WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перспективні історичні орієнтації в соціології. Цінності і норми - Реферат

Перспективні історичні орієнтації в соціології. Цінності і норми - Реферат

визначається держава, в ідеократичних - церква або якийсь її еквівалент, в демократичних і споживацьких - сім'я, в ліберальних і просвітницьких - школа.
На думку Ф. Клюкхорна, всі можливі системи цінностей базуються на одному і тому ж фундаменті. У них містяться відповіді, які дає певне суспільство на фундаментальні світоглядні проблеми: що є людина, відношення між нею і природою; визначення як вищої цінності певного виміру часу (минуле, сучасне і майбутнє); ієрархізація видів людської діяльності; сприйняття та оцінка існуючих суспільних відносин і соціального порядку. Характер відповідей і спосіб узагальнення їх у певну систему створюють особливу систему цінностей. Відштовхуючись від них, можна судити і про саме суспільство.
Якщо з цих позицій розглянути промислово розвинені суспільства західної демократії, то побачимо, що тут панують такі цінності: свобода (конкретизована як сукупність індивідуальних прав) і рівність (конкретизована як рівність можливостей). З них випливають більш конкретні позиції: індивідуалізм (у більшій чи меншій мірі легалізований), особистий розвиток, дозвілля, незалежність, громадська ангажованість, співучасть, ефективність, раціональність, матеріальний достаток, праця (як джерело прибутку та стабільності існування), сім'я, вільний час і т. д.
Системність цінностей не виключає внутрішньої суперечливості між її окремими елементами. Цінності розташовуються в певній опозиції, тобто як певні альтернативи: добро - зло, матеріальне - духовне, приватна - колективна власність, свобода - необхідність, рівність - нерівність, справедливість - несправедливість і т. д. В одних випадках така опозиція є зовнішньою. Це виглядає так, що різні суспільства втілюють цінності, привабливі для них, а протилежні їм відкидають або приписують своєму супротивнику. Холодна війна у сфері ідеології призводила, зокрема, до того, що кожна система прагнула монопольно оволодіти найбільш привабливими цінностями, а при наявності протилежних їм звинувачувала свого супротивника. Їх взаємна оцінка рухалася в межах опозиції "вільне - невільне", "закрите - відкрите", "демократичне - тоталітарне" суспільство.
Внутрішню когерентність забезпечує основна цінність, на якій базується ієрархія всієї системи і якою визначається той інститут, котрий контролюватиме внутрішню інтегрованість, стабільність, впорядкованість, відтворення і втілення в історичному часі. Виділивши основну цінність і домінантний інститут, можна дати загальну характеристику суспільства: релігійне, демократичне, тоталітарне, егалітарне і т. д. Внутрішня єдність системи цінностей забезпечується також тим, що опозиційні елементи співіснують окремо. А. Токвілль вважав, що США є одним із гарантів свободи, завдячуючи розмежованості моралі і права та відповідних контролюючих інституцій: церкви і держави. У загальному вигляді можна сказати, що чим більше внутрішньо диференційованим є суспільство, тим внутрішньо суперечливішою буде його система цінностей. Тобто воно буде плюралістичним у культурно-ідеологічному відношенні. У такому суспільстві більшою має бути взаємна толерантність, амплітуда припустимих коливань індивідуальної та колективної поведінки, більш розвинені ігрові форми діяльності (художня творчість, іронія та самоіронія, карнавальна і сміхова культура), за допомогою яких суспільство трансформує свої суперечності тп напругу, робить чужу позицію більш зрозумілою, сприйнятливою і терпимою. Можна сказати, що ціннісна поведінка індивідів, груп і навіть глобального суспільства хитається між суперечностями та опозиціями за принципом маятника. Дж. Гурвич називав цей феномен ціннісною амбівалентністю.
У післявоєнний період промислово розвинуті країни Заходу пережили суттєву трансформацію ціннісних орієнтацій. Класичному капіталізму була властива сувора заощадливість, етика утримання і працелюбства, святість приватної власності, жертвенне ставлення до бізнесу (як особистого покликання згідно етики протестантизму), оцінка праці як долі, сексуальний аскетизм, моральний ригоризм і нетерпимість до будь-якого порушення забобон і т. д. У зв'язку із зростанням кількості найманих працівників, підвищенням економічних стандартів життя, збільшенням вільного часу і дозвільного сервісу, концентрацією населення у містах, заміною сільської общини міською агломерацією, а тому деперсоналізацією та анонімністю спілкування і контролю, медичною і соціальною захищеністю основної маси населення та ін. відбувається суттєве переосмислення сенсу і способу життя. Виникає масове споживання, в т. ч. такий його різновид як демонстративно-статусне споживання (підтвердження на основі споживацьких стандартів своїх амбіцій або досягнутої соціальної позиції).
Новітність, самобутність, оригінальність як принципи поведінки поступово замінюють звичний конформізм, одноманітність і зовнішній послух. Знецінюється самоцінність праці і бізнесу. Дослідження, проведені у США, свідчать про такі тенденції в структурі ціннісних орієнтацій молоді 80-х років: у 1969 р. орієнтувалось на патріотизм 35 % опитаної когорти, в 1973 р. - лише 19 %. Цінність релігії тоді ж визнавали 38 %, цей показник знизився до 28 %. Падає престиж матеріального достатку: в 1973 р. цінність грошей визнавали лише 20 % опитуваних. Тоді як цінність сексуальної свободи зросла до 67 % (проти 43 % в 1969 р.). Те ж саме спостерігалось серед нестудентської молоді, хоч статус офіційних цінностей тут залишається порівняно вищим: 40 % визнавали цінність патріотизму, 42 % - релігії, 26 % - грошей, 47 % - сексуальної свободи. Але коли мати на увазі, що ці ж показники в 1969 р. були значно вищими (60 % сповідували патріотизм, 64 % - релігійні цінності, 46 % - культ грошей і лише 22 % - сексуальну свободу), то падіння дієвості пуританської чи протестантської етики стає очевидним. Саме на це звертає увагу відомий американський соціолог Д. Янкелович. Він виявив, зокрема, що замість традиційного розуміння праці як обов'язку або покликання тепер звертається увага на її привабливість і можливості для самоствердження (77 % опитаної студентської і 65 % нестудентської молоді). Критерій же заробітної плати у студентської молоді помітно знизився. "Традиційно успіх в американському способі життя, особливо робітників, - пише Янкелевич, - означав гроші, економічну стабільність, престижний статус і можливості соціальної мобільності для дітей. Тепер же навіть для значної частки нестудентської молоді, у т. ч.робітничої, основними складовими успіху стали самоздійснення особи та якість життя".
З цими висновками перегукуються аналогічні дослідження, проведені у Франції. Результати опитування серед молоді за проектом "Французи напередодні І975" свідчать, що більшість із них віддає перевагу чуттєвому досвіду перед розсудковим, невербальним формам комунікації, прагненню наблизитися до природи. В їх ціннісних орієнтаціях переважає пафос самоцінності і самодостатності особистого існування, орієнтація на східну культуру, філософію і релігію. Щоправда, ці дані отримані в умовах того резонансу, який викликав у США і Західній Європі молодіжний ліворадикальний рух 1964 - 1972 рр. Молодь промислово розвинених країн 90-х років демонструє більшу схильність до посадової кар'єри, грошового успіху, споживацьких стандартів і матеріальної стабільності.
Слід зауважити і таке. Системність цінностей зовсім не означає абсолютну когерентність і логічність всіх її складових елементів. Це може бути властивим для досить обмеженої у кількісному відношенні людської спільноти. З її навіть простим фізичним ростом збільшується внутрішня суперечливість окремих ціннісних
Loading...

 
 

Цікаве