процесах. Разом з тим, основні класи персоніфікують суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами. Панівні класи прагнуть зберегти наявні відносини виробництва, передусім форми власності, бо це є об'єктивною передумовою їх панівного становища. Пригноблені класи, уособлюючи потреби продуктивних сил, прагнуть зруйнувати існуючі виробничі відносини, що гальмують їх подальший розвиток. Ця опозиція і боротьба є рушієм суспільного розвитку.
Таким чином, марксизм розглядає виробництво як матеріальну передумову історичного процесу і рушійну силу суспільного поступу. Розвиток у такому тлумаченні не залежить від суб'єктивних намірів соціальних суб'єктів; він є природно-історичним процесом, що розгортається за своїми власними закономірностями. Людина може лише пізнати їх у певному наближенні і використати це знання в соціальній практиці. Тому її свобода розглядається як пізнана і практично втілена необхідність. Разом з тим виробництво є самоціль історичного поступу: заміна одного способу матеріального виробництва на інший відбувається для подальшого розвитку самого матеріального виробництва, бо вдосконалення інших сторін суспільного буття можливе лише на цій основі. З даного твердження випливає, що і змістом, і метою суспільної діяльності є матеріальне виробництво. Людина економічна, таким чином, є базовим типом людської особистості, на ґрунті якої виростає людина політична, побутова, дозвільна, споживацька, культурно-ідеологічна. Нарешті, матеріальне виробництво визнається і за критерій суспільного прогресу: воно показує рівень свободи людини від природи і людини від людини.
В інших історичних типах соціології ставлення до виробництва поміркованіше. Структурний функціоналізм розглядає економічну систему лише як засіб пристосування людини до навколишнього природного оточення. Основною функцією економічної структури визнається адаптивна. І хоч економічна система, за цим визначенням, реалізує і всі інші функції (підтримання цілей, інтеграції, успадкування набутих моделей поведінки), вони є для неї допоміжними, а значить, другорядними. Основним предметом у контексті цієї методології є дослідження економічної поведінки.
Зазначимо, що дослідження соціологів суттєво відрізняється від досліджень економістів. Останні цікавляться питанням, яким чином люди використовують свої обмежені ресурси для виробництва, розподілу та обміну товарів і послуг з метою їх споживання. Економісти досліджують загальний рівень виробництва, його розподіл за різними видами продукції, поєднання різних факторів виробництва (природа, праця, капітал), а також механізми найефективнішої у продуктивному відношенні винагороди. Іншими словами, економічна наука пояснює організацію виробництва, використання ресурсів і розподіл багатств. Соціологія ж розглядає виробничу діяльність як особливий випадок соціальної поведінки взагалі, тобто вивчає його як комплекс ролей і соціальних організацій. Тому соціологія загострює увагу на усталених формах влади і владної організації праці; на системах економічних статусів, ролей і престижу, мережі комунікацій, формальних і неформальних угрупувань у структурі економічної діяльності. Отже, соціологія вивчає, яким чином соціальна організація праці впливає на економічну поведінку і виробничу структуру в цілому. Тому вона зосереджує основну увагу на таких суб'єктивних чинниках, як мотиви трудової діяльності, задоволення працею, технічною і соціальною організацією, форми винагороди, перебування у трудовому колективі, ставлення до виробничих розпоряджень і владного тиску в цілому, ідейно-психологічної стимуляції. Якщо економічна наука вивчає переважно виробництво та обмін, то соціологія - розподіл праці, засобів виробництва, продуктів і послуг, контролю над визначенням мети і засобів її досягнення, статусів і ролей (економічних позицій), необхідного і вільного часу, продуктивного і дозвільного споживання. Цікавиться вона також економічним аспектом соціальної мобільності (професійним і посадовим просуванням політичною і культурно-ідеологічною конверсією економічного становища, статусним споживанням як засобом демонстрації, закріплення і підтвердження досягнутої позиції чи соціальних домагань тощо).
Марксизм цікавиться переважно поведінкою класів як суб'єктів власності, влади та ідеології. Структурний функціоналізм досліджує передусім первинну професійну групу, людські відносини, які тут виникають, та їх вплив на солідарні угрупування в середовищі промислової організації, стан морально-психологічного клімату як фактора поведінки, взаємозв'язок формальних, позаформальних і неформальних стосунків. Досліджується вплив сімейної соціалізації на економічну діяльність, а також зворотний вплив професії та економічного статусу на родинне життя. Аналізові підлягає і взаємозв'язок між групами найближчого оточення та структурою споживацьких установок.
Не оминув структурний функціоналізм і взаємозв'язку економіки та політики. Але його висновки зовсім інші, ніж марксистські, де вони розглядаються як взаємозалежні чинники суспільного розвитку. Причому в марксизмі їх залежність встановлюється раз і назавжди: економіка завжди первинна, політика - вторинна. У контексті структурного функціоналізму проблема так взагалі не стоїть. Тут у центрі уваги політичні зв'язки ділових форм, які розглядаються як спосіб контролю та визначення ціни та обсягів виробництва у монопольних умовах, як механізм концентрації та взаємної конверсії багатства і влади, як інструмент боротьби протидирективного втручання з боку держави. Опозиція і конфлікт також розглядаються не в масштабах всього суспільства, а лише стосовно боротьби підприємців і профспілок, джерел і розгортання конкретних трудових суперечок. Встановлено, зокрема, що страйки відбуваються частіше в умовах процвітання, і, як правило, в окремих галузях виробництва з однорідним складом робітників. Рідше вони мають місце при тоталітарних формах правління і в періоди національних криз. До цього можна додати такі спостереження: якщо криза відбувається в моменти переходу від тоталітарної до демократичної форми правління, що, звичайно, супроводжується кризою влади, то страйки частішають, хоча вони є
Loading...

 
 

Цікаве