WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія економіки як наука: об’єкт, предметна сфера та функції - Реферат

Соціологія економіки як наука: об’єкт, предметна сфера та функції - Реферат

соціологічного дослідження, що базується на опитуванні, спостереженні, експерименті, аналізі документів. Проведення такого дослідження має бути невід'ємним елементом практики організації і управління, принаймні, коли йдеться про прості й стандартизовані варіанти соціологічного вивчення економічної виробничої та трудової ситуації.
3. Основні напрями розвитку соціології економіки.
Сучасний рівень розвитку вітчизняної соціології економіки характеризується пріоритетністю такого кола проблем:
1) вивчення складу та якісних особливостей тих суспільних груп, взаємодія яких становить основу соціального механізму розвитку економіки. Слід з'ясувати, які це групи, оцінити їхній якісний склад, кількісну наповнюваність, динаміку, зміст виконуваних ними функцій, соціальні форми їхньої взаємодії в економічній сфері;
2) дослідження економічних закономірностей, форм і способів економічної поведінки суспільних груп, включаючи ведення приватного підсобного і домашнього господарства, а також епізодичні форми зайнятості;
3) аналіз умов, від яких залежить економічна поведінка груп, їхнє соціально0економічне становище, можливість участі в управлінні господарством та її реалізація, управління її економічною діяльністю з боку державних органів і в системі самоуправління тощо;
4) вивчення соціально-економічної свідомості людей і соціальних груп, їхніх інтересів, запитів, ціннісних орієнтирів, громадської думки, життєвих планів, уявлення про шляхи вдосконалення суспільних відносин, у тому числі розвитку демократії, самоствердження соціальної ініціативи тощо;
5) розроблення системи соціально-економічного управління господарством, яка забезпечує інтеграцію інтересів різних груп; обґрунтування конкретних шляхів ефективного використання трудового, виробничого та соціального потенціалу особистості і колективів, експериментальна перевірка цих шляхів практикою;
6) забезпечення здорового зв'язку господарського і соціального механізмів на стадії їх розвитку, соціологічне забезпечення підвищення ефективності їх функціонування.
Названі напрями відображають логіку дослідження проблем соціології економіки: від опису окремих груп до вивчення взаємодії між ними і державою - соціального механізму розвитку економіки загалом; від аналізу того, що має місце на сучасному етапі, до розроблення досконаліших форм соціально-економічних стосунків, їх експериментальної перевірки та впровадження. Серед зазначених напрямів дослідження соціології економіки виокремимо та коротко розглянемо основні.
Соціально-економічні відносини. З погляду соціології економіки економічні відносини за визначенням відомого українського соціолога В.Тарасенка -, це різновид суспільних відносин, пов'язаний з особливою діяльністю людей та їхньою взаємодією, спрямованою на забезпечення насамперед матеріальних потреб людського життя та на досягнення певних соціальних переваг і цілей. Їхня власна специфіка полягає в предметно-речовій формі виявлення, тобто економічні відносини виникають між людьми та їхніми групами з приводу матеріальних речей, обставин, проблем, тобто, виробництва, розподілу, обміну, привласнення, володіння і використання (споживання) останніх.
До основних соціальних функцій економічних відносин, як правило, відносять такі: забезпечення і обслуговування руху матеріального багатства в суспільстві, відтворення і утвердження людини як носія суспільних відносин; майнове розшарування суспільства; організації і стабілізація спільного життя людей.
Зміст економічних відносин становлять відповідні діяльність і поведінка людей, що є виявом їхнього економічного життя. Таким чином зміст розкривається через три категорії: економічне життя, економічна діяльність, економічна поведінка.
Економічне життя - узагальнена категорія, якою позначається вся сукупність економічних відносин, діяльності та поведінки людей як членів цього суспільства, які господарюють в ньому. Зрозуміло, що економічне життя реалізується через відповідну діяльність та поведінку на тлі певного типу економічних відносин, характер яких визначається панівною формою власності на засоби виробництва. Локалізується це життя переважно в економічній сфері суспільства, де люди взаємодіють насамперед як економічні суб'єкти. Його рушії - економічні інтереси індивідів, їхніх груп та об'єднань. Головна форма вияву економічного життя - господарська діяльність, господарювання.
Щодо розрізнення економічної діяльності та економічної поведінки в соціології економіки існують два підходи. У першому випадку їх ототожнюють, у другому розрізняють за принципом: діяльність є визначальною формою активності стосовно поведінки. Інакше кажучи, якщо економічна діяльність являє собою сукупність дій, активів індивіда, через які він безпосередньо реалізує свої економічні інтереси і за допомогою яких досягає господарських цілей, то економічна поведінка об'єднує всі форми активності (вчинки, дії тощо), які обслуговують чи супроводжують діяльність. Скажімо, якщо людина купила щось у крамниці, то підрахунок власного бюджету, сплата грошей, отримання касового чека є елементами економічної діяльності. Поведінкою, що супроводжує або обслуговує цю діяльність, є знайомство покупця з рекламою, поїздка до крамниці, вибір потрібної речі тощо. Однак далеко не завжди враховуються подібні тонкощі у відмінностях між економічною діяльністю та поведінкою, тому часто їх не розрізняють.
Система економічних відносин суспільства надто складна й розгалужена щоб її можна було розглянути у повному обсязі. Якщо в єдиному процесі розширеного відтворення розрізняють виробництво, розподіл, обмін, споживання, то економічні відносини слід поділити на чотири групи: виробничі, розподільчі, відносини обміну (купівля-продаж) і відносини споживання.
Перша група об'єднує виробничі відносини, тобто такі, що виникають виключно в процесі виробництва матеріальних засобів до життя. Це, зокрема, відносини власності на засоби й результати виробництва, відносини мiж рiзними соцiальними групами, якi посiдають неоднакове мiсце у виробництвi, органiзацiйно-управлiнськi та технологiчнi вiдносини.
Друга група економiчних вiдносин -розподiльчi. Вони виникають з приводу розподiлу в суспiльствi каналiв доступу до життевих благ i способiв їхпривласнення. Цi канали доступу i способи привласнення нерiвноцiннi: ефективнi - неефектиивнi, вигiднi - невигiднi тощо. Кожен з них дас змогу поласувати бiльшим чи меншим шматочком "суспільного пирога". Тож, сутнiсть розподiльчих вiдносин полягає у забезпеченнi соцiальним суб'єктам найрiзноманiтнiших позицiй на шкалi розподiлу суспiльних благ. Звичайно, кожен з цих суб'єктiв прагне до вигiднiших для себе позицiй, але взаємодiя об'єктивно розмiщує їх на шкалi розподiлу згiдно з можливостями кожного.
Слiд зазначити, що окремої сфери, яка концентрувала б у собi розподiльчi вiдносини, не iснує. Цi вiдносини безпосередньо вплетенi у виробництво, обмiн, споживання, вони є другою стороною кожното з них.
Третя група економiчних вiдносин - обмiннi (купiвлi-продажу, попиту-пропозицi та iн.). Це переважно ринковi вiдносини - мiж продавцями i покупцями та iхнiми посередниками. Безпосередньо через себе трансформує i вiдтворює їх система торгiвлi, комерцii, бiзнесу. Обмiнюються продукти виробництва, а через них - форми дiяльностi. Як правило, обмiннi вiдносини опосередковуються
Loading...

 
 

Цікаве