WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Поняття соціального розвитку і його передумови - Реферат

Поняття соціального розвитку і його передумови - Реферат

об'єктом соціологічного дослідження. Тому однією із вимог соціологічної методології існує необхідність пояснювати соціальне лише через соціальне. Географічні чинники тепер необхідно враховувати: визначити той природний простір і час, де розгортаються суспільні процеси, зважаючи, що суспільство не виникає "із нічого". Для його появи були, а для його розвитку існують і діють такі природні передумови, як зовнішня природа, географічне середовище і природа самої людини. Соціологія, визнавши принцип багаточинникового аналізу, має уникати абсолютизації будь-якого чинника, в тому числі географічного, демографічного, технологічного, економічного чи навіть суто соціального.
3. Народонаселення
Під демографічними факторами розуміють кількість, густоту і внутрішню структурованість населення певної території, що впливає на перебіг і розвиток суспільних процесів. Звичайно, народонаселення значною мірою є наслідком соціальних явищ, таких як тип сім'ї, цінність і престиж репродуктивної діяльності, норми і традиції, економічне становище і політичне регулювання народжуваності. У той же час воно є передумовою соціальної еволюції. Тут особливо важливі обсяг і густота населення.
Кількість і густота населення взагалі є дуже значущими величинами. Тому наука завжди прагнула враховувати їх дію. Так, активізація біологічного життя шляхом простої чисельної концентрації заслуговує на увагу вже сама по собі. Її значення неймовірно зростає і для дослідження людського суспільства, де життя індивіда завжди протікало у певних спільнотах, а ізоляція вважається покаранням.
Для чіткості аналізу будемо розглядати демографічний чинник як незалежну величину, маючи на увазі, що мова зовсім не йде про першопричину у її філософському розумінні. Спроби вважати народонаселення визначальним і єдиним чинником історичної еволюції мали місце в науці. Так, англійський економіст Мальтус висунув гіпотезу, що зростання населення та обсягу виробництва предметів споживання відбувається у різних пропорціях: першого - в геометричній, другого - в арифметичній прогресії. Якби його гіпотеза підтвердилася, то неминучими були б досить прикрі висновки. Об'єктивно такої чіткої закономірності не простежується, хоча є суспільства з дефіцитом або надлишком населення. Та це є наслідком інших, конкретних причин і обставин.
Факт залежності людської спільноти від кількості її членів можна проілюструвати історичним матеріалом. Візьмемо для прикладу первісну общину. Така спільність надзвичайно однорідна в соціопсихологічному відношенні. У ній панує відчуття "ми", а не "я". Тут діє механічна солідарність (гуртування однакових). Частково саме з цієї причини первісна людина ще не відірвалась від пуповини своєї спільноти. У такому об'єднанні ще немає розподілу праці, діє лише статево-вікова відмінність між людьми. Не сформовані і не окреслені соціальні структури з відповідними їм соціальними функціями. Соціокультурна ідентичність ґрунтується на основі співвідношення з предками (культ предків) або на уособленні з певним біологічним видом (рід орла, тигра, лева, змії тощо). Суспільне відтворення панує над виробництвом нових суспільних відносин. В основу соціального управління і регуляції покладено звичай і традиції, які легітимізуються авторитетом волі предків. Общинна злагода тримається на первісній магії або міфічних переказах.
Демографічне зростання призводить до певних суперечностей між людиною і навколишнім оточенням: вичерпуються ресурси споживання, тваринний чи рослинний світ. Це змушує людський соціум вдатися до соціальних (переважно географічних) переміщень або до налагодження суто виробничих відносин з природою (нові знаряддя, організація праці). Суспільний розподіл праці зумовив землеробські та кочові племена. На певному етапі виникає розподіл на розумову і фізичну, управлінську і виконавську діяльність. Суспільство набуває якісно нових ознак.
Така залежність ще помітніша у промисловому суспільстві. З одного боку, інтенсивне графічне зростання, ущільнюючи геополітичний простір і ускладнюючи проблему виживання, активізує науково-технічний і виробничий прогрес. З іншого - створює умови для збільшення населення. На початку нової ери все населення землі складало близько 1 млн. чоловік. 1700 року воно збільшилося до 400 млн.; 860 р. - 1 млрд. 250 млн.; 1920 р. - 1 млрд. 800 млн.; 1950 р. - 2 млрд. 200 млн.; 1958 р. - 2 млрд. 800 млн.; 1975 р. - 4 млрд. чол. 2000 року передбачається 6 млрд.; 2559 року одна людина буде проживати на 1 м2 землі. Щороку населення землі збільшується на 40-50 млн. чоловік.
Щоправда, є одна, ще не зовсім виразна тенденція, яка може внести свої корективи. У промислово і соціополітично розвинених країнах спостерігається суттєве падіння народжуваності. Але кількість населення якоюсь мірою належною охороною материнства і дитинства, порівняно високим рівнем матеріального споживання і реального соціального благополуччя в цілому стабільна. Найвищий приріст населення сьогодні спостерігається в країнах, що розвиваються, будучи наслідком двох чинників: традиційних матримоніальних орієнтацій і відносного покращання матеріального становища та медичного забезпечення.
Обсяг населення і його густота самі по собі є відносним чинником історичного поступу. Більшого значення набуває якісний склад населення:
- вікова структура, особливо обсяг дієздатної його частини; культурна, освітня і професійна підготовка;
- рівень мотивацій, особливо трудових ;
- законослухняність і соціальна дисципліна; правосвідомість і здатність до самоорганізації, особливо у невизначених і екстремальних ситуаціях. Соціальний розвиток розпочинається з визначення історичної перспективи і здатності діяти відповідно до колективного вибору. З цього погляду особливого значення набувають ціннісні орієнтації основної маси населення, його готовність підпорядкувати свою діяльність і весь спосіб життя історичній необхідності. Люди ведуть себе не як абстрактна маса населення, а як сукупність соціальних суб'єктів, зорієнтованих власними і колективними інтересами, особливим баченням історичної перспективи.
В Україні за попереднім переписом 12 січня 1989 р. нараховувалося 51,7 млн. чоловік. З 1959 по 1989 рр. зростання населення відбувалося так: 1959 - 41,9 млн.; 1970 - 47,1 млн.; 1979 - 49,8 млн.; 1989 - 51,7 млн. (Народное хозяйство Украинской ССР в 1988 году. - К.: Техника, 1989. - С. 91). Очевидною є позитивна динаміка. Але останнім часом темпи зростання дещо уповільнилися, а в окремих випадках спостерігається спад (переважання смертності над народжуваністю). Випадковість це чи стійка тенденція - говорити рано, але, безумовно, тривожний сигнал. Спад народжуваності, а особливо переважання смертності над народжуваністю, єоднією з ознак соціальної кризи.
Зростання чи зменшення населення залежить від співвідношення народжуваності і смертності. Допромислові суспільства (а в сучасних умовах - країни, що розвиваються), звичайно, досягають приросту населення шляхом інтенсивної народжуваності. Частково ця культурна традиція бере свої витоки ще в первісних і архаїчних епохах, де активна репродукція населення була основним гарантом
Loading...

 
 

Цікаве