WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Роль ЗМІ як центрального елементу в незалежному громадянському суспільстві - Реферат

Роль ЗМІ як центрального елементу в незалежному громадянському суспільстві - Реферат

регулятивних законодавчих актів компетенції держав. Крім того, важливо розрізняти міжнародні документи, які мають рекомендаційний характер і ті, що є обов'язковими до виконання, а останніх не так багато. Це передусім відповідні документи ООН і згадана Європейська конвенція; більшість же спеціальних рекомендацій Ради Європи не є юридично обов'язковими до виконання.
Громадські ЗМІ: міжнародний досвід
У країнах усталеної демократії ЗМІ й влада випрацювали прийнятну для обох сторін систему стримувань і противаг. Класичними моделями функціонування громадського мовлення вважаються Великобританія і Франція, де з посиленням ролі парламенту і появою політичної опозиції найперше з'явилась незалежна, критично налаштована до дій влади журналістика.
Велика французька революція спричинила в цій країні швидку появу таких демократичних інституцій, як політичні клуби, парламентські фракції й громадську пресу. Остання дотепер спроможна формувати критичну до влади позицію як засобами інтелектуальної аналітики, так і в межах французької інтелектуальної сатири. Політична газета "Le Canard enchain", наприклад, за вісімдесят п'ять років існування неодноразово демонструвала спроможність політичної сатири впливати на владу і її політику.
Великобританія, натомість, пережила досить тривалий і поступовий розвиток традицій журналістики, який тривав більше ста років, ствердивши потужну традицію громадських інституцій й ідеал служіння ЗМІ суспільству, які стали визначальними для подальшої їх еволюції.
З появою приватних ЗМІ держава стала більш жорстко застосовувати контроль і заборони - з переконання, що приватний сектор неспроможний підтримувати ідеал служіння суспільству. Громадські ЗМІ Великобританії, в тому числі такі медіа-гіганти, як Бі-Бі-Сі, зазнають впливу нових правил та обмежень і вимушені працювати в умовах жорсткої журналістської етики. Це є зараз серйозною проблемою для британської журналістики, яка, ймовірно, шукатиме шляхи її розв'язання і в межах існуючих традиційно-правових гарантій, однією з яких є потужний профспілковий рух.
Члени журналістських профспілок, а також представники різних меншин складають Громадську раду Бі-Бі-Сі, що має максимально спрощену структуру. Вони укладають договір із генеральним директором і мають право і змогу здійснювати певний контроль за його діяльністю.
Створена в 1922 р., Британська віщальна компанія, Бі-бі-сі, (із 1926 р. - корпорація) є "суспільною монополією", що залежить від державного фінансування, але при цьому проголошує високий ступінь незалежності від влади. У своїй діяльності вона керується засадами "суспільної служби мовлення" (public service broadcasting), які передбачають, що "справи цієї публічної монополії повинні вестися "на відстані витягнутої руки" від Уряду", вона має "служити інтересам кожного, а не якоїсь однієї релігійної, регіональної, соціально-економічної групи", джерелом прибутків повинен служити ліцензійний збір, стягнутий із споживачів (це передбачене джерело прибутку скорочує час, що виділяється на рекламу).
Визначальною для англо-французької моделі стало те, що вона складалась за взаємодії держави і ЗМІ в умовах громадянського суспільства, що створило прецедент для стилю поводження обох сторін і сьогодні. Саме тому, наприклад, поняття "державне" і "громадське" телебачення Франції - це, по суті, синоніми. Держава фінансує його на 25% (інші 75% надходять з абонентської платні), а для забезпечення його автономності створила Вищу аудіовізуальну раду, незалежну від інших органів влади.
В цілому, англо-французька модель функціонування громадських ЗМІ передбачає існування загальних, спільні для всіх законів, причому редакційна і державна політики здійснюються кожною зацікавленою стороною на різних рівнях і в рамках принципів функціонування громадянського суспільства.
Американська модель представляє свій сценарій розвитку громадських ЗМІ. У 1830 - 1900 роках, коли участь громадськості в політиці досягла свого зеніту, фактично вся преса належала партіям. Проте редактори газет не приховували своєї приналежності й читач свідомо сприймав контекст позиції тої чи іншої газети разом із критикою інших.
Головні ідейні риси сучасної американської журналістики було закладено в книжках "Свобода і новини"(1920), "Громадська думка" (1922) і "Фантомне суспільство" (1925) Волтера Ліпмана. Автор обґрунтовує "професіоналізацію" журналістики на початку ХХ століття і одночасний злам механізмів незалежного громадського знання, що за умов державного управління й інформаційної пропаганди перетворюється на процедуру.
Водночас різкий стрибок рекламної й одночасно PR-індустрії пояснює відмову медіа від функції публічної сфери громадського обговорення.
На відміну від британських журналістів, американські працюють в умовах, не обмежених етичними нормами і правилами щодо засобів. Практично всі медіа є приватними за формою власності й економічно незалежними від держави. Цікаво, що на першому місці в їхніх статутах виписано неодмінне служіння суспільству. Проте фактично американські ЗМІ працюють за моделлю, яку запропонував свого часу Волтер Ліпман: майже всі ЗМІ є сьогодні підпорядкованими владі рекламодавця чи спонсора.
Протягом останніх десятиріч найбільших успіхів у втіленні ідеалу служіння ЗМІ суспільству досягли скандинавські країни. Треба зазначити, що, крім забезпечення ефективного правового регулювання, цьому сприяв високий рівень політичної культури і громадської активності у цьому регіоні. Не останню роль відіграв також той факт, що в цих державах вдалось уникнути політизації засобів масової інформації.
Спроби відтворення західної моделі
Англо-французька модель громадського мовлення, функціональна на власних територіях, зазвичай виявляється недієвою в інших регіонах. Яскравим прикладом є досвід спроб запозичення цієї моделі колишніми колоніями відповідних країн, що виявились неуспішними у зв'язку з особливостями місцевого досвіду та відсутністю закріплених законодавчих гарантій. У результаті, у постколоніальний період громадські ЗМІ стали для нових незалежних урядів просто засобом пропаганди.
Відомі, проте, і успішні спроби регіонально прилаштувати і модернізувати ідеал служіння суспільству шляхом детального законодавчого регулювання діяльності громадських ЗМІ. Так, починаючи з 1993 року у Південній Африці незалежність громадського органу телебачення гарантується окремим законом, який, зокрема, передбачає проведення публічних слухань для затвердження членів керівного органу (Рада директорів).
Ця проблема є також актуальною для країн пост-комуністичного простору, у яких фактично євідсутнім "громадський" критерій формування ЗМІ. Балтійський Медіа-Центр і американська організація IREX, провівши порівняльне дослідження ЗМІ дев'ятнадцяти країн, констатували високий рівень і демократичний характер східноєвропейського, за винятком Сербії і Білорусії, законодавства про ЗМІ, зазначивши при цьому, що багато в чому воно є списаним із західноєвропейського. Проте іншим висновком було, що ці закони далеко не завжди працюють - громадські ЗМІ не є незалежними, а функціонують під жорстким політичним впливом.
Красномовним прикладом став конфлікт 2000 року між чеським громадським телебаченням і владою, що виявив недоліки некомплексності механізмів місцевого запровадження західної законодавчої моделі
Loading...

 
 

Цікаве