WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перспективні історичні орієнтації в соціології. Цінності і норми - Реферат

Перспективні історичні орієнтації в соціології. Цінності і норми - Реферат

позицій. На рівні глобального суспільства вона (суперечливість ціннісних орієнтацій) сягає певного максимуму. Тут можна говорити швидше про опозиції, аніж про системно пов'язану сукупність позицій. Так, американський соціокультуролог Д. Белл вважає, що сучасне суспільство утримує в собі ціннісні суперечності, що важко розв'язуються: ефективність - бюрократична раціональність, свобода - державна бюрократія, індивідуалізм - масове споживання, розвиток індивідуальності - жорсткість культурних стандартів (насаджувана засобами масової інформації), економічна нерівність - юридична рівність, зростання контрольних і регламентивних функцій держави - недоторканість особистих прав і свобод і т. д. Ця внутрішня суперечність і конфліктність є симптомом, на думку автора, появи в надрах існуючого принципово нового (постіндустріального) суспільства, здатного розв'язувати такі протиріччя.
Норми - це практично діяльний, модельний аспект цінності. Вони забезпечують регулярність і регулятивність соціальних відносин і форм діяльності, надають однозначності та визначеності статусу і ролі. Норми передбачають фіксовані правила і рамки діяльності, а також процедури стосунків і способи розв'язання суперечностей чи конфліктів. Норми утримують у собі сукупність писаних і неписаних правил, дозвіл і заборону, заохочення і покарання, санкції. Вони містяться в звичаях, реальних структурах повсякденного буття, традиціях, звичках, способі життя, усталених вербальних та інших формах комунікації.
Будь-яка соціальна група керується як ціннісними орієнтаціями, так і відповідними нормами діяльності. Стверджувані санкції мають позитивну (заохочення, дозвіл, стимуляція, мобілізація і т. д.) або негативну (покарання, попередження, символічний чи ідейно-психологічний тиск, шантаж, загрозу застосування сили та ін.) спрямованість. Санкції включають як чітко і відповідно фіксовані форми покарання, так і менш визначені, де кара набуває соціально-психологічної форми (презирство, ізоляція, виключення із соціального кола, демонстративна байдужість та ін.). Лише з перетворенням цінностей у норми соціальне життя набуває регулярності, однозначності та прогнозованої (колективні очікування) передбачуваності. Усе це сприяє створенню соціального порядку: впорядкованості, усталеності, ритмічності, регулярності, передбачуваності, одноманітності в соціально необхідному обсязі. На нормах ґрунтуються механізми і дія соціального контролю. Особливого значення дії соціального контролю надається в американській соціології.
Між соціальними нормами і колективною (громадською) думкою існують складні і суперечливі стосунки. Якщо розбіжність між нормами і громадською думкою сягає вище статистично пересічного значення, то можна з певністю сказати, що таке суспільство знаходиться у стані кризи, переживає перехідний період, де борються старі і нові форми соціального порядку. За звичайних умов колективна думка підтримує існуючі норми, чинить тиск на окремого індивіда чи групу задля їх виконання. У такомуразі можна сказати, що саме суспільна свідомість відіграє управлінсько-регулятивну функцію, перетворюється в різновид соціального контролю, його метою є досягнення конформної поведінки.
Ефективність колективного тиску досить обґрунтована. З цього приводу були проведені спеціальні дослідження. Скажімо, експеримент Асха полягав у тому, що вся група, за винятком одного, була у попередній домовленості з експериментатором відносно своєї реакції на задану ситуацію. Досліди довели, що майже третина перевірених схилялась на користь групової думки, хоч їх індивідуальне сприйняття свідчило зовсім про інше. Експеримент Шеріфа дещо відрізнявся. Група опитувалась у двох різних ситуаціях: затемненій і освітленій кімнаті. Завдання полягало в тому, щоб виявити залежність між більш індивідуалізованою (затемнена кімната) і більш колективізованою ситуацією. Досвід показав залежність індивідуальних реакцій від звичайної фізичної (більш явної в освітленій кімнаті) присутності групи. Одна з модифікацій такого експерименту - робота з індивідом окремо і в групі. Експеримент, схожий з експериментом Асха, але в ньому визначалася залежність індивідуального сприйняття пахощів від групової думки. Мільграм провів порівняльне дослідження міри конформності поведінки у французів і норвежців. Останні виявились більшими конформістами, аніж французи. Отже, можна вважати залежність індивіда від групового оточення встановленим фактом і в певній мірі законом суспільної поведінки. Цей механізм широко використовується в процесі соціалізації (навчання і виховання).
Соціальну ситуацію, коли норми втратили свою ефективність, Е. Дюркгейм назвав аномією (ненормована, асоціальна, безнормна). Вона може виникнути з причин об'єктивного зникнення регулятивних норм (розпад соціальної тканини, суспільна криза або надто швидкі структурні перетворення) або з причин внутрішньої конфліктності норм, а також статусів і ролей, їх невідповідності між собою. Можливий і такий випадок, коли індивід або не бажає, або не може наслідувати нормам.
Аномія лежить в основі девіації, патологічного відхилення соціальної поведінки. Наявність аномії Е. Дюркгейм вважав показником розриву суспільних зв'язків, деформації соціальної солідарності чи контрольних інституцій, які забезпечують обов'язковість соціальних норм. У його очах це безумовна патологія. Але сучасний американський соціолог Р. Мертон вводить більш тонке розмежування. Він розрізняє делінквентів нижчого і вищого ґатунку. Причина відхиленої поведінки перших випливає із неможливості досягти законної мети законними засобами, делінквенти другого порядку ("інноватори", "бунтарі", "революціонери") прагнуть ствердити нові цінності і започаткувати нові засоби їх досягнення, тобто ввести нові правила соціальної гри.
У загальному вигляді норми можна поділити на норми права, норми -соціальні моделі, моду, норми - суспільні потреби. Норми права є найбільш зовнішніми, чітко й однозначно фіксованими правилами поведінки. Із соціологічної точки зору вони можуть розглядатися як об'єктивні показники (індекси), за якими можна судити про ціннісні орієнтації суспільства і стан його свідомості. Вони забезпечують стабільність суспільства, захищеність індивідів і груп, ефективно регулюють стосунки між людьми, особливо майнові. Вони одночасно свідчать і про стан суспільної свідомості, і про характер соціальних структур та інституцій. Еволюція норм права відбувається паралельно і в певному взаємозв'язку з суспільними змінами, особливо інституційними. Підґрунтям, витоком і підтримкою норм права є звичаї, традиції, спосіб життя, громадська думка, культура та історична пам'ять певного соціуму. Але найбільш тісно вони пов'язані з державою. Іноді правові органи вплетені в політичну організацію, невід'ємні від її структури. В інших випадках - винесені за її межі. Держава в такому разі є підпорядкований праву інститут. У цих умовах виникають опозиційні концепції держави і права. Скажімо, в марксистській традиції право розглядається як політична воля панівного класу, що сприйняла юридичну форму. У функціоналізмі система права розгляддається як така, що має свою особливу функцію (інтеграція), а політична система - свою (підтримання стабільності цілей). У сучасній соціології справедливо вважається, що відокремлення судової та законотворчої влади від виконавської робить політичну систему більш ефективною, демократичною і справедливою. За умови, коли виконано ряд інших вимог (коректність закону, ефективність судових відправлень, рівень правосвідомості, традиції, економічні стандарти життя), такий характер
Loading...

 
 

Цікаве