WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Біографічний метод у соціології - Реферат

Біографічний метод у соціології - Реферат

дослідженні й вирішенні соціальних проблем. Після бурхливого захоплення ним в 20-30-х рр. (у США, напр., навіть видавався для широкої публіки спеціальний журнал) біографічний метод поступився місцем більше загальному соціально-психологічному підходу. Застосування біографічного методу зв'язане зі специфічним розумінням предмета соціологічного дослідження, яке не може відволіктися від аналізу установок, мотивів особистості, від ролі суб'єктивних елементів у соціальних процесах. Із цим зв'язані як достоїнства, так і недоліки біографічного методу: відсутність репрезентативності; суб'єктивна скрашеність спогадів, незнання соціального явища в цілому.
3. ОПИС БІОГРАФІЧНОГО МЕТОДУ
Біографія як життєпис видатної людини по праву вважається одним з найстарших художньо-публіцистичних і наукових жанрів. Життєпис як форма наукового дослідження й життєвий шлях людини як його предмет зустрічаються у філософії, соціології, історії науки, психології й інших гуманітарних областях. Це не дивно, оскільки кожна з даних дисциплін намагається по-своєму відповісти на питання, що стосуються обставин і сутності людського буття, а виходить, неминуче винна торкатися проблеми індивідуального життя. Дивує скоріше інше: інтерес до життєвого шляху з боку гуманітарних наук поки явно недостатній.
Свідоме або неусвідомлене прагнення до пошуку в житті іншої людини орієнтирів для побудови власного життєвого шляху є однією із причин популярності біографічного жанру, коли мова йде про художні біографії, основна мета яких саме й укладається в тім, щоб служити дороговказною ниткою й прикладом для самовдосконалення й самовиховання молоді.
Так, для соціолога аналіз біографії - це один зі способів дослідження життєвого шляху представника певної соціальної верстви в конкретну історичну епоху. Біографічний метод у соціології дозволяє виявити закономірності прояву суспільних процесів в індивідуальному житті, а також механізм перетворення подій одиничного життя в тенденції суспільного розвитку.
При обробці біографічного матеріалу окремі біографії як би накладаються одна на одну, у результаті чого загальні для всіх їх моменти виступають особливо яскраво, а все нетипове, сугубо індивідуальне відкидається.
Для цілей соціологічного дослідження використаються також біограми, які американський соціолог Т. Абель визначає як розповідь про власне життя, написану людиною, що представляє певну соціальну групу й складену відповідно до певної схеми, заданої соціологом. При цьому одна біографія - це ще не біограма, вона стає такий лише серед біографій інших членів тієї ж соціальної спільності. Тому біограма, на думку Абеля, цікава для соціолога, тоді як історія життя - для психолога.
Незважаючи на зусилля, що вживають у даному напрямку, соціологічний аналіз життєвого шляху науковця як представника особливої соціальної групи як на сучасному, так і на історичному матеріалі зустрічається вкрай рідко. У цьому зв'язку можна згадати лише спробу побудови біограм відомих польських учених. Дана робота із суті представляє особливий рід біографічного довідника, витриманого в єдиній строгій схемі й утримуючого майже винятково фактографічний матеріал без його інтерпретації. Залишається тільки шкодувати про те, що в соціологів ще не дійшли руки до цієї проблеми. Хоча на багато питань, пов'язані з побудовою соціальної політики відносно науки, було б легше відповісти, маючи соціологічну картину типового життєвого шляху типового науковця.
В історико-наукових дослідженнях біографії вчених одержали, мабуть, найбільш широке поширення й по праву вважаються одним з основних наукових жанрів. У них, на відміну від соціологічного підходу, аналіз націлений на біографію не типового, а видатного вченого. З погляду історика науки життя неабиякого вченого - це саме по собі історична подія, якийсь поворотний момент у розвитку наукового знання. Особливість історико-наукового підходу до вивчення життя людини науки полягає в тому, що він зосереджений в основному на "життєписах" певних наукових ідей, втілених у біографіях їхніх конкретних носіїв. У подібних біографіях розвиток науки подано переважно як процес нагромадження знань, у рамках якого вчений виступає не стільки як жива особистість, скільки як персоніфікація логіки розвитку науки, як її агент, через діяльність якого об'єктивні закономірності втілюються в реальну дійсність.
Отже, сутність біографічного методу у першому його значенні полягає в тому, щоб відповістити на запитання, з яких подій життя й за допомогою яких механізмів народжується конкретна особистість і як надалі вона сама будує свою частку. Як особливий методичний принцип психологічного аналізу біографічний метод укладається в реконструкції значимих для особистості подій і виборів, вибудовуванні їхньої причинно-наслідкової послідовності й виявленні їхнього впливу на подальший плин життя.
Однак аж ніяк не всяке використання біографічних даних для дослідження психології вченого служить меті реконструкції його особистості через історію життя. І отут мі підходимо до іншому значенню, у якому поняття біографічний метод, мабуть, найбільше широко представлене в психології. Під біографічним методом мають на увазі також будь-яке використання біографічних матеріалів - автобіографій, щоденників, свідоцтв очевидців, біографічних опитників і ін. - для найрізноманітніших дослідницьких і практичних цілей. Серед цих цілей Г. Олпорт називає збір феноменологічних даних, вивчення розумового життя дорослих, складання різних топологій, ілюстрування певних теоретичних положень психології й багато інші.
Таким чином, біографічний метод використається також для позначення інструментальної техніки й джерела одержання інформації про індивідуально-психологічні особливості, і як методика збору даних може застосовуватися як з метою наступної реконструкції життєвого шляху, так і для рішення інших завдань.
Нарешті, у своєму третьому, найбільш вузькому значенні, біографічний метод - це одержання відомостей, що цікавлять соціолога, із уже наявних біографічних довідників, збірників і т.д. Так, наприклад, К. Кокс, Р. Кэттелл, Дж. Кэттелл використали подібні біографічні джерела для виділення рис, властивих творчої особистостей. На основі що були біографій видатних людей мистецтва й науки Н. Э. Пэрна намагався виділити закономірності творчих циклів протягом життя, Зв'язуючи підйоми творчості з ритмічністю протікання всіх фізіологічних і біологічних процесів, він припустивши, що піки творчості настають через кожні 6-7 років. Як матеріал для підтвердження своєї гіпотези Пэрна використавбіографічну літературу. На основі життєписів він проаналізував продуктивність, а також значимі події творчого життя певного кола творчих осіб. Відповідно до його подань, події творчого життя відбуваються поза прямою залежністю від зовнішніх обставин і факторів. Втім, ця незалежність взагалі відрізняє творчих людей, оскільки вроджений характер креативної здатності, був для Пэрна зовсім очевидний. Відповідно до його поглядів, життєвий шлях генія - це розгортання закладеного в людині таланта, обумовлена універсальними біопсихологічними (а може бути навіть космологічними) закономірностями існування. Таким чином, Пэрна застосовував біографічний метод у своїх дослідженнях як би двічі: використовуючи біографічні довідники як вихідний матеріал для аналізу, але також і як певний методологічний підхід до побудови концепції життєвого
Loading...

 
 

Цікаве