WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Поняття соціального розвитку і його передумови - Реферат

Поняття соціального розвитку і його передумови - Реферат

соціального виживання. у деяких сучасних країнах застосовуються різні форми контролю демографічної активності: державне планування, морально-психологічні, відповідна пропаганда і культурно-ціннісна переорієнтація, використання медичних заходів. Такий контроль спрямований як на обмеження, так і на збільшення народжуваності. Це зумовлено конкретними соціально-економічними умовами, політичною стратегією і культурно-ціннісними орієнтаціями даного суспільства. Найоптимальнішим для промислово розвинених країн вважається приріст населення до 25 % на 1 тис. населення, (2-3 дитини в сім'ї). Найефективнішими засобами контролю за народжуваністю володіють держава і церква. У міжнародній практиці відомі випадки, коли їх заходи призводили до бажаних наслідків. Так, у католиків демографічна продуктивність, як правило, вища, ніж у протестантів. Завдяки державному сприянню у Німеччині і Франції було досягнуто помітного приросту населення. Але історії відомі й зовсім інші приклади. Так, в Японії після державного втручання замість передбачуваного зростання відбулося помітне зниження народжуваності.
Звичайно, найвагомішим чинником впливу на зростання чи спад народжуваності є економічний. Мальтус, пов'язавши народжуваність і матеріальне благополуччя, мав деякі підстави. Інша справа, виявити реальне співвідношення. Робоча група Міжнародного центру розвитку у 1959 році спеціально досліджувала цю проблему. На той час світовий індекс зростання людської популяції складав 1,67 %; виробництво продуктів споживання збільшувалося у середньому від 1,7 до 2 % на рік. Отже, обидві величини перебували в досить відносній рівновазі з незначним позитивним індексом виробництва. Але це загальносвітове співвідношення модифікується стосовно конкретних територій.
Його необхідно конкретизувати відповідно до регіонів, до груп країн та ін. У розвинених країнах виробництво товарів споживання переважає над зростанням народонаселення, проте у малорозвинених країнах воно явно відстає (до речі, в Україні зберігається нестійка рівновага, але помітне зниження народжуваності за останні роки ще має стати предметом спеціального аналізу). Що стосується країн, які розвиваються, то для цього є різні причини:
- перетворення цих країн на додаток промислово розвинених регіонів; демографічний консерватизм населення та елітарних класово-кастових структур;
- неефективне державне та адміністративне управління; відсутність накопичень, заощаджень та інвестицій;
- магіко-релігійний і традиціоналістський менталітет основної маси населення.
Взаємозумовленість густоти населення і загального соціокультурного розвитку має конкретні прояви: чим рідше розселення людей, тим вірогідніша колективна власність, зокрема на землю. Однак це лише загальна схема, характерна переважно для Європи (зі Сходу на Захід). Досвід Китаю показує, що зростання кількості населення (до соціалістичної революції) призводило до подрібнення земельних ділянок. Все це свідчить на користь того, що соціоприродні чинники не є визначальними для суспільних процесів. Питання про вплив демографічного зростання на економічний розвиток розглядається з кількох точок зору. Вже йшлося про негативний характер такого впливу з погляду Мальтуса. Є й протилежна точка зору: високий рівень економіки залежить від кількості, переважно від густоти населення. Але й вона не має прямого практичного підтвердження. Найпоширенішою в соціології вважається концепція оптимального співвідношення. К. Маркс, зокрема, обґрунтував закон народонаселення. Сутність його полягає у прямо пропорційній залежності зростання народонаселення від способу виробництва. Згідно з його твердженням, кожен історичний період має власний закон народонаселення. Інші соціологи додають, що кожній конкретній історичній ситуації відповідає свій оптимум населення. Це зовні нагадує Марксову формулу. Однак, це не зовсім так, оскільки історична ситуація, крім промислового чинника, включає і географічне середовище (клімат, флора, фауна, характер земної кори, водні ресурси та ін.), технічний рівень, культурно-ціннісні орієнтації, звичаї, традиції, державна політика і т. д. З цими твердженнями можна погодитися, але з деякою поправкою. Краще вести мову про оптимальне співвідношення ритму зростання народонаселення з ритмом загальної історичної еволюції даного конкретного суспільства.
Надмірна густота населення викликає і додаткові ефекти, зокрема, еміграцію (масову й організовану, як, наприклад, грецька колонізація навколишніх земель; індивідуальну і неорганізовану - на зразок польської, ісландської чи української еміграції у США і Канаду) і територіальні загарбання. Останнє, щоправда, може зумовлюватися й іншими причинами: мілітаристським духом населення чи особливостями зовнішньої політики держави, кочовим способом життя, що потребує все нових земель, економічними причинами, військово-технічними перевагами над сусідами.
Отже, демографічний фактор певною мірою впливає на соціальну організацію суспільного життя та спосіб можливих соціальних перетворень. Але його дія не носить безпосереднього і автоматичного характеру, опосередковуючись соціальною структурою суспільства, ефективністю його соціальних організації і функційною надійністю соціальних інститутів.
4. Виробництво
Виробництво можна характеризувати з різних точок зору. Це процес, на основі якого здійснюється обмін речовин між природою і суспільством. У процесі організованої діяльності людина вилучає природну річ з її усталених зв'язків і надає їй форму, придатну для власного споживання. За таких умов людина діє сама як організована сила природи. Крім того, людина творить штучні засоби діяльності (знаряддя виробництва, техніку і технології) для суттєвого підвищення ефективності власних дій.
Соціологією розроблені різні підходи для аналізу виробництва. Найпоширенішим у вітчизняному суспільствознавстві був марксистський підхід. У ньому матеріальне виробництво - центральна категорія, яка поєднує всю систему понять і відношень. Матеріальне виробництво розглядається як основа людської історії і, в той же час, - її рушійна сила. Праця (продуктивна діяльність) у контексті марксистської доктрини є причиною становлення людини як соціальної істоти, оскільки спрямована на усуспільнення (кооперацію) трудових зусиль, отже, на соціальну організацію діяльності. Як висновок, праця (цілеспрямована активність) потребує розвитку свідомості та мислення, спілкування і творчості, а трудовий досвід успадковується; виникає культура - соціальна пам'ять і організоване між поколіннями спілкування (соціалізація). Іншими словами, марксизм розглядаєлюдину передусім як суб'єкт праці, завдяки цьому вона є суб'єктом пізнання, спілкування і соціальної взаємодії.
Матеріальне виробництво в такому контексті є конкретно-історичною формою організації праці, на основі чого відтворюється відношення людини до природи і відношення людини до іншої людини. Перша складова цього відношення втілюється у розвитку продуктивних сил: суб'єктивних здібностей людини і зречевлених елементів виробництва - техніки і технології. Інший бік проявляється у виробничих відносинах. Вони містять відносини
Loading...

 
 

Цікаве