WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Роль ЗМІ як центрального елементу в незалежному громадянському суспільстві - Реферат

Роль ЗМІ як центрального елементу в незалежному громадянському суспільстві - Реферат

громадського мовлення. Згідно із Законом про мовлення Чеської Республіки, Палата депутатів (нижня палата парламенту) обирає "Велику раду" - Раду з питань радіо і телебачення (яка видає частоти і ліцензії громадським і приватним ЗМІ) і три "Малі ради" - з питань телебачення, Чеського радіо і чеських прес-агентств.
До повноважень Ради з питань телебачення належить громадський контроль за телебаченням, а також призначення і звільнення з посади генерального директора громадського телебачення. Після останніх виборів у нижній палаті законодавчого органу більшість місць одержали соціал-демократи, які не змогли сформувати більшість. Було досягнуто компромісного "опозиційного договору" з партією громадських демократів, після чого відбувся перерозподіл державних посад, у тому числі і в Раді з питань телебачення, куди цього разу потрапили не кращі представники ЗМІ, культурних й інтелектуальних кіл, а представники партій, що уклали "опозиційний договір". Таким чином, було оперативно проведено і кадрові зміни у керівництві громадського телебачення, що означало фактичну втрату незалежності мовлення і перетворення його на інформаційний орган влади. Незважаючи на те, що завдяки активній громадській ініціативі незабаром було прийнято новий Закон і громадське мовлення знову стало громадським, згаданий конфлікт виявив неефективність простого "калькування" західноєвропейського законодавства.
Після розпаду Радянського Союзу, в кожній незалежній державі мала відбутись потужна ліберальна трансформація простору ЗМІ, від становлення принципів плюралізму до локальних механізмів і власного шляху реформування. Польський досвід виглядає достатньо успішним і доречним для дослідження з української перспективи.
Упорядкування ринку польських ЗМІ почалося 1992 року з прийняття Закону про телебачення і радіомовлення, який врегульовував діяльність комерційного та передбачав створення громадського мовлення. Наступним етапом було законодавче регулювання ліцензування цієї діяльності. Після подальших послідовних перетворень, органи громадського мовлення було захищено від втручання держави закріпленням таких гарантій:
-громадські телебачення і радіо є акціонерними товариствами (акції належать державі, проте держава не може ними розпоряджатись), тобто економічні важелі впливу держави відсутні;
-кадрову політику громадських ЗМІ здійснює Громадська рада з питань телебачення і радіомовлення, яку спільно формують Сенат, Сейм і Президент, причому членів Ради відкликати неможливо, а Раду можна розпустити лише спільною згодою Сенату, Сейму і Президента, що на практиці досить складно (тобто держава не має також серйозних важелів впливу на кадрову політику громадських ЗМІ);
-громадські ЗМІ є фінансово незалежними від державного бюджету, причому, на відміну від України чи Росії, таке їх фінансування заборонено законом; основними джерелами є громадське (абонентське) фінансування і прибуток від реклами.
Якщо у Польській Республіці роздержавлення ЗМІ відбувалось поступово і цілеспрямовано, то у Російській Федерації цей процес набуває обертів останні два роки. Один із ключових документів - Доктрина інформаційної безпеки РФ (NB!), прийнята у січні 2000 року, спрямована на посилення ролі контрольованих владою державних ЗМІ. Лише 2002 року на розгляд парламенту було представлено новий законопроект. Ним передбачено, зокрема, заборона державного фінансування громадських ЗМІ.
Фактично, це була вже реакція на тотальний контроль з боку влади, що породив конфлікт із телеканалом "НТВ" і ситуацію довкола Громадського російського телебачення, назва якого фактично не відповідала юридичній формі каналу. 51% акцій ГРТ належав на той час державі, а 49% - приватним інвесторам, причому президент був одним із головуючих опікунської ради. Впровадження нового законодавства про ЗМІ вимагає відмови від Доктрини інформаційної безпеки, спрямованої свого часу на термінове посилення політичної влади і такої, що не припускає вповні незалежної діяльності громадського мовлення.
Перспективи українського законодавства про ЗМІ
Ситуація із діяльністю українських ЗМІ загалом залишається на сьогодні достатньо напруженою і потребує комплексного і тривалого опрацювання. Закон "Про телебачення і радіомовлення" було прийнято ще 1994 року; він не був достатньо розробленим, оскільки ринок ЗМІ в Україні тільки починав формуватися. Неодноразово робилися не надто вдалі спроби удосконалити закон. Протягом десяти років було прийнято близько одинадцяти законодавчих актів щодо змін і поправок, які не виявилися достатньо ефективними. Остання редакція закону, проте, містить важливі доповнення:
-закон став більш структурованим і послідовним;
-визначено ключові терміни (зокрема, описано структуру національного телебачення і радіомовлення й введено поняття суспільного (некомерційного) телебачення і радіомовлення, діяльність якого має регулюватися Законом "Про суспільне телебачення і радіомовлення");
-викладено засади, механізми і процедуру ліцензування (закон мінімізує можливості зловживань і адміністративного тиску протягом здійснення процедури);
-документ складено із урахуванням ряду рекомендацій Ради Європи.
Нова редакція закону "Про телебачення і радіомовлення", проте, не регламентує діяльності громадського мовлення.
Українські ЗМІ сьогодні існують в умовах олігархічної монополії на формування інформаційного простору в державі. Безальтернативність ЗМІ у регіонах, проблема із свободою слова і недовіра до ЗМІ громадян посилюються. Важливим кроком до розв'язання має стати впровадження різних проектів громадського мовлення в країні.
Досі такі спроби не знаходили державної підтримки, оскільки відразу декілька груп претендує на створення "громадського" ЗМІ на основі державного радіо і телебачення - ЗМІ, який за суттю нагадуватиме російське ГРТ і забезпечить контроль відповідної групи за ефірним простором країни. До сьогодні відповідні спроби з боку різних груп взаємно блокуються, і питання громадського ЗМІ залишається відкритим.
В цілому, можемо констатувати, що в Україні нині відсутні головні передумови для стабільного і ефективного функціонування громадського мовлення:
-плюралізм ЗМІ;
-правове регулювання діяльності громадських ЗМІ;
-економічна незалежністьорганів громадського мовлення.
Запровадження в Україні проектів громадського мовлення вимагає комплексного підходу до вирішення проблем. На даному етапі доцільними можуть стати такі кроки:
- комплексний аналіз щодо можливості запозичення успішного закордонного досвіду (як видно з практики Чеської Республіки, моделі законодавств західноєвропейських країн не завжди є прийнятними в країнах Східної Європи);
- послаблення надмірного залучення ЗМІ у політичний процес, що перетворило їх з інструменту демократії на інструмент політики (приміром, у Франції цю проблему було вирішено шляхом заборони передвиборчої реклами (також інших форм агітації) на телебаченні, за винятком дискусії між претендентами на посаду президента);
- дослідження різних додаткових можливостей забезпечення фінансової незалежності громадських ЗМІ. (Якщо населення не платить за користування телебаченням, реальним джерелом фінансування залишається держава і комерційна реклама. Це означає загрозу втручання приватного інтересу в діяльність громадських ЗМІ, а також імовірність
Loading...

 
 

Цікаве