WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія економіки як наука: об’єкт, предметна сфера та функції - Реферат

Соціологія економіки як наука: об’єкт, предметна сфера та функції - Реферат

грiшми, грошовим способом привласнення. Однак вiдбувається i прямий обмiн продуктами - бартерна тортiвля. iз соцiологiчного погляду обмiннi вiдносини утверджують соцiальний компромiс, соцiальну рiвновагу мiж великими групами людей - виробниками, продавцями i покупцями, що рiзняться своiми iнтересами, але мають потребу один в одному.
Четверта група економiчних вiдносин - вiдносини у сферi споживання задля задоволення безпосереднiх потреб людей як споживачiв. Цi вiдносини концентруються i обертаються навколо своєї особливої "осi"- спожинчих вiдносин. Що ж вони собою являють? Це практичне, цiлеспрямоване, зумовлене потребами ставлення iндивiда до засобiв задоволення соїх потреб, iнтересiв, що передбачас наявнiсть цих засобiв та умiння користуватися ними.
Ця група економічних відносин складається з кількох підгруп: відносини між споживачем і виробником, що реалізуються в домашньому господарстві як доведення продуктів суспільного виробництва до остаточної споживчої форми; відносини відповідальності споживача перед виробником, наприклад, за технологічну правильність експлуатації тих чи інших виробів, пристроїв, машин та строк гарантій; відносини споживача з пiдприсмствами торгiвлi, громадського харчування, сервiсу, транспорту, зв'язку, закладами культури, спорту, охорони здоров'я та iн.; вiдносини мiж споживачами; нормативнi вiдносини. Якщо економiчнi вiдносини дослiджувати з погляду їх суб'єктної структури, то слiд видiлити чотири соцiальних типи їхнiх носіїв (суб'єктiв): суб'єкти власностi (власники), суб'єкти виробництва господарсько дiяльностi (виробники), суб'єкти обмiнних вiдносин (продавцi, покупцi, посередники), суб'єкти споживання (споживачi). Трудова поведінка.. В соцiологi економiки пiд соцiально-економiчною поведiнкою розумiють систему взаємопов'язаних вчинкiв i дiй, що їх здiйснюють люди в соцiальнiй i економiчнiй сферах пiд впливом особистих та групових iнтересiв, для задоволення свох потреб. Вiдображаючи суб'єктивну сторону економiчної дiяльностi, iндивiдуальна i колективна поведiнка сутгєво впливає на їх результати та ефективність. Існус багато видiв соцiально-економiчноi поведiнки. Можна говорити про демографiчну поведiнку, пов'язану iз збереженням i вiдтворенням життя. Мiграцiйно-мобiльна поведiнка виявляється у перемiщеннях працiвникiв мiж сферами зайнятостi, галузями, пiдприємствами, професiями, регiонами, населеними пунктами. Поведiнка людей у галузi освiти знаходить свiй прояв у виборi професiї, форм спецiального навчання, тих чи iнших засобiв пiдвищення квалiфiкацiї, в якостi навчання, ефективностi засвосних знань; це фактор формування професiйно-квалiфiкацiйної структури суспiльства. Професійно-трудова поведiнка працiвникiв безпосередньо на робочих мiсцях характеризується ставленням до працi, дисциплiною, якiстю працi, вiдповiдальнiстю, стараннiстю, творчою iнiцiативою. Суб'єктивну сторону дiяльностi населения у приватному секторi економiки вiдображає особиста господарська поведiнка. Важливе значения для розвитку економiки має i споживча поведiнка працiвникiв як у виробничiй, так i в сiмейнiй сферах. Дослiдження поведiнки працiвникiв у сiмейнiй сферi набуває особливого значення в контекстi розвитку фермерських господарств. При цьому слiд враховувати, що "прообразом" сiмейного фермерського господарства певною мiрою є особисте пiдсобне господарство, в якому поведiнковий фактор (суб'єктивний аспект дiяльностi працiвникiв) вiдiграє дуже важливу роль. Це пов'язано з тим, що праця в особистому пiдсобному господарствi не була громадянським обов'язком населения (як праця в суспiльному виробництвi), а тому адмiнiстративними органами влади не регламентувалася. Вона регулювалась опосередковано, за допомогою економiчних стимулiв.
Трудову поведiнку у сферi особистого пiдсобного господарства можна визначити як сукупнiсть дiй та вчинкiв, спрямованих на iнiцiативне (добровiльне, самостiйне) виробництво продуктiв харчування й отримання доходiв за рахунок власного господарства, а також на створення необхiдних умов його ведення. У реальному житгi немас чiтких меж мiж видами трудової поведiнки, iснують певнi їх комплекси. До порiвняно малопоширених видiв комплексної поведiнки належить "господарський". Для нього характерна не лише практична участь працiвникiв в управлiннi в процесi безпосередньої трудової дiяльностi, а й залучення їх до розпорядження фондом робочого часу і засобами виробництва, розподiлу матерiальних благ у виробничих колективах. Iнший комплекс видiв поведiнки реалiзують працiвники, якi орiєнтуються переважно на досягнення певної соцiальної норми заробiтної плати (для них характерне прагнення до додаткової зайнятостi, соцiально невиправдаої мобiльностi). Специфiчний комплекс поведiнки склався у молодi, орiєнтованої на соцiальну мобiльнiсть. Цiлком можливо, що певна категорiя працiвникiв керується у своїй поведiнцi гiгiєнiчними мотивами, прагненням зберегги здоров'я. За умов переходу до соцiального ринкового господарства актуалiзуються дослiдження пiдприємницької, мiграцiйної та iнновацiйної поведiнки працiвникiв. Iнновацiйна поведiнка працiвникiв являє собою систему дiй та вчинкiв, виконуваних ними у процесi впровадження нововведень, що виказують їхню реакцiю на умови iнновацiйної дiяльностi, а також на її рiзнi складовi. З огляду на вплив iнновацiйної поведiнки на перебiг iнновацiйних процесiв можна видiлити такi її прояви. По-перше, вибiр за певними критерiями (що залежать вiд ставлення до iнновацiйної дiяльностi) тих чи iнших нововведень для втiлення їх у виробництво чи вiдмова вiд впровадження; по-друге, вибiр варiанта реалiзацiї нововведення і його здiйснення; по-трете, демонстрацiя того чи iншого рiвня iнiцiативи при впровадженнi нововведення; по-четверте, здiйснення певних дiй з їх ланцюга, що утворює "технологiю впровадження"; по-п'яте, активнiсть або пасивнiсть у подоланнiтруднощiв, що виникають у процесi впровадження. При цьому видiляють п'ять основних стратегiй iнновацiйноi поеедiнки. 1. Самостiйна розробка нововведень та їх активне впровадження. Це найвища форма iнновацiйної поведiнки, яку реалiзують менше вiдсотка працiвникiв, що беруть участь у впровадженнi. Частка їх серед керiвникiв i головних спецiалiстiв становить 6,3%. 2. Самостiйна активнiсть при здiйсненнi нововведень. Цієї лiнii iнновацiйної поведiнки дотримуються близько 20% працiвникiв, з них керiвникiв i головних спецiалiстiв - близько половини, керiвникiв i спецiалiстiв середньої ланки - чверть, рядових працiвникiв - 10%. З. Участь у здiйсненнi нововведень без вияву самостiйної акгивностi (реалiзацiя виконавських функцiй при помiрнiй акгивностi, що зникає, як тiльки з'являються труднощi). Таку стратегiю поведiнки реалiзують 55% працiвникiв, що причетнi до впровадження. Це бiльше половини керiвникiв i головних спецiалiстiв, що впроваджують нововведення, близько 65% керiвникiв i спецiалiстiв середньої ланки i понад 80% рядових працiвникiв. 4. Пасивне здiйснення нововведень. Працiвник уникає дiй i прийнятгя рiшень, вiдмовляється вiд вiдповiдальностi, пов'язаної з нововведеннями, хоч i не перешкоджає їх впровадженню. Частка пасивних працiвникiв, переважно рядовi працiвники i керiвники середньої ланки, становить 21%. 5. Активний опiр нововведенню. Вiн проявлясться в критицi корисного для пiдприємства
Loading...

 
 

Цікаве