WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Історичний поступ. Еволюція соціальних систем - Реферат

Історичний поступ. Еволюція соціальних систем - Реферат

детермінізму.
Організація праці будується на основі владного примусу, але містить значний обсяг еквівалентної матеріальної винагороди. В статусно-рольовій і престижній структурі переважають економічна і владна позиції індивіда і групи. Накопичення здійснюється насамперед як індивідуальні, колективні або державні заощадження, переважно у товарно-грошовому вигляді.
Проте певного суспільного значення надається культурному і соціальному капіталу відповідного статусу і престижу. Значна частина населення (у США - близько 30 %) знаходиться нижче рівня бідності, тобто у стані соціального виживання, задовольняючи переважно елементарні потреби. Останні фіксуються системою розподілу і споживання матеріальних благ. Тому соціальна рівність як ціннісна орієнтація ґрунтується на основі розподільчих механізмів. А в постпромисловому суспільстві, за визначенням, орієнтація спрямована на задоволення природних потреб, є не нормою, а патологією, розглядається як щось протиприродне.
Товарне (капіталістичне) суспільство значною мірою знижує позитивну якість усіх показників. Накопичення тут тотожне розподілу і еквівалентне комерційно-фінансовим заощадженням. Заможні верстви населення здійснюють його через перетворення авансованого капіталу в додаткову вартість; найбідніші прошарки - шляхом мінімізації споживання.
Ієрархізація тісно прив'язана до виробництва, тому класи виглядають приблизно так, як їх визначив марксизм. Має місце безпосередній продаж робочої сили, розумових та духовних здібностей, а також насильницьке (підтримуване державною владою і правом) привласнення чужої праці та її продукту.
Культурна модель орієнтована на розподіл, ієрархізація відбувається переважно як економічна, політична та ідеологічна класифікації. Класова структура тяжіє до дихотомії, конфлікти мають антагоністичний характер і супроводжуються економічною, політичною та ідеологічною боротьбою.
Соціальна мобілізація стимулюється активізацією споживання. Задоволення потреб жорстко регулюється і контролюється державним втручанням. Суспільні відносини підлягають політичному наглядові, а сама держава діє як колективний орган економічно панівного класу задля насильницького розподілу праці та її продукту.
Наука використовується як джерело технічних інновацій. Історичним суб'єктом (носієм системи історичних дій) є геополітично об'єднана нація. Це обумовлює появу таких утворень, як держава-нація, національний консенсус, національна культура, національна освіта, національний розвиток.
Отже, соціальна мобілізація в національному масштабі здійснюється через державний примус та державну ідеологічну пропаганду.
Ієрархізація ґрунтується на економічних критеріях і владно-правових засадах. Соціальна позиція залежить від приватної власності, тому статус визначається як сукупність прав і обов'язків, опосередкованих майновим станом. Потреби встановлюються не прийнятими стандартами споживання, а відповідно до соціально-економічного становища, яке почасти успадковується. Звідси - особливе значення способу життя, яке розглядається як функція від соціального стану.
Культурна модель за таких умов співпадає з політичною організацією, тобто її цілі та орієнтації утримуються у символах держави. У тісному взаємозв'язку перебувають також ієрархізація і власність, соціальна мобілізація і товарно-грошовий обмін, потреби і спосіб життя.
Аграрне суспільство, як історична передумова індустріального, характеризується накопиченням, що є наслідком економії, обмеження споживання. Вилучення з нього безпосередньо спрямовані на виробництво засобів виробництва (машини, механізми, апарати, окультурення землі, посівного матеріалу, сільськогосподарського реманенту та ін.). Людина розглядається як засіб виробництва, її соціалізація відбувається за умов розподілу суспільної праці і соціально-класового розмежування.
Культурна модель цілком прив'язана до споживання, яке жорстко детермінується соціальним становищем і походженням.
Ієрархізація є наслідком насильницьки здійсненого розподілу за соціальним станом, обсягом власності, влади, споживання, привілеїв, способом життя, рівнем культури і освіти.
Соціальна мобілізація відбувається лише на основі легітимізованого розподілу. Історичний суб'єкт визначається через релігійну або культурну приналежність. Споживання здійснюється на основі виробництва, місце в якому визначається походженням, власністю і привілеями. Прояви історичності послаблені, перспектива вбачається в релігійному утопізмі, фольклорі, міфотворчості. Тому релігія вважається монопольним володарем і носієм історичної перспективи, форми усвідомлення минулого та інтерпретації сучасного. Одночасно вона є метасоціальною основою існуючого порядку (як тотальне заперечення безладу), інструментом суспільної згоди, основним каналом соціальної комунікації і соціалізації. Релігія в аграрному суспільстві організовує зміст і ритміку використання часу, є колективниморганізатором і мобілізатором.
Ієрархізація має тут суто функційне призначення. Тому кожен соціальний стан - це сукупність прав, обов'язків і привілеїв; інакше - чітко окреслена соціальна функція. Релігія використовує це з метою соціальної мобілізації на основі закликів до реалізації певного соціального статусу, рольової інтерпретації в межах наданих прав і обов'язків.
Потреби вищих прошарків зумовлені прагненням до розкішного та демонстративного споживання, а основної маси населення - обмежені необхідністю фізичного виживання. Класові конфлікти не тільки не легалізовані, але й фактично не відчутні, бо соціальні стани досить розмежовані у просторі і часі. Соціальний протест тут виявляється у формі голодних бунтів та інших крайніх спроб насильницького перерозподілу суспільних багатств або у вигляді релігійної реформації та сектантства.
Проведений аналіз засвідчує, що перед нами не лише різні тлумачення соціальної системи. Це - принципово відмінні типи соціології, орієнтовані на дослідження різних історичних ситуацій: стабільного суспільства, антагоністичного суспільства; вже не гостро антагоністичного, але ще не досить стабільного суспільства.
Кожне з цих суспільств має різну історичну перспективу і тому потребує особливих форм самоусвідомлення, в тому числі засобами соціологічного аналізу. Яку саме методологію обирати, залежить не стільки від соціолога, скільки від тих конкретних історичних обставин, у просторі яких розгортається його наукова діяльність. Аби не помилитись у визначенні даної ситуації, соціолог має володіти всією сукупністю вироблених соціологією наукових засобів і мистецтвом їх застосування для діагнозу і прогнозу.
Як застосувати розглянуту нами методологію до визначення загального історичного поступу? Якщо обернути запропоновану схему навпаки, то отримаємо фактичний історичний поступ західноєвропейського суспільства у новітній час. Воно об'єктивно рухалося від аграрного (феодального, патріархального - в інших інтерпретаціях) до сучасного промислового суспільства через капіталізм, товарне виробництво, індустріалізацію, урбанізацію, раціоналізацію суспільного управління і на цій основі - всієї системи історичних дій.
Багато зарубіжних дослідників вважають, що попереду нас чекає постпромислове суспільство, характерні ознаки якого були висвітлені.
Є певні підстави припустити, що такий напрямок історичного руху дійсно є визначальним. Проте зовсім не обов'язковим і фатально незворотним для всіх без винятку країн. Одні з них переживають стан соціальної кризи і дезорганізації, інші - зайняті проблемами стабілізації, модернізації, вирішення проблем трансформаційного періоду.
Отже, конкретні перспективи кожної країни визначаються саме її історичною ситуацією, котра має бути всебічно дослідженою, в тому числі соціологічними засобами. Останнє ж слово належить не соціологу, а народу, котрий має обрати своє майбутнє, виходячи як із тверезого аналізу, так і з власних мрій, сподівань і надій на краще. А призначення соціологів полягає в допомозі вибору історичної перспективи.
Loading...

 
 

Цікаве