WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Поняття соціальних організацій - Реферат

Поняття соціальних організацій - Реферат

членство,формально визначені винагороди і покарання, регламентується прийом і виключення. Рішення вищих органів є обов'язковими для нижчих. У більшості випадків у таких партіях існує обов'язкова матеріальна підтримка їх діяльності з боку членів партії. Кандидати проходять певний випробувальний стаж, а їх вступ до партій чимось нагадує обряд ініціації, іспит на зрілість чи посвідчення в таємне товариство. Інколи вступ до такої партії супроводжується прийняттям особистих зобов'язань (дотримуватися програми і уставу, бути вірним принципам та ідеям) і навіть клятви. Недирективна партія прагне лише завербувати прихильників своєї програми. Вони перед нею не мають ніяких зобов'язань, окрім демонстрації цієї прихильності.
Слід також розрізняти партії впливу і партії влади. Вони діють у принципово відмінній ситуації і по-різному. Партія впливу лише прагне до влади. Тому передусім активно демонструє свої справжні або уявні переваги: цілей, програми, лідерів, структури і організації, соціальної бази. Вона критично ставиться щодо наявної ситуації, викриває недоліки, обвинувачує своїх супротивників, а щонайперше - партію влади. Вона агітує, веде пропаганду, обіцяє, зваблює, малює історичну перспективу по можливості у привабливому вигляді за умов реалізації власної програми. Така партія не нехтує тим, щоб викликати співчуття, демонструючи справжні чи уявні свої страждання, потерпання, невигідність об'єктивної ситуації, вказує на дискримінацію щодо себе або своїх представників. Така партія особливо акцентує увагу на правилах політичної гри: законах, моралі, справедливості, рівності тощо. У ній переважає влада авторитету. Тому вона схильна висувати і визнавати переважно харизматичних лідерів (мають вплив завдяки особливим персональним рисам). Це - вожді, керівники не за становищем, а за колективним визнанням своєї індивідуальності, минулих заслуг чи майбутніх набутків. Вожді розглядаються як повне персональне втілення ідей, принципів, програми, цілей, дій партії. Стратифікація в середині партії, як і стосунки в цілому, мають скоріше позаформальний, аніж формальний характер. Контроль послаблений, санкції майже не застосовуються (переважно до тих, хто публічно себе дискредитував), винагорода є переважно моральною (популярність, визнання, схвалення).
По-іншому діє партія, що прийшла до влади. Акцент на роз'яснення і пропаганду програми слабшає, бо остання часто є утопічною і може реалізуватися, в кращому випадку, лише частково. Зате збільшуються можливості щодо матеріальної винагороди своїх членів. Тому увага акцентується на внутрішньопартійній стратифікації (критерії, правила і механізми посадового просування), формується система привілеїв, значна увага приділяється минулим заслугам перед партією, стажу перебування в її рядах, вірності ідеям, принципам і привілеям; суворішають правила вступу, зате зростають можливості виключення; жорсткіше регламентується внутрішня дисципліна, владна субординація. Партія прагне позбавитися зовнішнього контролю, а тому відривається від своєї соціальної бази, дистанціюється від навколишнього оточення. Ці тенденції виявляються сильніше, якщо партія володіє реальною владою і не має сильних супротивників. При однопартійній системі та повному контролі над державою ці ознаки набувають найбільш розвиненої форми. Клас, нація або інша соціальна база втрачають контроль над партією, партія - над своїм виконавським апаратом ("внутрішньою партією"), нижчі рівні апарату - над вищими. Вожді перетворюються в авторитарну або деспотичну еліту, права якої безмірні, а обов'язки не визначені. Чим швидше така партія перейде до бюрократії у веберівському значенні, тим краще буде для неї і для суспільства.
Залежно від того, як партія визначає власну соціальну базу, будується її внутрішня структура. Якщо такою базою вона вважає клас, а останній трактує з позицій професійно-виробничого контексту, то її низові структури будуть розташовані на підприємствах, в організаціях, установах. Якщо партія орієнтується на інтерес нації, то розподіл буде відбуватися за територіальною ознакою. Саме за такими принципами формувалася КПРС (класова партія) і німецька націонал-соціалістична партія (націоналістична партія). У всіх інших випадках партія базується на "клубному" принципі (гуртки, товариства, дискусійні об'єднання, групи підтримки тощо).
Культурно-ідеологічні і культурно-просвітницькі організації мають найбільш аморфну структуру. Об'єднання тут відбувається на основі певної цінності (ідея, програма, художній стиль, загальний смак, світоглядні принципи тощо), але цілі, дозволені чи заборонені засоби діяння, внутрішня стратифікація і статуси, роль і престиж, норми, контроль тощо тут не визначені однозначно. Чіткість їх зростає, коли організація стає суб'єктом влади. Але в такому разі вона нагадує скоріше партію (наприклад, пролеткульт) або адміністративний орган держави (наприклад, спілки письменників, художників чи композиторів СРСР).
Отже, соціальні організації є групами цілеспрямованої дії. Мета і засоби її досягнення є їх системотворчими ознаками. Відповідно до цих відбувається виробництво норм, внутрішня стратифікація, визначення лідерства, розбудова ієрархії статусів, ролей і престижу, груповий контроль, критерії ефективності, боротьба, опозиція і конфлікт. Деформація діяльності соціальної організації може відбуватися насамперед з причин збочення цілей або трансформації засобів. Інші елементи деградуючої соціальної організації в основному відтворюють деформацію цілей, засобів або їх разом. Тому соціологічна діагностика соціальної організації спрямована у першу чергу на аналіз цих структурних елементів. Аналіз соціальної організації залежить також від обраних ідейно-методологічних засад.
Література
1. Блау М. Питер. Исследование формальних организаций// Американская социология. - М.: Прогресс, 1972. - С. 98.
2. Гавриленко І.М. Соціологічна діагностика конфліктів// Світ безпеки. - 1994.
3. Гавриленко І.М., Скідін О.Л. Вищий навчальний заклад як об'єкт соціологічної діагностики// Вопросы социологической диагностики высших учебных заведений. - Запорожье, 1995. - вып. 1.
4. Гавриленко І.М., Федій Р.І. Технологія діагностування вищих навчальних закладів// Вопросы социологической диагностики высших учебных заведений. - Запорожье, 1995. - вып. 1.
5. Гавриленко І.М., Скідін О.Л. Прогнозное проэктирование управления воспитательной деятельностью// Концепція національного виховання студентів і шляхи її вирішення в сучасних умовах. - Запоріжжя, 1995.
6. Гавриленко І.М., Цимбаліста Л.Ю. Театр як соціальна організація// Вісник київського університету. - К., 1995. - вип. 1.
7. Гавриленко И.Н. Учебное заведение как первичный элемент социальной организации образования// Социология образования: Учебн. пособ. - К.: МАУП, 1997.
8. Гавриленко І.М., Скідін О.Л. Навчальні соціальні організації// Гавриленко І.М., Скідін О.Л. Соціалогія освіти: Навч. посібн. - Запоріжжя: ЕТТА-ПРЕС, 1998. - С. 256-295
Loading...

 
 

Цікаве