WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Опитування громадської думки в США: історія та сучасність - Реферат

Опитування громадської думки в США: історія та сучасність - Реферат

Старший, котрий звів в 1960 році загальну критику опитувань до питання: наскільки велика повинна бути вибірка, щоб представляти думку націй.
У тому ж 1960 році кандидат на пост віце-президента Г. Лодж заявив у своїй промові: "... людям варто дивитися на опитування як на різновид галюцинацій, з якими американцям необхідно впоратися ..."
З іншого боку, президент Ліндон Джонс часто зберігав результат останніх опитувань у себе в кишені, щоб показати візитерам свій рейтинг популярності, коли він був найбільш сприятливий. Протягом перших двадцяти дев'яти місяців перебування в Білому домі Р. Рейгана, дослідник суспільної думки Р. Верслін зустрічався із президентом двадцять п'ять разів, щоб обговорити результати опитувань.
Ці приклади показують, що політики, незалежно від того, чи виражають вони невдоволення із приводу опитувань або звеличують їх, завжди приділяють пильну увагу їхнім результатам. Безперечним є також те, що опитування суспільної думки в тому вигляді, у якому вони представлений у сучасній науці, є значним успіхом у розвитку статистичних методів дослідження. До кінця двадцятого століття потреба інформованості громадян і політиків настільки зросла, що опитування і їхні результати дуже часто використаються засобами масової інформації.
Способи опитування громадської думки в США
Опитування є одним із самих універсальних і широко використовуваних методів у дослідженні громадської думки. Опитування, будучи універсальним методом, у США проводяться на вулицях і в магазинах, але найчастіше по телефону або віч-на-віч із респондентом за місцем проживання. Опитування часто включає безліч питань і може тривати протягом години або більше. Комерційні опитування звичайно коротші, ніж академічні, але й ті й інші відзначають, що більшість опитуваних американців бувають дуже задоволені, що саме їхня думка зацікавила фахівців, рідше виражають підозрілість або небажання відповідати. Однак, в останнє десятиліття кількість потенційних респондентів, які виражають бажання брати участь в опитуваннях, зросло. І це поставило в порядок денний у США проблему як домогтися великої довіри результатам опитувань.
Опитування по телефону одержали найбільше поширення із сімдесятих років. У США понад 90% населення має телефон у будинку, а інші мають доступ до телефону, що перебуває поблизу; таким чином, відсоток недосяжних потенційних респондентів малий. Більш серйозною проблемою є те, що в деяких регіонах до 40% абонентів не внесені в телефонні довідники. Однак, ця проблема розв'язувана, якщо використати технологію випадкового набору номера по автоматичному телефону (RDD), що припускає метод випадковості у визначенні номерів, по яких буде зроблене опитування.
Нові технології дозволяють дослідникам суспільної думки США використати електронну пошту й Інтернет. Найбільш гострою проблемою даного виду опитувань є проблема повернення, хоча залучають своєю дешевиною й оперативністю.
Поштове опитування також дуже розповсюджене в США. Цей спосіб цілком виправданий за рахунок своєї низької вартості, хоча відсоток повернення становить 45-50%.
У вісімдесяті - дев'яності роки стали широко використатися нові методи опитувань. Це так звані "опитування на виході", коли виборцям на виході з виборчої дільниці пропонується заповнити короткий анонімний бюлетень, відзначивши за кого голосував респондент або визначити свою думку щодо деяких проблем виборів або передвиборної кампанії. У цьому випадку вибірка може виявитися зміщена або нерепрезентативна, тому що виборці залишають ділянку через різні виходи або в юрбі, тому зробити системний відбір дуже важко. До того ж різні демографічні групи приходять голосувати в різний час.
Іншим порівняно новим методом опитування в США є опитування, що одержала назва "зворотний дзвінок". У цьому випадку респонденти самі дзвонять по спеціальному номеру телефону, щоб висловити свою думку після подій, що заслуговують увагу, (новин). Проблема в цьому випадку полягає в тому, що абсолютно відсутній контроль над формуванням вибірки. Респондентами стають люди за власною ініціативою, тому значна меншість може вплинути на кінцевий результат опитування.
Такі організації як інститут Геллапа, служба Харріса, центр Ропера й деякі інші вплив перерахованих факторів переборюється шляхом ретельного підбора інтерв'юерів, які приблизно в рівних кількостях представляють різні шари суспільства, вікові й етнічні групи; контингенту фахівців із планування (по підготовці вибірки й графіків проведення опитувань), фахівців з кодування отриманої інформації й введенню її в пам'ять комп'ютера, з аналізу й обробки отриманої інформації. До того ж набирається спеціальний штат спеціальних спостерігачів за правильністю проведення опитування.
Щоб підвищити якість і підтвердити надійність процедури й результатів опитування Американська Асоціація по Дослідженню Суспільної Думки (AAPOR) і Національна Рада по Громадських Опитуваннях (NCPP) прийняли Кодекс професійної етики й практики. Цей документ відбиває певні стандарти, вимоги, пропоновані дійсно науковим дослідженням суспільної думки. Строге дотримання стандартів дозволило перетворити опитування у важливе й необхідне джерело інформації, як для громадськості, так і для вчених.
Організацій, що ведуть дослідження в сфері громадської думки
У США є більше 1000 приватних фірм і державних організацій, що ведуть дослідження в області думки громадськості. Вони ведуть роботу в області маркетингу й бізнесу. Опитування ж, що стосуються встановлення необхідних фактів про соціальні й економічні умови життя населення, умови роботи, стан здоров'я й т.д. проводять в основному урядові організації або організації, фінансовані урядом. Одним з таких досліджень був перепис населення США, що проводиться кожні десять років, починаючи з 1970 р. Крім переписів щорічно в США проводиться до 200 регулярних державних опитувань, якіохоплюють від 5 до 20 млн. людей. Основна мета державних опитувань - забезпечити найбільш раціональне розміщення державних асигнувань. Так, в 1989 році понад 120 млн. дол. федерального бюджету були розподілені відповідно до інформації, отриманої в результаті опитувань.
Найменша кількість організацій займається опитуваннями на політичні теми, але вони роблять найбільш видиму для суспільства роботу. Так, в області політичних опитувань, загальна витрата на проведення опитувань під час передвиборної компанії 1980 року склала близько 20 млн. дол., було проведено близько 2000 опитувань, 1/4 з яких спонсировалась засобами масової інформації, а частину склали опитування приватного характеру. Понад 2 млн. дол. було витрачено на опитування кожним з кандидатів у президенти. Починаючи з 1960 р. практично всі політики використовували дані опитувань у передвиборних компаніях всіх рівнів (90% сенаторів і 80% новообраних конгресменів використовують приватних фахівців з вивчення громадської думки).
Безперечно, що при такому достатку опитувань і організацій, що займаються ними, можливі різного роду погрішності й зловживання в процесі опитування й при презентації даних. Але перш ніж критикувати опитування, варто зробити розходження між
Loading...

 
 

Цікаве